Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Багато разів спалахували пожежі, але з ними самовіддано боровся пожежний дивізіон під начальством мічмана Карпова.

Були влучення і в бойову рубку. Люди там були цілі, поки не розірвався снаряд великого калібру з лівого краю броньового даху. Через прорізи потрапили в бойову рубку осколки, розбили далекомір, знищили бойові покажчики і зім'яли переговорні труби. Центральне управління артилерією було розладнане, і старший артилерист, лейтенант Шамшев, розпорядився, щоб гармати переходили на груповий огонь. В бойовій рубці потерпіли майже всі. Лейтенант Вредний з невеликою поверховою раною на лівому плечі пішов до перев'язочного пункту. Туди ж матроси відвели і молодшого штурмана, лейтенанта Ларіонова, тяжко пораненого у лоб і шию. Решта офіцерів, а також сигнальники, рульові, ординарці, телефоністи, зачеплені більш чи менш осколками, лишилися в строю. Під час походу командир судна, капітан 1-го рангу Юнг, що ласто діставав догани від командуючого ескадрою, виявляв велику нервовість і гарячність. Багато хто думав, що при зустрічі з японцями він розгубиться. Всупереч сподіванням, він тримався спокійно і не покидав свого поста, хоч мав уже пов'язку на розсіченій голові. Він добре розумів, що наша справа безнадійно програна і що кожна секунда може стати фатальною для всього екіпажу. Недарма на командировому обличчі погас звичайний рум'янець, сині очі налилися тугою, немовби він прощався з життям. І все ж таки цей немолодий і охайно вдягнений холостяк, що не забув поголитися навіть такого ранку, коли нас виявили японці, тримав голову прямо, ніби кидаючи виклик смерті. Поруч з ним стояв старший офіцер, капітан 2-го рангу Сидоров, заклопотано супив брови і часто витирав носовою хусточкою сивовусе обличчя, розмазуючи кров. Був поранений і лейтенант Шамшев. До третьої години в бойовій рубці лишився неушкодженим тільки старший штурман лейтенант Саткевич.

В цей час, у гуркоті вибухів, у кривавих спалахах полум'я, у величезних стовпах води, що обрушувались на корабель, ніхто не знав, що буде з ним через мить.

Боцман Воєводін, що гасив пожежу в малярному приміщенні, пішов до корми. Назустріч йому, пригинаючись, ніби хотів бути нижчим, швидко крокував по верхній палубі мінер Вася Дрозд. Одною рукою він прикривав голову, немов захищаючи її від снарядів, що пролітали в повітрі, а другою — енергійно розмахував. Куди й чого він квапився, цей худий довгоногий мрійник? Подивившись у той бік, де спалахували блискавки ворожих кораблів, він раптом зупинився, ніби в нерішучості. В цю мить пружним поштовхом звалило боцмана. Схопившись, Воєводін побачив, як на шканцях у клубах бурого диму хтось перекидається, ніби грайливе ведмежатко. А коли вітер розвіяв дим, боцманові здалося, що він збожеволів. Вася Дрозд, що в одну мить зменшився зростом удвічі, одчайдушно боровся зі смертю. З помутнілими очима на перекошеному обличчі він схоплювався на свої коротенькі, червоні обрубки, що лишилися від ніг, потім почав качатися по розщепленій палубі... Раптом Вася перестав качатися. Короткий тулуб його затіпався в передсмертній агонії.

Тільки тепер Воєводін отямився і, схопившися з місця, кинувся до найближчого люка.

38 ВИМПЕЛІВ БЕЗ ВЛАДИ

Коли наблизилися головні ворожі сили, флагманський броненосець "Суворов" приготувався до бою. Пробили бойову тривогу. Командування броненосця і всієї ескадри перейшло в бойову рубку.

Якщо весь корабель розглядати як живий організм, то бойова рубка і своєю формою, і тією роллю, яку вона повинна відігравати під час бою, дещо схожа з головою людини. Це— циліндрична башта розміром у півтора сажня в діаметрі. Вона зроблена з броньових плит у десять дюймів завтовшки. Згори захищена броньовим грибоподібним дахом. В стінах рубки, на рівні очей людини, що стоїть, є вузькі прорізи, через які можна спостерігати все навколо. З заднього боку в циліндр рубки зроблено вхід без дверей, а проти нього, на відстані одного кроку, поставлена товста броньова плита прямокутної форми. Бойова рубка міститься на передньому нижньому містку, і від неї, майже до самого днища корабля, вертикально йде циліндрична броньова труба. По ній, користуючись скоб'яним трапом, можна спуститися в центральний пост. В бойовій рубці є цілий ряд приладів і пристосувань для управління кораблем: машинний телеграф, штурвал, компас, штурманський столик, переговорні труби і телефони, які сполучаються з усіма відділеннями судна. На стінах поблискують склом і начищеною міддю циферблати, від яких, як нерви від мозку голови, простяглися електричні проводи в башти, в каземати, в батарейну палубу до таких самих циферблатів; різні стрілки на них, пересуваючись з допомогою струму, показують сигнали про початок або припинення стрільби, номер ворожого судна, в яке комендори мають стріляти, установку прицілу і вид снарядів, які треба пустити в дію.

Центральний пост — це та ж бойова рубка, тільки міститься він кількома поверхами, нижче. В ньому є ті ж самі прилади, і так само він сполучений телефонами і переговорними трубами з усіма частинами корабля. Якщо на містку все буде зруйноване, то управління кораблем переноситься в центральний пост.

