Безтурботний - Ю. Несбе
Мьоллер криво посміхнувся і зауважив, що, за його прикидками, розслідування не почнуть, оскільки для цього немає ніяких підстав, та і взагалі реакції з боку начальства не буде.
У під’їзді було тихо. Харрі зірвав захисні стрічки перед квартирою. Замість вибитого скла в двері було вставлено шматок фанери.
Він увійшов до кімнати й озирнувся. Вебер говорив, що вони спершу все сфотографували і лише після цього приступили до обшуку, так що потім усе поставили на місце. Та все ж Харрі не міг звільнитися від неприємного відчуття, що чужі руки чіпали його речі. Загалом, не так багато у нього було того, що не призначалося для чужих очей — кілька палких, але зовсім давніх любовних послань, розкрита пачка презервативів із напевно минулим терміном користування і конверт із фотографією трупа Елен Єльтен — зберігати таке вдома, напевно, визнали збоченням. І крім того, два порножурнали, платівка Бонні Тайлер і книжка Сусанне Брьоггер[62].
Харрі довго дивився на миготливе червоне вічко автовідповідача і тільки потім натиснув кнопку. Знайомий дитячий голос наповнив усе приміщення:
— Привіт! Сьогодні був суд. Мама плаче, сказала, щоб я тобі подзвонив.
Готуючись до гіршого, Харрі зробив глибокий вдих.
— Завтра ми будемо вдома.
Харрі затримав дихання. Він не помилився? Завтра ми будемо вдома?
— Ми перемогли. Ти б бачив, Харрі, батькових адвокатів. Мама каже, вони були упевнені, що ми програємо. Мама. Ти хочеш… ні, вона просто плаче. Ми зараз ідемо в «Макдоналдс» святкувати успіх. Мама просить дізнатися, чи зможеш ти зустріти нас завтра. Бувай.
Харрі чув у слухавці дихання Олега, хтось висякався й засміявся. Потім Олег, притишивши голос, сказав:
— Буде здорово, якщо ти зустрінеш нас, Харрі.
Харрі опустився на стілець. Величезний клубок у нього в горлі розтав, і з очей бризнули сльози.
ЧАСТИНА
VI
41
C#MN
На небі не було ні хмарки, але дув крижаний вітер, і Харрі з Еуне, піднявши коміри курток і притиснувшись один до одного, попрямували по березовій алеї, що вже скинула на зиму своє літнє вбрання.
— Я розповів дружині, яким щасливим голосом ти говорив мені, що Ракель і Олег повернулися додому, — сказав Еуне. — Вона запитала, чи означає це, що ви скоро з’їдетеся.
Замість відповіді Харрі всміхнувся.
— Адже в неї, принаймні, місця в будинку вистачить, — не відставав Еуне.
— Місця в будинку вистачить, — підтвердив Харрі. — Передай від мене привіт Кароліні та процитуй Ула Бауера.
— «Я навіть спробував переїхати на Соргенфрі-гате»?
— «Але і це не допомогло».
Обидва розсміялися.
— А взагалі-то я зараз більш за все цією історією зайнятий, — сказав Харрі.
— Ну та зрозуміло, — погодився Еуне. — Я прочитав усі рапорти, як ти просив. Вражаюче. Просто вражаюче. Ти прокидаєшся у себе удома, нічдго не пам’ятаєш, і тут — бац! — виявляється, що ти всього лише пішак у руках Альфа Гуннеруда. Зрозуміло, складно ставити психологічний діагноз post mortem[63], але, правду кажучи, це вельми цікавий випадок. Особа явно неординарна, розумний, із творчою жилкою. Я б навіть сказав, художник. Ти подивись, який хитромудрий план він винайшов, це ж просто шедевр. Але є дві речі, які мене бентежать. Я прочитав копії всіх повідомлень, які він тобі надсилав. Адже спочатку він грав на тому, що у тебе трапився провал у пам’яті. Виходить, він бачив, як ти, добряче напідпитку, покидав квартиру, ось і ризикнув, понадіявся, що на ранок нічого не пам’ятатимеш.
— Ну, напевно, так і було, коли я без чужої допомоги у таксі влізти не міг. Припускаю, що він стояв на вулиці й вистежував мене, як він, власне, й описує в листі, який і навів мене на думку, що це був Арне Албу. Схоже, він зв’язувався з Анною і знав, що я прийду до неї того вечора. А тим, що так нализався, я просто подарунок йому підніс, на якій він навряд чи розраховував.
— Потім він пробрався до квартири, відімкнувши двері ключем, який отримав від виробника через AT «Замки». І застрелив її. Як думаєш, зі своєї зброї?
— Найімовірніше. Серійний номер був збитий, так само як на тому пістолеті, що знайшли на тілі Гуннеруда біля Пакгаузу. За словами Вебера, спосіб, яким збивали номери, свідчить, що обидва стволи він отримав од одного і того ж постачальника. Судячи з усього, йдеться про незаконні постачання зброї у великих масштабах. Пістолет «Глок» ми знайшли вдома у Сверре Ульсена, того, хто застрелив Елен. Так у нього таким самим способом номери збивали.
— І потім, він же вклав їй пістолет у праву руку, хоча вона була лівшею.
— Це приманка, — сказав Харрі. — Він, зрозуміло, припускав, що я в той або інший момент займуся цією справою, хоч би для того, щоб компрометуючі мене обставини не вилізли назовні. І що я, на відміну від слідчих, які не знали Анну, виявлю його помилку.
— А ще ця фотографія з фру Албу і дітьми.
— Це щоб навести мене на Арне Албу, її останнього коханця.
— Але перед тим, як піти, він захопив із собою ноутбук Анни і твій мобільний телефон, який ти там залишив.
— Іще один нежданий подарунок.
— Ти уявляєш, який витончений розум треба мати, щоб заздалегідь скласти такий каверзний і безпомилковий план, завдяки якому він зміг відразу вбити трьох зайців, тобто помститись і своїй невірній коханці, й тому, з ким вона його зрадила, коли він сидів за ґратами, і її новій-давній пасії, тобто світловолосому поліцейському. Але крім цього він ще й імпровізує. Завдяки роботі в АТ «Замки» він дістає ключ від твоєї квартири та комірки. Там він розміщує ноутбук Анни, підключає його до твого мобільного телефону і замовляє на його номер анонімний абонемент на користування сервером, відстежити який практично неможливо.
— Майже неможливо.
— Авжеж, цей твій невідомий мені хакер його відстежив. Але він не зміг розібратися, що електронні повідомлення, які ти отримував, написані заздалегідь і
