Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Прийшов чоловік з дружиною в гастроном. Дружина купує десь з півкілограма докторської і грам триста собачої ковбаси.

Чоловік до дружини:

– А для кого ти купуєш собачу ковбасу?

– Цить, дурню, і не гавкай.


ГОДИННИК, ЩО РОЗМОВЛЯЄ

Після весілля в квартиру до молодого переїхала молода дружина.

Дивиться, а до стелі на крючку прикріплена мотузка, до якої прив’язана велика гиря.

– Що це таке? – запитує молода дружина.

– Годинник, який розмовляє. Хочеш переконатись?

– Хочу.

Чоловік з розмаху гепає гирею об стіну. Із-за стінки чується голос сусіда:

– Якого чорта ви не спите? Ще лише п’ять хвилин на четверту!


ХІБА ЦЕ ДРУЖИНА?

Зустрів я якось свого товариша, а він і говорить:

– Буду розлучатись зі своєю дружиною.

– Для цього є причина?

– Звичайно.

– І яка, якщо не таємниця?

– Буває, вип’ю добряче, прийду додому і так хочеться полаятись, аж лоскотно. Але що б я не говорив, а вона мовчить і мовчить, ніби в рот води набрала, аж противно. Хіба це дружина?


ЗАНАДТО ПРОСТОРА

Чоловік з дружиною зайшли в автомагазин, де стояла нова "Волга".

Чоловік походив, подивився і говорить:

– Хороша машина, але не для нас.

– Це ж чому?– здивувалась дружина.

– Занадто… простора.


ЛЮДЕЙ БАГАТО

Сидить чоловік в Гідропарку зовсім голий, але з краваткою на шиї.

– Ти чому це сидиш оголений? – питає сусід.

– Жарко.

– А чому в краватці?

– Та незручно якось в людному місці сидіти зовсім оголеним.


ДИВНИЙ СОН

Якось прокидається дружина серед ночі і сміється на всю квартиру. Чоловік її кулаком під бік:

– Ти чого це, дурепо, серед ночі регочеш, чи бува не з глузду зійшла, що іржеш, немов пасльону наїлась?

– Та сон приснився.

– І що ж це тобі таке смішне наснилось?

– Та якось аж незручно розповідати.

– А ти спробуй.

– Ну що ж, слухай, – почала дружина. – Сниться, що ніби в крамниці, що під нашими вікнами, продаються члени. Жінок сила-силенна. Всі спішать відхватить якомога більшого.

– Ну і що?

– Ну ж і я там ніби вештаюсь – роздивляюся.

– І що?

– Зупинилась біля одного прилавка. Стою – любуюсь. А скільки коштує такий красень, – запитую?

– 10000 тисяч крб. – відповідають. Пішла далі. Дивлюсь, ледве менший – півметровий за 5000 тисяч карбованців. А потім пішли все менші і менші.

– А скільки ж, цікаво, коштує такий член як в мене?

Тут жінка ще дужче розсміялася:

– А такий, як в тебе, на троячку – цілий пучок!


ПОВІЯ НА ПАРОПЛАВІ

Якось повія пробралась на пароплав. Капітан, коли вже відпливли далеко від берега, помітив цю красуню, запросив до себе в каюту і сказав:

– Роздягайсь! Будем трахатись.

– В мене сифиліс, – сказала повія.

– Тоді перевернись, я буду в попу.

– В мене гонорея.

– Тоді давай в рот, а якщо скажеш, що в тебе гланди, я тут же тебе викину за борт.

1980


ДОРОГА В РАЙ

/ТОСТ/

Помирало три жінки і всі три дуже спішили попасти в рай.

Перша підняла руки до неба і з словами:

– О БОЖЕ! Хай на цьому місці, де я зрадила своєму чоловіку, виросте велике дерево.

Дерево виросло.

– А тепер, – сказала жінка, – хай на ньому появиться стільки сучків, скільки я разів зрадила своєму чоловіку.

Сказано – зроблено. Жінка тут же по сучках, по сучках і першою добралась до раю.

Прийшла черга помирати і до другої. Вона повторила той же ритуал.

Тут же виросло друге дерево на якому сучків було менше, але вони були довшими і та також, хоч і з горем пополам, але все-таки так-сяк добралась до раю.

Прийшла черга і до третьої. Виросло і для неї дерево, але таке довге-довге та таке тонке – тонке та ще й без жодного сучка, що як та бідна жінка не старалась, але в рай так і не попала.

Так давайте вип’ємо за тих жінок, які ще за життя прокладають собі дорогу в рай!


ДУРЕНЬ, АЛЕ ДУМАЄ

Приходять три чоловіки у відділ кадрів, щоб влаштуватись на роботу. Всім їм задали одне і теж питання:

– Скільки буде два на два?

Перший відповів:

– Два на два буде чотири.

Йому відповіли:

– Нема власної думки.

Другий:

– П’ять, п’ять, п’ять.

Відповідь:

– Цей самовпевнений.

Третій:

– Два на два буде п’ять, шість, сім, вісім.

Відповідь:

– Оцього як раз і візьмемо. Він хоч і дурень, але все-таки щось думає.


НА КРАЮ СЕЛА

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: