Капітан Фракасс - Готьє Теофіль

Слова з 13-ї оди Горація.

5 Три зловісні старушенції з давньогрецької міфології, які мали на всіх трьох один зуб та одне око і передавали їх одна одній.

6 Цариця скіфів (VI ст. до н. е.). Коли під час війни з персами в бою загинув її син, вона сама повела скіфів на битву, а потім, захопивши в полон перського царя, веліла відрубати йому Голову.

7 М е д е я — за давньогрецьким міфом — дочка колхідського царя; допомагаючи своєму коханому Ясону, вона умовила дочок Пе-лія (Неонового ворога) "омолодити" батька, розрубавши його на куски і зваривши в казані. Згодом, покинута Ясоном, повбивала дітей від нього і на колісниці, запряженій драконами, втекла з Греції. Цей сюжет часто використовували драматурги.

8 Біблійний патріарх Іов говорить про те, що "від подуву божого виникає лід і поверхня води стискається".

9 Єгипетський фараон (XXVII ст. до н. е.), похований у найбільшій з усіх пірамід (гробниць) фараонів.

10 Церква у Франції не дозволяла ховати акторів на кладовит щах, якщо вони перед смертю не відмовлялися від свого заняття і вмирали без покаяння.

11 Незаперечні свого часу авторитети в медицині. Гіппократ (V—IV ст. до н. е.)—давньогрецький лікар і дослідник природи, один з основоположників античної медицини; Гал єн (І—II ст.) — римський лікар і природознавець; А в і ц е и н а, правильно —

Іб'Н-Сіна (X—XI ст.) — філософ, природознавець, лікар і поет таджицького й ін. народів Середньої Азії та Ірану, автор понад 300 творів, серед яких — "Книга зцілення" і "Канон лікарської науки".

12 Шабаш — у середньовічних повір'ях — нічне зборисько ві-дьом і всяких лихих духів.

13 Гугеноти — прихильники протестантського віровчення (одного з трьох — поряд з католицизмом і православ'ям — напрямків християнства) у Франції в XVI—XVIII ст., яких переслідували католики.

VII. РОЗДІЛ, У ЯКОМУ РОМАН ВИПРАВДУЄ СВОЮ НАЗВУ

1 Мілон Кротонський — давньогрецький атлет (VI ст. до н. е.), мав величезну силу й був страшенно ненажерливий.

2 Біблійний персонаж, велетень.

3 Ж е р о н т — персонаж у старовинних французьких комедіях, старик, якого звичайно обдурюють спритні, хитрі слуги та молоді закохані.

4 Легенда розповідає, нібито священні гуси, які були в храмі Юнони на Капітолійському пагорбі в Римі, під час нічного нападу галлів (сусідні племена) своїм гелготом розбудили римлян і таким чином урятували Рим. /

5 Римський консул Мененій (VI ст. до н. е.) порівнював сенат із шлупком, на який працюють усі органи тіла, бо без нього тіло не може існувати.

6 Приправлений м'якою аттичною сіллю — з тонкими дотепами, вишуканими жартами та іншими художніми достоїнствами античного мистецтва (Аттіка — найрозвиненіша область Стародавньої Греції, центр давньогрецької культури).

7 Популярний у XVI—XVII ст. персонаж французьких та італійських комедій, близький до капітана Матамора.

8 Давньогрецький герой, син морської богині Фетіди і царя Пе-лея; Гомер називав його бистроногим.

9 У пебезпечному морі (лат.).

10 Міфічне плем'я велетнів-людожерів, на яких натрапив у своїх мандрах гомерівський Одіссей.

11 Гомер в "Одіссеї" (пісня XI) згадує про "печальну область" кіммеріян (кіммерійців) — суворий, покритий сирим туманом і хмарами край, де ніколи не світить сонце і споконвіку панує безрадісна ніч.

12 П а в а н а — старовинний бальний танець іспанського походження.

13 Йдеться про коня героя поеми Л. Аріосто "Несамовитий Роланд".

