Цусіма - Новиков-Прибой Олексій
Снаряди були фугасні. Вибухаючи, розлітаючись на тисячі дрібних осколків, вони давали величезні вогневі спалахи і клуби чорного або яскраво-жовтого задушливого диму. І все, що тільки могло горіти, навіть фарба на залізі, зараз же спалахувало. Залпи своїх гармат, вибухи ворожих снарядів і брязкіт від розриву заліза, змішалися в суцільний гуркіт, стрясаючи корабель від кіля до клотиків.
В бойову рубку через просвіти попадали дрібні осколки, тріски, дим, бризки води. А зовні, заслоняючи все навколо, хаотично хиталася стіна з полум'я, диму і морських смерчів. Не було ніякої змоги вести правильні спостереження. Та й нікому не хотілося цього. Всі, хто був у бойовій рубці, були вражені і деморалізовані несподіваним лихом. Жах примусив їх ховатися за вертикальною стіною броні, притиснув до палуби. Тільки матроси стояли на своїх місцях — на штурвалі, біля далекоміра, переговорних труб і телефонів. Але вони й не могли зробити інакше. А з командного складу одні присіли навпочіпки, інші стали на коліна. І сам адмірал Рожественський, ця горда й зарозуміла людина, ховаючись від осколків, поступово згинався все нижче й нижче. Нарешті перед вогнем свого противника він змушений був і стати на коліна. Він перший подав такий приклад іншим. Згорбившись, втягнувши голову в плечі, він скоріше був схожий на збентеженого пасажира, ніж на командуючого ескадрою. Лише зрідка хтось із молодих офіцерів на мить виглядав у прорізи. Багато хто вже мав легкі поранення 2б.
Командир Ігнаціус звернувся до адмірала з проханням:
— Ваше превосходительство, ворог, як видно, пристрілявся, тому дозвольте змінити курс.
— Гаразд,— не задумуючись, відповів Рожественський.
О 2 годині 5 хвилин змінили курс на два румби праворуч. Влучання спочатку зменшились, але незабаром знову стали безперервними. Вдарив шестидюймовий снаряд у броню бойової рубки. Шкоди не заподіяв, але викликав струс. Зупинився годинник.
На рострах, спардеку і в кормовому адміральському салоні спалахнули пожежі. Викликали пожежний дивізіон. Але на відкритій палубі, де раз у раз вибухали фугасні снаряди, лишатися було неможливо. Люди, яких засипали осколки, вибували зі строю, іноді діставали смертельні рани цілі групи, пожежні шланги були перебиті. З вогнем неможливо було впоратися, І поступово окремі пожежі з'єднувалися в одне суцільне вогнище, що заливало всю палубу від носового до кормового містка.
В рубці поранило старшого суднового артилериста, лейтенанта Владимирського. Лівий далекомір Барра і Струда був розбитий, його замінили правим. До нього став, намагаючись виміряти відстань до ворога, довгий, кістлявий флагманський артилерист полковник Берсенєв, але в ту ж мить повалився мертвим. Біля штурвала було вбито обох рульових. На їх місце, поки не викликали запасних рульових, стали флаг-офіцери, лейтенанти Свербєєв і Кржижановський. Ручки штурвала були в крові.
"Суворов" знову ліг на попередній курс — норд-ост 23°.
З усіх пунктів корабля сповіщали в рубку невтішні звістки. Розбито перев'язочний пункт в жилій палубі біля збірної церкви. Поранені тут перетворилися на криваве місиво. Біля лівого підводного апарата від пробоїни почалася теча. Телефоном сповістили ще новину:
— В кормову дванадцятидюймову башту влучили великі снаряди. Стався вибух. Башта зруйнована і непридатна до дії.
Корабель втратив уже половину всієї своєї артилерії.
Адмірал був поранений осколком, але лишився в рубці. Однак його присутність була вже непотрібна. Він не міг командувати ескадрою.
Під шаленим вогнем противника ніхто не показувався на містку, щоб підняти прапорні сигнали: снаряди вмить змітали людей. Крім того, всі фали були перебиті, сигнальний ящик з прапорами охоплений вогнем. Впала підтята снарядом грот-щогла і звалилася за борт. З фок-щогли впав нижній рей.
Адмірал, безпорадний і пасивний, лишався на своєму посту, чекаючи того снаряда, який зніме з нього тягар командування. Можливо, пригадалося йому минуле.
В Петербурзі, на березі Неви, стоїть під золотим шпилем величезна старовинна будівля Головного адміралтейства. Два останні роки Рожественський провів у ній, обіймаючи посаду начальника головного морського штабу, і, заохочуваний царем, почував себе нездоланним. Він був тоді тільки контр-адміралом, порівняно молодим — п'ятдесят п'ять років. І однак на заздрість інших, йому вдалося, перескочивши через віце-адміралів, зайняти таку високу посаду. Перед ним усі трепетали. І він був певен, що під його керівництвом російський флот процвітає і міцніє, виростаючи в могутню морську силу.
А тепер, можливо, розбурхані думки забігають наперед, і в уяві постає інше: нарада у морського міністра. Біля під'їзду того самого будинку, з боку пам'ятника Петру І, зупиняються лихачі з поважними сідоками. Це поспішають на екстрене засідання вищі представники морського відомства. Внизу, в передпокої, їх зустрічає і роздягає благовидий старичок-швейцар, груди якого прикрашені чотирма георгіївськими хрестами й безліччю медалей. Треба піднятися нагору, пройти більярдною і повернути в двері праворуч. Це і є кабінет морського міністра, з вікнами, що виходять на Сенатську площу, з величним каміном, з розвішаними по стінах картинами, на яких зображені царі, генерал-адмірали, морські битви. Із стелі звисає важка бронзова люстра, підлога застелена килимом.
