Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

По дорозі додому Бубланськи відчув потребу поговорити про цю справу з Богом, але замість синагоги зайшов до католицької церкви на Фолькунгаґатан. Він сів на лавку в задніх рядах і нерухомо просидів там годину. Як єврею, йому, по суті, нічого було робити в католицькій церкві, але там панував такий супокій, що він регулярно туди заходив, коли йому потрібно було дати лад власним думкам. Ян Бубланськи вважав, що католицька церква — найбільш підходяще місце для роздумів, і вірив, що Бог на нього за це не прогнівається. Крім того, між католицтвом та іудаїзмом є одна важлива різниця. У синагогу він ішов, коли йому хотілося людського спілкування і співчуття. Католики ж ходили в церкву для того, щоб спокійно побути наодинці з Богом. Усе в церкві схиляло до того, щоб поводитись тихо і не заважати іншим відвідувачам.

Він думав про Лісбет Саландер і Міріам By. І про те, що ж приховували від нього Еріка Берґер і Мікаель Блумквіст — безперечно, вони знають про Саландер щось таке, чого не сказали йому. Він роздумував над тим, які «дослідження» проводила для Мікаеля Блумквіста Лісбет Саландер. Якоїсь миті йому спало на думку, чи не працювала Саландер на Блумквіста якраз перед тим, як він викрив афериста Веннерстрьома, але незабаром він відкинув це припущення. Лісбет Саландер просто не мала відношення до подібних драматичних подій і навряд чи могла виявити в цій справі щось цінне, хоч яким би майстром з вивчення особистих обставин вона була.

Бубланськи був збентежений. Не подобалась йому затята впевненість Мікаеля Блумквіста в невинності Лісбет Саландер. Одна річ, якщо його самого діймають сумніви, але він — поліцейський, отож сумніватися — це частина його професії. І зовсім інша річ, коли йому кидає виклик сищик-аматор!

Він не любив приватних сищиків — вони частіше за все хапалися за теорії різноманітних змов; газети, звичайно, охоче відгукувалися на це аршинними заголовками, але поліції від них тільки додавалося зайвої роботи.

Нинішня справа загрожувала стати найнеприємнішою з усіх, які йому коли-небудь доводилося розплутувати. У кожному вбивстві має бути своя внутрішня логіка, але тут він ніяк не міг намацати головний вузол.

Якщо на Маріаторґет знайдено зарізаним сімнадцятилітнього пацана, то потрібно шукати групу бритоголових або молодіжну зграю, яка за годину до події вешталася біля станції Сьодра. Ти розшукуєш друзів, знайомих, свідків і дуже скоро виходиш на підозрюваних.

Якщо йдеться про застреленого в пивничці у Шерхольмі сорокадволітнього чоловіка і з’ясовується, що він був бійцем югославської мафії, то треба вирахувати, хто затіяв переділ сфер впливу в контрабанді сигарет.

Якщо знайдено тіло задушеної у своїй квартирі пристойної двадцятишестилітньої жінки, яка жила добропорядним життям, ти шукаєш її бойфренда або того, з ким вона напередодні ввечері познайомилася в барі.

Бубланськи провів уже стільки розслідувань, що тепер, здається, міг з будь-яким упоратися не замислюючись.

А як добре починалося нинішнє розслідування! Минуло всього дві години, а вони вже виявили головного підозрюваного. Лісбет Саландер була просто створена для цієї ролі: беззаперечний психіатричний випадок, схильність до насильства і відсутність стримуючих впливів, що давалися взнаки упродовж усього її життя. Практично це означало, що залишається тільки зловити її й отримати зізнання або, залежно від обставин, відправити до психлікарні. Але потім усе пішло шкереберть.

Живе Саландер не там, де значиться. У друзях у неї, виявляється, такі люди, як Драґан Арманський і Мікаель Блумквіст. Підтримує зв’язок з якоюсь лесбіянкою, яка займається сексом з використанням кайданків і через яку в засобах масової інформації знялася буча, тоді як ситуація і без того ускладнилася. Виявилося, що в банку в неї лежить два з половиною мільйони крон, хоча невідомо, де вона працює. А тут раптом приходить Блумквіст зі своїми версіями, у яких ідеться про нелегальні постачання секс-рабинь і теорію змов, а з його журналістською популярністю він, мабуть, і справді має достатнє суспільне значення, щоб за допомогою однієї вчасно надрукованої статті кинути слідство в цілковитий хаос.

І найгірше, що головну підозрювану виявилося неможливим знайти, попри те що й росточок у неї — від землі не видно, і зовнішність в очі впадає, та ще й татуювання на всьому тілі. З дня вбивства минуло вже майже два тижні, а ніхто навіть не здогадується, де вона може бути.

Гуннар Бйорк, заступник начальника відділу у справах іноземців у Службі безпеки, який був на лікарняному у зв’язку з переломом меніска, як пішов Мікаель Блумквіст, пережив скрутну добу. Тупий біль у спині не відпускав його весь день. Він тільки те й робив, що ходив туди-сюди по чужій віллі, не в змозі опанувати себе і зважитися бодай на щось. Він намагався обдумати те, що сталося, але йому ніяк не вдавалося скласти окремі деталі в цілісну картину.

Він ніяк не міг розібратися в тому, як одне пов’язане з іншим.

Уперше почувши новину про вбивство Нільса Б’юрмана наступного дня після того, як було виявлено тіло, він не відчував нічого, крім подиву, проте не здивувався, коли головною підозрюваною була названа Лісбет Саландер і на неї почалося полювання. Він уважно стежив за всім, що говорили по телевізору, купував усі газети, які тільки можна було дістати, і прочитував усе, не пропускаючи жодного рядка.

У нього не було і крихти сумніву в тому, що Лісбет Саландер психічно нездорова і здатна на вбивство. Він не мав підстав сумніватися в її винності чи не довіряти висновкам поліції. Навпаки, усе, що він знав про Лісбет Саландер, підтверджувало, що вона справжня божевільна. Він уже ладний був сам зателефонувати і запропонувати слідству свою допомогу консультанта або ж бодай проконтролювати, чи все вони роблять як потрібно, але потім вирішив, що ця справа його вже не стосується. Нею займався чужий відділ, і там вистачає компетентних фахівців, які самі в усьому розберуться. Крім того, своїм втручанням він міг привернути до себе небажану увагу, а цього слід було по спромозі уникнути. Тому він постарався заспокоїтися і лише час від часу стежив за розвитком подій.

Прихід Мікаеля Блумквіста порушив його спокій. Бйорку ніколи і в поганому сні не снилося, що кривава оргія, влаштована цією Саландер, може якось зачепити його особисто: що однією з її жертв виявиться сволота-журналіст, який збирався знеславити його на всю Швецію. Тим паче він аж ніяк не думав, що в цій історії, немов граната з висмикнутою чекою, спливе ім’я Зали, і вже цілковитою несподіванкою виявилося те, що це ім’я відоме Мікаелю Блумквісту. Все це