14 Гомер, за легендою, рано осліп і ходив по світу з поводирем. Візантійський полководець Велізарій (VI ст.), буцімто осліплений на старості, змушений був просити милостині. Перекази про його злигодні лягли в основу картини французького художника Жерара (XVIII—XIX ст.), де зображено сліпого старця, який несе свого молодого поводиря, конаючого від укусу змії.

15 Пліній Старший Гай Секунд (І ст. н. е.) — давньоримський письменник, державний та військовий діяч і вчений, автор відомого твору "Природнича історія".

16 Іспанське місто, відоме своїми збройовими майстернями.

17 Кого оця змія кусає, Тому рятунку вже немає.

18 Мореска — поширений у середньовічній Європі танець, яким часто закінчувались придворні свята і комедійні вистави. П а с-п'є — старовинний французький народний танець.

19 Баски — народ, що живе в Іспанії та Франції.

20 Описуючи богиню Геру (Юнону), Гомер називав її "волоокою".

21 Танцівниця, яка танцює, граючи на бубні (ісп.).

VIII. СТАНОВИЩЕ УСКЛАДНЮЄТЬСЯ

1 Александр Македонський, який у 331 р. до н. е. завоював м. Вавілон (на території сучасного Ірану).

2 Б а х у с — латипська форма імені давньогрецького бога Вакха, покровителя виноградарства та виноробства. (Він же — Діоніс).

3 Герої давньогрецьких міфів, нерозлучні друзі.

4 Жінка, яка добивалася любові Иосифа Прекрасного (див. прим. 4 на стор. 416).

5 Йдеться про євангельський епізод: цар Ірод, аби знищити щойно народженого Ісуса Христа, велів повбивати всіх немовлят-хлопчиків.

6 У романі давньоримського письменника Апулея (II ст.) "Метаморфози" ("Золотий осел") розповідається, як за допомогою чарівних натирань герой твору перевертався в осла.

7 П і н д а р — давньогрецький поет-лірик VI—V ст. до н. е.

8 Золотоносна річка в Лідії — стародавній державі на заході Малої Азії (на території сучасної Туреччини).

9 За давньогрецьким міфом, аргоський цар Акрісій ув'язнив свою дочку Данаю в мідному теремі, щоб вона ні з ким не спілкувалась і не стала матір'ю, бо Акрісію пророкували, що онук уб'є його. Але Зевс, обернувшись золотим дощем, проник до Данаї, і вона народила сина.

10Аріадна, Цірцея (Кірка) — героїні давньогрецької міфології. Перша — дочка крітського царя Міноса, покинута Тесеем, якого вона любила і врятувала від смерті, вивівши за допомогою нитки з лабіринту (Аріаднипа питка); друга — чарівниця, яка, перетворивши на свиней супутників Одіссея, намагалася хитрощами і силою утримати його самого на своєму острові (Гомер, "Одіссея"), переносно — спокуслива красуня.

11 Пріам (див. прим. 1 на стор. 416) був глибоким стариком, батьком 50 синів і 50 дочок.

12 Відомі свого часу куртизанки.

13 Іпохондрик — людина хворобливого стану, що характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я.

14 Дворянський титул у феодальній Франції.

15 Петрарка Франческо — великий італійський поет ХІУ ст., автор всесвітньовідомих ліричних віршів, у яких оспівується любов до коханої жінки Лаури.

16 Повідомляючи про одну з найважливіших для нього перемог, знаменитий давньоримський полководець Гай Юлій Цезар (І ст. до н. е.) нібито сказав: "Прийшов, побачив, переміг: (Veni, vidi, vici).

17 Букв.: дерев'яний опецьок, який рухають чужі нитки (лат.) — маріонетка, театральна лялька.

IX. УДАРИ ШПАГОЮ, УДАРИ КИЄМ ТА ІНШІ ПРИГОДИ

1 Одноокі велетні циклопи (кіклопи) у давньогрецькій міфології були помічниками бога вогню та ковальства Гефеста, допомагали йому кувати блискавки для громовержця Зевса.

2 Люципер (Люцифер)—у християнській міфології — сатана, повелитель пекла і зла. Був ангелом, але в гордості своїй повстав проти бога, і за це бог вигнав його з неба.

