Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна
Чи міг уявити, що одного разу помітивши Павла на зупинці з незнайомцем, котрий передавав маленький пакуночок з білим порошком, все обернеться настільки критично не лише для Городкова, а й для інших, так чи інакше пов'язаних з ним людей? Це сталося кілька днів тому. Після Чернишевський наважився викликати Пашку на відверту розмову, щоб зрозуміти, куди той вляпався.
Напевно, з самого початку варто було припускати подібний результат, враховуючи не надто благополучну сім'ю Городкових. Батьки Павла були хоч і прості люди, але батько, працюючи на ливарному заводі, часто прикладався до чарки; а мати, цілими днями також пропадаючи на роботі, вечорами більше займалася спробами вгамувати чи, гірше того, відшукати десь у місті свого благовірного, ніж рідним сином. Можливо, саме це стало основною причиною, чому Павло тягнувся до старшого товариша Олега, який заміняв брата.
Чернишевський досі вважав, що має вплив на Городкова, і попри неспокійний час та злочинність, що розгорталася в місті, здатен утримати від поганого впливу вулиці. Рано зрадів. Того дня злощасного дня зрозумів, наскільки помилявся в людині. Павло відмовився йти на контакт, стверджуючи, що Олег неправильно зрозумів і жодних порошків й близько бути не може. А те, що передали напередодні, лише нові непоширені ліки для сердечників, якою була мати.
Чернишевський давно вийшов із того віку, щоб вірити в подібну нісенітницю, тому вирішив сам наочно з'ясувати, простеживши за Павлом. Недаремно – сумнівна компанія виявилася набагато страшнішою, ніж здавалося на перший погляд. Вживання наркотиків було безневинною розвагою в порівнянні зі схемою та махінаціями, які провертав Городков! І все це курсант військової академії, майбутній міліціонер і правоохоронець. Та навіть не в тому річ! Павло зустрічався з Ритою, а значить своїми витівками навмисно чи ні, наражав і її на небезпеку. Цього Олег допустити не міг. За Ритку він готовий був спустити три шкури з будь-кого.
Почувши під час стеження кілька імен, вирішив дізнатися детально з ким зв'язався Городков і наскільки складно його звідти витягнути. Пішов до єдиної людини, яка могла допомогти – до Ігоря. Не тому, що навчалися разом та були напарниками під час стажування, а завдяки зв'язкам, які відкривалися перед приятелем через рідного дядька – слідчого Шторміна. Через нього товариш дізнався про нинішній стан справ, зв'язки Павла, які довели до в'язниці, а Риту... навіть думати не хотілося до чого.
Чернишевський не зрозумів, яким чином Пашка зв'язався з небезпечними людьми – офіційні джерела замовчували, та підозрював, що без голки не обійшлося. Наслідком стала доля пішака там, де головну роль грали не просто гроші, а брудні, зароблені на крові, зламаних долях та скалічених життях людей, що підсіли на наркотики.
Зате підслухане ім'я Сизого трохи допомогло розплутати суперечливий клубок. З'ясувалося, що Сизий, він же Сизов Микола Степанович, – впливова особистість у кримінальних колах. Він був ватажком злочинного угруповання, що займалося центральними каналами постачання конопель та афганки з Афганістану і контролював весь ринок сексуальних послуг міста. Утримував дорогий бордель для заможних осіб, що офіційно значився як елітний клуб відпочинку з хитромудрою назвою Інанна. Здогадатися, чим там розважали гостей було не важко. Та найважливіше, що вдалося прояснити Шторму – приїзд СБшників зі столиці до їхнього глухого містечка, на чолі котрих стояв той самий Коробов. З метою не тільки притиснути та зруйнувати угруповання Сизого, але й запобігти розвитку ще одного, що сильно настає на п'яти. Взяття угруповання планувалося під час того злощасного вечора на заводі, а щоб вийти на бордель, вирішили діяти ловлею на живця.
Трясця його матері! Склавши два плюс два, Олег зрозумів, що раз служби пронюхали про роботу Павла на Сизого, цілком могли розвідати й про Одинцову. Тоді виходило, що і записка від невідомого, знайдена вдома у Ритки, була підкинута спецпризначенцями для того, щоб залучити дівчину у свою операцію. Та одне для Чернишевського так і залишалось довгий час невідомим – чому його вирішили приплести до убивства Павла, та звідки взялись відбитки пальців.
Пізніше Ігор розповість, що і Сизов, і його бордель, як і раніше працюють за старою схемою. Угруповання ніхто не накрив, а Ритка просто зникла. Як крізь землю провалилася. Ні в себе вдома, ні в Олега... Ніхто її не бачив після фатального дня. Будь-які пошуки Шторміна закінчувалися невдачею. Ниточка обривалася на злощасному заводі. Це означало одне...
Кожного дня щохвилини Олег молився, щоб Рита вижила, з іншим впораються. Мріяв скоріше звільнитися та допомогти своїй дівчинці, врятувати її від найстрашнішого. Чоловік сподівався до останнього. По можливості співпрацював зі слідством, розповівши про причини появи на заводі того вечора. Ладен був погодитися на будь-які умови, аби швидше вийти. Майже на будь-які, крім визнання своєї вини у вбивстві, якого не скоїв.
Слідчий весь час твердив: «Щиросерде зізнання – пом'якшує покарання». Нічого подібного! Чернишевський не дурень, навчання в академії при Міністерстві Внутрішніх справ не пройшло дарма. Він швидко зрозумів, що Шторм мав рацію – передача справи місцевому слідчому не виключала контроль вищих інстанцій. Попри холодну війну між двома структурами, як то МВС та СБУ, та як би слідчий не противився, в місцевій прокуратурі не мали права не підкоритися Коробову і не взяти до уваги його особисті постанови, де основним пунктом була вимога посадити за ґрати саме Олега.
Саме слідство пройшло якось... непомітно. Похапцем. Лише два місяці від початку до вироку суду – надто швидко для справи, що мала стільки загадкових та незрозумілих фактів. Усі спроби Ігоря докопатися до істини були схожі на биття головою об глуху стіну. Було постійне замовчування та приховування фактів, навіть зв'язки впливового дядечка з УБОЗу не допомогли. Гарний адвокат, знайдений Штормом і найнятий за шалені гроші дідом; полювання за доказами; пошуки Ритки – все марно і безрезультатно. Клопотання вийти під підписку до суду, або повернути Олега до лікарні, регулярно відхилялися. Комусь дуже не хотілося, щоби Чернишевський опинився на волі хоч ненадовго.