Все тут Рожественському знайоме, знайомий і великий з горіхового дерева стіл, накритий зеленим сукном. І от за цим столом засідають адмірали, морський міністр і інші вищі чини. Одні схвильовані й перелякані, інші приховано торжествуючі,— вони обговорюють наслідки Цусімського бою. Адже це станеться через добу або дві, і його ім'я, ім'я командуючого Рожественського, стане злобою дня.
В рубці розбило другий далекомір. Адмірал повернув на гуркіт голову. Обличчя його перекривила судорога, немовби від гострого болю. Крізь зуби, ні до кого не звертаючись, він промовив:
— Мерзота!
Але як врятувати становище? Як сповістити на інші судна, що потрібна смілива ініціатива з їхнього боку, бо флагманський корабель уже прийняв на себе всі снаряди, яких вистачило б на всю ескадру? Вони звикли тільки коритися, вони чекають наказів і слухняно йдуть за адміралом, а йому лишається тільки вести їх за собою, стоячи на колінах у рубці.
Ворог, користуючись великою перевагою ходу, швидко випереджав нашу колону, охоплюючи її голову і тримаючи "Суворова" в центрі дуги. О 2 годині 25 хвилин ."Мікаса" був уже попереду кабельтових на сорок і почав різати наш курс. В бою з нашого боку могли взяти участь тільки п'ять-шість передніх кораблів. Про це один з офіцерів доповів адміралові. Він наказав змінити курс на чотири румби праворуч, щоб розгорнути нашу колону по внутрішній кривій і ввести в дію хвостові кораблі.
В ту мить, коли броненосець покотився вже праворуч, снаряд великого калібру вибухнув біля отвору бойової рубки. В рубці частина людей загинула, решта були поранені, зокрема й адмірал, лоб якого був розсічений осколком. Штурвал заклинило, тимчасово на ньому нікого не лишилося, і корабель, як сліпий, почав описувати коло, (ніким не керований. "Суворов" вийшов із строю. Трагедія "Цесаревича" повторилась і на 2-й ескадрі.
Колона пішла за другим кораблем — "Александром НІ". Він спробував піти в кільватер "Суворову", але швидко переконався, що той втратив управління і вернувся на попередній курс. Йому вдалося тимчасово прикрити від зосередженого вогню знесилений флагманський корабель.
Поблизу рубки почалася пожежа. Флаг-офіцер лейтенант Свербєєв почав гасити її, але був поранений у спину і пішов на перев'язку. Адмірал сидів на палубі, пригнічено схиливши голову. Вести його в операційний пункт по відкритих палубах, серед пожеж, під вибухами снарядів, було ніяк. Влада його над ескадрою з тридцяти восьми вимпелів скінчилася. Полковник Філіпповський, заливаючись кров'ю, почав з допомогою машин керувати "Суворовим", але броненосець кидався то праворуч, то ліворуч румбів на вісім. Стався крен на лівий борт — шість-сім градусів.
Через кілька хвилин ударив снаряд в рубку з носа. В повітрі закружляла стружка. Адмірал ще раз був поранений в ногу. Командир судна Ігнаціус, що сидів навпочіпки, перекинувся, але зараз же схопився на коліна і" дико озираючись, ухопився за лису голову. Шкіра на ній розкрилася, мов конверт, з рани заструмувала кров. Його понесли на перев'язку. Флаг-офіцер лейтенант Кржижановський, руки якого були подзьобані дрібними осколками, ніби вкрилися виразками, пішов до рульового відділу — поставити руль прямо. Всі прилади в бойовій рубці пошкоджені, зв'язок з іншими частинами корабля розладнався.
Майже одночасно вибухнув снаряд на правому крилі містка. Писар Устинов, що стояв поблизу бойової рубки як ординарець, упав і не міг уже підвестися: обидві ноги у нього були відірвані. На всьому судні це був найсерйозніший і найсмирніший хлопець. І тепер, коли його понесли на носилках, він не кричав і не стогнав від болю, а покірно усміхався, ніби йому було лоскотно від смертельних ран.
Біля третьої години пожежа охопила ростри, верхню штурманську рубку, передній місток і каюти на ній. Всередині бойової рубки лежали неприбрані трупи офіцерів і матросів. Живими лишилися тільки четверо, але й ті були поранені: сам адмірал Рожественський, флаг-капітан Клап'е де Колонг, флагманський штурман Філіпповський і один квартирмейстер, їм судилася страшна година — або задихнутися в диму, або згоріти, тому що бойова рубка, охоплена з усіх боків полум'ям, схожа була тепер на каструлю, поставлену на вогнище. Зв'язок з містком був відрізаний. Залишалося тільки одно — вийти через центральний пост. Розсунули трупи, відчинили люк, і всі четверо почали спускатися вниз по вертикальній трубі, що вела в глибину судна, майже на саме його дно. Всі боялися за пораненого адмірала — коли зірветься, то розіб'ється вщент. Але він щасливо дістався на центральний пост.
"Суворов" був спотворений так, що його не можна було впізнати. Втративши грот-щоглу, задню димову трубу, із зруйнованими кормовими містками і рострами, охоплений вогнем по всій верхній палубі, з бортами, що зяяли пробоїнами, він уже більше нічим не нагадував проводиря ескадри. Вкритий пеленою чорного диму, з рештками фок-щогли і передньою трубою, яка ледве трималася, він здаля став схожий тепер на силует японського крейсера типу "Мацусіма".