3 Тобто: без їжі та вина любов згасає. Церера — богиня родючості і землеробства у давніх римлян.

4 Старовинне іспанське місто Толедо здавна славиться виробництвом холодної зброї ("толедські клинки").

5 Ж а р п а к — французький капітан XVI ст., дуелянт, відомий тим, що під час поєдинку завДав своєму супротивникові підступпо-го удару і таким чином здобув перемогу.

6 Бенедиктинці — найдавніший орден римсько-католицької церкви (назва — від імені засновника, Бенедикта Нурсійського).

7 Барка — плато на північному сході Лівії, де водилися нібито дуже люті леви.

8 Цілую руку вашій милості, лицарю (ісп.).

9 Стентор — герой давньогрецької міфології, що мав дуже гучний голос і кричав так сильно, як 50 чоловіків.

10 В німецькому місті Нюрнберзі були дуже вправні майстри, які робили зокрема забавні щипці для горіхів — лускунчики.

11 При королівському дворі. С е н-Ж е р м е н — споруджений у ХУІ ст. палац поблизу Парижа, резиденція французьких королів.

12 Дама-невидимка, персонаж із однойменної комедії іспанського драматурга XVII ст. Педро Кальдерона де ла Барка.

13 П а н у р г — персонаж із роману Ф. Рабле "Гаргантюа і ІІантагрюель", хитрун, проноза й боягуз.

14 Герой іспанських лицарських романів, ідеал лицаря, втілення хоробрості, честі, шляхетності.

X. ГОЛОВА У ВІКОНЦІ

1 Основою прізвища "Сігоньяк" є слово cigogne (сігонь) — лелека, бусел.

2 Виряджені, як пави, як на весілля. Букв.: "в бантах" (італ.).

3 Вишукані вислови, тонкі словесні вигадки (італ.).

4 Дотепи (ісп.).

5 Італійський скульптор і ювелір XVI ст., автор високомистецьких творів. Кілька років працював у Парижі, при королівському дворі.

6 H е р о н Клавдій Цезар Енобарб (Агенобарб) — римський імператор (І ст. н. е.), який вважав себе за великого артиста, співака та поета і захоплювався перегонами на колісницях.

7 Обруч, стягуваний гвинтом, знаряддя катування і страти через задушення у середньовічній Іспанії та Португалії.

8 Дукат — золота монета, найвисокопробніша в середньовічній Західній Європі.

9 Тобто жителів гори Олімп, богів; вони перебували й у "підземному царстві", де протікала річка Стікс.

XI. НОВИЙ МІСТ

1 Целестинці — католицький орден; засновник його — папа Целестин V.

2 Августинці — католицький орден, в основу уставу якого лягли твори ранньохристиянського богослова Августина Блаженного.

3 Д у е — місто у Франції, що славилося своїми народними гуляниями з театралізованими виставами, карнавалами тощо.

4 Тобто нескінченна і марна робота. За давньогрецькою міфологією, дочки царя Даная повбивали своїх нелюбів-чоловіків і за це після смерті були приречені наливати водою бездонну бочку.

5 В романі Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель" є епізод, де розповідається про замерзлі слова, які згодом, розтаявши, почали звучати. Панург почув серед них і різні лайки та непристойності.

6 Ісократ, Демосфен, Есхін, Гортензій, Ціцероп — відомі оратори античності.

7 "Бургундський отель", "Маре" — відомі в XVII ст. паризькі театри.

8 І р і д а — давньогрецька богиня веселки, вістунка богів.

9 Йдеться про старовинний паризький фонтан, прикрашений великим годинником І8 скульптурним зображенням євангельського сюжету: Ісус Христос розмовляв з самарянкою — жінкою з релігійної общини самарян (від назви місцевості в Палестині, де вони проживали).

10 Є в р і п — вузька, труднопрохідна для кораблів протока біля берегів Греції; Сцілла, Харібда — у давньогрецькій міфології — страшні чудовиська, які жили в печерах на протилежних берегах протоки між Італією та Сіцілією, чатуючи па мореплавців.