Українська література » » Безтурботний - Ю. Несбе

Безтурботний - Ю. Несбе

---
Читаємо онлайн Безтурботний - Ю. Несбе
квартирі вбитого виявлено велику кількість героїну. А шеф Відділу із розслідування вбивств заявив, що справу про вбивство, в якій, можливо, замішаний тридцятидворічний підозрюваний, виділено в розряд особливо важливих. Щоправда, газета, пізніше за інших підписана до друку, встигла повідомити, що є серйозні докази й проти іншої людини. І що, як не дивно, поліцейський, що вбив наркоділера, трохи більше року тому за схожих обставин застрелив неонациста Сверре Ульсена у нього вдома. Поліцейський усунений від виконання службових обов’язків до закінчення розслідування інциденту Службою внутрішньої безпеки. Газета наводить також слова начальника Управління кримінальної поліції, який заявив, що це звичайна практика в таких випадках і усунення жодним чином не пов’язане зі справою Сверре Ульсена.

Маленьку замітку було присвячено пожежі на дачі в Трюванні, оскільки недалеко від повністю згорілого будинку було знайдено каністру з-під бензину, що дало привід поліції підозрювати підпал. Проте на газетні сторінки не потрапила розповідь журналіста, що намагався зв’язатися з Біргер Гуннеруд, аби дізнатися, як почувається людина, що втратила за один вечір дачу і сина.

Стемніло рано, і вже о третій дня засвітилися вуличні ліхтарі. Зупинений відеозапис пограбування в Гренсені тремтів на екрані в «Камері тортур», коли туди ввійшов Харрі.

— Ще що-небудь буде? — запитав Харрі й кивнув у бік екрану, на якому Забійник тікав щодуху.

Беате похитала головою:

— Ми чекаємо.

— Поки він знову візьметься за справу?

— У цей момент він десь відсиджується і планує нове пограбування. За моїми уявленнями, це трапиться наступного тижня.

— Ти впевнена?

Вона знизала плечима:

— Досвід підказує.

— Твій?

Вона всміхнулась і не відповіла.

Харрі сів на стілець:

— Сподіваюся, я не сплутав ваші плани, вчинивши не так, як сказав по телефону.

Вона наморщила лоб:

— Що ти маєш на увазі?

— Я говорив, що тільки сьогодні збираюся обшукати квартиру.

Харрі подивився на неї. Вигляд у неї був здивований: вона щиро не розуміла, до чого він хилить. З іншого боку, адже Харрі не в Secret Service[60] працює. Він зібрався щось сказати, але передумав. Зате слово взяла Беате:

— Я хочу запитати тебе про дещо, Харрі.

— Shoot[61].

— Ти знав про Расколя і мого батька?

— Про що саме?

— Про те, що це Расколь… був тоді в банку. І стріляв саме

він.

Харрі опустив очі й почав уважно роздивлятися свої руки.

— Ні, — сказав він. — Я цього не знав.

— Але здогадувався?

Харрі підвів очі й зустрів її погляд:

— Думка в мене така виникала. І все.

— А чому виникала?

— Справа у спокутуванні провини.

— Спокутуванні провини?

Харрі набрав повні легені повітря:

— Жахливий злочин деколи затьмарює перспективу. Або, якщо хочеш, розуміння суті того, що відбувається потім.

— Що ти маєш на увазі?

— Кожна людина відчуває потребу в спокутуванні провини, Беате. Ти, наприклад. І, присягаюся Богом, я. І Расколь також. Вона так само природна, як потреба вмиватися. Мова про гармонію, про внутрішню рівновагу, без якої жити не можна. Цю рівновагу ми називаємо моральністю.

Харрі помітив, що обличчя у Беате зблідло. І тут же почервоніло. Вона розкрила рот.

— Ніхто не знає, чому Расколь добровільно з’явився в поліцію, — вів далі Харрі. — Але я переконаний, це з бажання спокутувати провину. Адже він виріс, користуючись тільки однією з усіх свобод — свободою пересування. Для нього тюремне ув’язнення — єдиний спосіб покарати себе самого. Відняти життя в іншої людини зовсім не те ж саме, що відняти у неї гроші. Припустимо, скоївши злочин, він утратив цю внутрішню рівновагу. Ось він і вважав за краще спокутувати провину в повній відчуженості від зовнішнього світу, наодинці з самим собою і — якщо він у нього є — своїм Богом.

Беате нарешті змогла вичавити з себе декілька слів:

— Моральний… моральний… убивця?

Харрі витримав паузу. Але більше нічого не почув.

— Моральна людина — та, що діє згідно зі своїми моральними установками, — тихо вимовив він. — А не чужими.

— А що, коли я ось це надіну? — запитала Беате з гіркотою в голосі, відкрила шухляду столу й дістала звідти наплічну ко-буру. — Що, коли я закриюся з Расколем у кімнаті для побачень і потім заявлю, що він напав на мене й мені довелося стріляти з метою самооборони? Помститися за свого батька і заразом паразита уколошкати — це, по-твоєму, моральний вчинок? —Вона шпурнула кобуру на стіл.

Харрі відкинувся на спинку стільця і заплющив очі, слухаючи, як її прискорене дихання поступово заспокоюється.

— Питання в тому, Беате, що ти вважаєш моральним. Мені невідомо, навіщо ти взяла з собою кобуру, але в мене і в думках немає спробувати утримати тебе від будь-чого.

Він підвівся:

— Дій так, щоб батько пишався тобою, Беате.

Харрі взявся за ручку дверей, але тут почув за спиною ридання Беате. Він обернувся.

— Ти не зрозумів! — крізь ридання викрикнула вона. — Я думала, що зможу, думала, це своєрідний… розрахунок, адже правда?

Харрі не рушив із місця. А потім присунув стілець, сів і приклав руку до її щоки. Вона говорила, а теплі сльози зрошували огрубілу долоню Харрі:

— Ти йдеш працювати в поліцію, тому що хочеш, аби в усьому панував порядок, рівновага, вірно? Розплата, справедливість і все таке інше. І раптом одного прекрасного дня у тебе з’являється шанс звести рахунки, про що ти, власне, тільки і мріяла. Але тільки для того, аби зрозуміти, що це все ж таки не по тобі, — вона шморгнула носом. — Моя мати одного разу сказала, що гірше незадоволеного бажання в житті є тільки одне — відсутність усяких бажань узагалі. Відчуття ненависті начебто останне, що залишається, коли загублене все решта. Але і його у мене відібрали.

Вона змела зі столу кобуру, і та з глухим стукотом ударилася в стіну.

Було вже зовсім темно, коли Харрі підійшов до воріт будинку на Софієс-гате і сунув руку до кишені піджака за ключами. Коли він сьогодні вранці добровільно з’явився в Управління поліції, одним із перших пунктів у розпорядку дня у нього значився похід до криміналістичної лабораторії за речами, які туди доставили з будинку Албу. Але перш за все він вирушив до кабінету Б’ярне Мьоллера. За словами шефа Відділу із розслідування вбивств, особливих проблем у Харрі немає, доведеться тільки почекати, раптом надійде заява з приводу злому на

Відгуки про книгу Безтурботний - Ю. Несбе (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: