За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

– Що?.. А! Ти ж знаєш, що мій брат не довіряє нікому. Його бісить те, що я не розділяю його думки і тримаю біля себе друга. Роками чекає від нього зради, аби мати змогу відтяти його голову.

– А-а... це він вбив мого батька? – погляд дівчини посумнішав, коли вона задала це питання, що її гризло весь вечір. Вона ще ні разу не говорила про це з своїм чоловіком, тому почувалась невпевнено.

– Більш всього, що так, – Ессі підтисла вуста і відвела очі. Торіан зарив руку в її волосся і пригорнув до себе, ніжно і заспокійливо погладжуючи спину. Дівчина обвела руки навколо нього. – Ми відомстимо і більше не дозволимо йому когось скривдити. Обіцяю.

Якийсь час вони так стояли, поки Ессі грілась в його обіймах.

– Може ми завтра трохи відпочинемо? Прогуляємось столицею. Що скажеш?

– Залюбки, – вона всміхнулась, якось мрійливо дивлячись на чоловіка знизу догори. Погляд зрадливо ковзнув униз. Це було для Торіана сигналом. Він нахилився і подарував їй солодкий поцілунок на ніч.

Вельмар