Бойова рубка — це мозок корабля. А при наявності адмірала вона — центр управління всієї ескадри. Звідси виходять усі накази під час бою.

В бойовій рубці флагманського броненосця "Князь Суворов", за яким ішли всі інші кораблі, стало так тісно, що важ^о було рухатися. Сюди разом з адміралом Рожественським зібралися й чини його штабу: флаг-капітан, капітан 1-го рангу Клап'є де Колонг, два флаг-офіцери, флагманські спеціалісти — мінер, артилерист, штурман і два особисті ординарці для виконання доручень командуючого. Тут же були і суднові чини: командир броненосця, капітан 1-го рангу Ігнаціус, старший артилерист, старший штурман, ревізор і вахтовий начальник. На рульовому штурвалі стояло двоє рульових, біля телефонів і переговорних труб, чекаючи наказу, стояли виструнчившись нижні чини, до лівого далекоміра припав очима далекомірник, вимірюючи відстань до ворога, а в проході застигли сигнальники і посильні командира.

Наші бойові рубки не були вдосконалені. Тому таке скупчення командного складу в одному пункті корабля вже само собою було надзвичайно небезпечно. В бою під Порт-Артуром 28 липня 1904 року те ж саме було на броненосці "Цесаревич", і цей урок вже показав, на який величезний риск наражається ескадра при такій організації командування. Один великий снаряд, що влучив у навіс даху бойової рубки, призвів на "Цесаревиче" до великої біди. Командуючий ескадрою адмірал Вітгефт і деякі чини його штабу були вбиті. Флагманський корабель, ніким не керований, розладнав усю ескадру, і це стало причиною втечі суден і повернення шести кораблів в Артур на явну загибель.

Але Рожественський не побажав відступити від традиційного шаблону в організації командування величезною ескадрою. Він не схотів перенести прапор на швидкохідний крейсер, а лишився на броненосці на чолі колони. А тим часом питання про командування в Цусімському бою було особливо важливе для російської ескадри. Вона була зовсім не підготовлена до самостійних дій. Всі покладались тільки на адмірала Рожественського, який створив виняткову централізацію управління. Перед боєм він не повідомив про свої плани навіть найближчих помічників — молодших флагманів, не кажучи вже про командирів суден, які йшли за ним, як сліпі за поводирем. Він виховав у своїй ескадрі думку, що тільки його незламна воля з'єднує в одно ціле все стовпище різнотипних кораблів, які входять до складу 2-ї ескадри.

Наближалася година грізного випробування.

Броненосець "Суворов" ішов дев ятивузловим ходом, поринувши в німу тишу, ніби на всіх його палубах, у машинах і в баштах нікого не лишилося в живих. І в бойовій рубці розмовляли мало. Всі перебували в тому напруженому чеканні, коли люди намагаються стримувати навіть своє дихання.

Адмірал, огрядний і важкий, з сивиною в круглій борідці, стежив за противником, не відриваючись од бінокля. Він був занадто високий, тому, щоб дивитися через прорізи, йому доводилося розставляти ноги і згинати широку спину. Через комір його тужурки перевалювався наріст шийного м'яса. За своєю постійною звичкою він ворушив щелепами, і від цього кам'яне обличчя його трохи оживлялося, але водночас це навіювало ще більший страх на інших.

Стрілка на годиннику показувала сорок вісім хвилин на другу, коли флаг-капітан Клап'є де Колонг, цей засмиканий і заляканий аристократ, боязко сказав:

— Ваше превосходительство, "Мікаса" повертає в наш бік. Рожественський відповів хрипкувато, ніби йому пересохло в роті:

— Бачу. Робить послідовний поворот. Певно, хоче лягти на паралельний з нами курс.

І одразу ж розпорядився:

— Підняти сигнал: "бити по головному". Зробити пристрілку з лівої носової шестидюймової гармати.

Минула ще одна хвилина, перш ніж адмірал Того зробив на своєму броненосці "Мікаса" повний поворот на шістнадцять румбів. Постріл по ньому пролунав з тридцяти двох кабельтових. Снаряд не влучив у ціль. Інші наші судна теж відкрили вогонь. Але ефект зосередження артилерійської стрільби відразу ж вийшов негативний. Сплески снарядів з різних кораблів перемішувалися один з одним. Біля "Мікаса" море кипіло від стовпів води, що здіймалися вгору. Але ні один корабель не міг відрізнити своїх сплесків від чужих і не мав змоги коригувати свою стрільбу.

Ворог почав відповідати на дві хвилини пізніше. І одразу ж виявилась велика перевага його ескадри завдяки її тренуванню. Пристрілювався один корабель, а потім сигналом давав дистанцію іншим. І тільки після цього лунав ряд залпів, які давали великий процент влучань. Вихор снарядів покривав ціль.

Спочатку "Суворов" зазнавав ударів тільки з броненосця "Мікаса". Але в міру того, як японські кораблі, роблячи поворот, лягали на зворотний паралельний курс, інакше кажучи, через кожну хвилину або півтори, його послідовно почали осипати снарядами й інші судна: "Фудзі", "Сікісіма", "Асахі", "Кассуга" і "Ніссін". х

Незабаром на броненосці "Ослябя" зосередили свій вогонь шість японських крейсерів, а "Суворов" став головною мішенню шести най-сильніших їхніх броненосців. Влучання в нього були схожі на справжній град сталі.