Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
після іспита вона в нього запитує:

– Вибачте за безтактність, а скільки вам років?

– Уже за сімдесят.

– А я б вам і не дала.

– Та я вже років двадцять і не беру...


НА ВЧЕНІЙ РАДІ

Зібрались ректори КПІ, Держуніверситету та ГВФ на Вчену Раду з приводу перебудови ВУЗів у будинки розпусти.

– То скільки вам потрібно грошей і часу, щоб перебудуватись в будинок розбещеності? – запитав Міністр освіти у ректора КПІ.

– Ну певно, приблизно мільйон, – відповів той.

– А вам? – звернувсь до ректора університету.

– Певно, десь півмільйона.

– А вам?– до ректора ГВФ.

– А нам вистачить дві копійки, щоб зателефонувати по автомату, що переходимо на легальне положення.


ПІСЛЯ ВСТУПНИХ ЕКЗАМЕНІВ

Абітурієнтка поступала у ВУЗ. Коли здала останній екзамен, підійшла до членів екзаменаційної ради і питає:

– Ну як, дядьки, я поступила?

– А бали є?

– Що?

– А бали є?

– Так, так, є бали, є бали, ще у восьмому класі...

1980 р.


В САЛОНІ ЛІТАКА

Надто соромливий чоловік, біля якого сиділа чарівна жінка, ніяк не міг осмілитись, щоб до неї заговорити. Нарешті, набравшись духу, він запитав:

– Пробачте, і ви також летите в цьому літаку?


В ОЗЕРІ БЕГЕМОТ

Віцин, Нікулін і Моргунов прийшли до озера, щоб скупнутися, а там оголошення: "Купатись заборонено. В озері крокодил".

Ніхто на це не звернув особливої уваги, і Віцин, так як він був самий хоробрий і прудкий, пірнув перший. Вже через декілька секунд, як пінгвін з моря, вистрибнув на берег, промовляючи:

– Хлопці, а в озері й справді крокодил!

Нікулін подумав, що Віцин хоче над ними покепкувати, і стрибнув у те ж саме озеро, але зі швидкістю звука вискочив на берег. Та не встиг він навіть договорити, що в озері крокодил, як в озеро пірнув Моргунов.

Як же всі були здивовані, коли з озера на берег вистрибнув крокодил і нелюдським голосом закричав:

– Братці, рятуйтесь хто як може: в озері – бегемот!


В КІНОТЕАТРІ

В кінотеатрі з двома залами, двері яких знаходились навпроти одна одної, донісся голос:

– Ми будували, будували і нарешті побудували.

З протилежної сторони:

– Абдула, підпалюй.


ПРО ДІВЧИНКУ І ЗОЛОТУ РИБКУ

Коли дівчинці років чотирьох прочитали казку про рибака і рибку, дівчинка з досадою відповіла:

– Ну ж і дурненький дідусь, просив у золотої рибки новий будинок, нове корито. Нічого, щоб відразу було попросити нову бабусю.


ПАПУАС І ТРАМВАЙ

Папуас стоїть на зупинці:

– Скажіть, будь-ласка, – звертається він до оточуючих, – цей трамвай їде на Печерськ?

– Ні.

– А причіп?

1980 р.


СТАРИЙ І ЗОЛОТА РИБКА

Спіймав старий золоту рибку, а вона до нього людським голосом:

– Відпусти ти мене, чоловіче, і за це виконаю любе твоє бажання.

– Добре, – відповів їй старий. – Зроби так, щоб я став Героєм Радянського Союзу.

– Закрий очі, – відповіла рибка, – і порахуй до десяти.

Коли чоловік відкрив очі, аж дивиться, а на нього сунеться з десяток танків, а в нього всього одна граната.


ПІСЛЯ ШЛЮБНОЇ НОЧІ

Піднявся після першої шлюбної ночі Хазанов і почав в ліжку щось шукати. Молода запитує:

– Що ти там все копирсаєшся?

– А мені мама говорила, що після першої шлюбної ночі повинна залишитись червона плямочка.

– Скажи своїй мамі, що у мене білокрів’я.


В КУПЕ ВАГОНА

Їхали в одному купе грузин і молода дівчина, яка весь час мовчала. Він довго за нею спостерігав, а потім запитує:

– Девушка, а девушка, чому ти весь час мовчиш?

– Хочу і мовчу.

– Як – хочеш і… мовчиш?


В ПУСТЕЛІ

Їдуть по пустелі єврей і росіянин. Росіянин знайшов їжу, а єврей скарб.

– Давай будемо грати в базар, – сказав єврей.

– Добре, – сказав росіянин. – Давай. Один окраєць хліба коштує 1000 крб, а дві краплі води – 2000 тисячі.

Єврей:

– А чому так дорого?

Росіянин:

– Піди, поторгуйся.


ТЕЩА ДОПОМОГЛА

Задумав зять покатати свою тещу. Своєї машини не мав, а тут дивиться, стоїть гарненький Мерс з відкритими дверима.

Всілись. Поїхали. Від’їхали десь метрів триста, а тут і міліціонер зупиняє:

– Ваші права?

– Нема.

Теща:

– Та ви не слухайте його. Він завжди, як вип’є, то верзе хтозна що.

– Так ви ще й п’яні?

Теща:

– Говорила ж я тобі, що на вкраденій машині довго не покатаємся!

– Е, голубчики, та я бачу, що ви тут обоє вундеркінди. Ану, пішли зі мною!

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: