Чужинець на чужій землі - Гайнлайн Роберт
І, чесно кажучи, я підтримую "офісну версію" — оскільки я не схильний до забобонів.
Ван Тромп кивнув.
— Саме на це я і сподівався. Лише Свен та я чули ту божевільну казочку — і тримали її при собі. Проте так само... — капітан космічного корабля, здавалося, несподівано постарішав, — ...я все ще прокидаюся посеред ночі і запитую себе: "Що сталось з Аґню?"
Джубал без коментарів вислухав цю історію. Все думав про те, що йому слід додати, коли вона закінчиться. Ще він думав про те, чи розповіла Джилл Бену про Берквіста та іншого друзяку — Джонсона. Він знав, що сам не розказував. У ніч, коли Бена врятували, на це не було часу... А в світлі здорового глузду наступного ранку здавалося, що про це краще не згадувати.
Чи розповіли діти Бену про битву біля басейну? І про два фургони, які після цього зникли? Знову ж таки — малоймовірно: діти знали, що потрібно докласти всіх зусиль до того, щоб "офіційна" версія не випливла на поверхню, і всі вони чули телефонний дзвінок Дугласу. Вся родина Джубала була обережною; пліткарів — незалежно від того, чи це гість, чи працівник, — одразу ж виганяли. Право пліткувати Джубал залишав виключно за собою.
Але Джилл, напевно, сказала Бену...
Що ж, якщо так, вона повинна змусити його мовчати: Бен не згадував про зникнення у розмовах з Джубалом... І зараз не намагався спіймати його погляд.
Прокляття; єдине, що потрібно було робити, — так це тримати рота на замку та продовжувати переконувати хлопця в тому, що йому більше не варто змушувати неприємних незнайомців зникати!
Джубала врятував від важких думок — і перервав холостяцьку ромову — прихід Анни.
— Бос, біля дверей — містер Бредлі. Той, хто назвався головним виконавчим помічником Генерального Секретаря.
— Ти не впустила його?
— Ні. Я побачила його через камеру та говорила з ним через мікрофон. Він сказав, що має доставити вам папери — особисто; і що почекає на відповідь.
— Нехай передасть їх крізь віконечко. І скажи йому, що ти мій "старший виконавчий помічник" і що ти маєш доручення на отримання особистих доставок, — якщо це те, що він хоче. Це — все ще Марсіанське Посольство. Допоки я не перевірю, що там, у тих паперах.
— Просто залишити його стояти у коридорі?
— Не сумніваюся, що майор Блох зможе знайти для нього стілець. Анно, я прекрасно розумію, що тебе виховали ввічливою людиною; але це — ситуація, коли грубість себе окупить. Ми не зрушимо ані на дюйм, не скажемо доброго слова — поки не отримаємо точно того, що хочемо.
— Так, бос.
Посилка була громіздкою, тому що містила безліч паперів; все це був лише один документ. Джубал покликав усіх і розсадив навколо.
— Дівчата, я пропоную одного льодяника за кожну лазівку, пастку чи двозначність. Призи не меншої цінності обіцяні також і чоловікам. А зараз усім мовчати.
Через певний час Джубал тишу порушив:
— Він чесний політик. Непідкупний.
— Схоже на те, — погодився Кекстон.
— Ну, хтось із вас?
Але ніхто не претендував на приз: Дуглас написав все просто та відверто, лише виконуючи укладені раніше домовленості.
— Добре, — сказав Джубал. — Кожен засвідчить документ після того, як Майк все підпише, — особливо ви, Шкіпере, Свене та Стінкі. Принеси свою печатку, Міріам. Пекло, впустіть Бредлі — нехай він теж засвідчить; а потім налийте бідоласі випивки. Дюку, подзвони у реєстратуру і скажи, Щоб принесли рахунок: ми звільняємо номер. Потім подзвони у "Грейхаунд" і скажи, що ми хочемо наш кабріолет. Свене, Шкіпере, Стінкі, ми їдемо звідси, як Лот, що залишив Содом... Чому б вам трьом не поїхати з нами за місто, не зняти взуття та не розслабитися? Там вдосталь ліжок, Домашня їжа — і ніяких тривог.
Двоє одружених чоловіків пообіцяли, що якось іншим разом; але доктор Махмуд погодився. Підписування затяглося — здебільшого через те, що Майкові подобалося писати своє ім'я і він виводив кожну літеру надзвичайно ретельно, отримуючи від цього естетичне задоволення. Невикористані залишки трапези (переважно не відкорковані пляшки) завантажили і відправили ще до того, як всі документи були підписані та завірені.
Джубал глянув на величезний рахунок, але не переймався тим, щоб його оплатити. Замість цього він написав на ньому; "Затверджено до оплати — Дж. Гаршоу від імені В. М. Сміта", — і віддав його Бредлі.
— Тепер це турботи вашого боса, — сказав він йому. Бредлі моргнув.
— Сер?
— О, просто передайте це "по каналах". Без сумніву, містер Дуглас відправить цей рахунок Начальнику Протоколу. Хіба це не звичайна процедура? Я досить недосвідчений у таких речах.
Бредлі прийняв рахунок.
— Так, — повільно промовив він. — Так, все правильно. За це відповідає Ля Ру, я передам йому.
— Дякую, містере Бредлі. Дякую за все!
Частина З
Його незвичайне навчання
Розділ 22
В одному з рукавів спіральної галактики, неподалік зірки, знаної тими, хто залежав від неї, під назвою "Сонце", у зірці такого ж типу сталися катастрофічні зміни, внаслідок яких вона стала Новою. Світло від цього спалаху дісталося б до Марса через три повні (729) роки, чи за 1370 терранські. Старійшини відзначили цю майбутню подію як корисну для навчання молоді, в той же час не припиняючи захопливого та важливого обговорення естетичних проблем, дотичних до нової епопеї, сюжет якої розгортався довкола загибелі П'ятої Планети.
Відправлення космічного корабля "Чемпіон" назад, до Рідної планети, констатували без коментарів, спостерігаючи за тим, як дивне пташеня повертають додому — лише через це і більше ні через що, оскільки до того моменту, коли можна буде плідно ґрокнути результати, повинен був минути якийсь час. Двадцять три людини, котрих залишили на Марсі, успішно давали собі раду зі смертоносним для незахищеної людини середовищем, — а проте не таким важким, як, наприклад, у Вільному Штаті Антарктика. Один з них відділився від тіла через невідому хворобу, яку іноді називають великим горем, а часом — ностальгією. Старійшини вшанували зранений дух і відправили його назад, туди, де він мав би зцілитися; в усьому, крім цього, марсіани дали терранцям спокій.
На Землі вибух сусідньої зірки не помітили взагалі: людські астрономи все ще були обмежені швидкістю світла. Людина з Марса, що був ненадовго знову з'явився у випусках новин, згодом зовсім зник з екранів. Лідер меншості у Сенаті Федерації вимагав "сміливого, нового підходу" до взаємопов'язаних проблем перенаселення та недоїдання у Південно-Східній Азії, що почалися зі збільшення потреб у цільовій допомозі сім'ям з більш ніж п'ятьма дітьми. Місіс Персі Б. С. Соучек подала позов проти наглядачів Графства міста Лос-Анджелес за смерть свого улюбленого пуделя Піддла, що трапилася впродовж п'ятиденного періоду карантину. Синтія Дачес оголосила, що збирається завести Ідеальну Дитину від науково обраного донора й так само ідеальної сурогатної матері, щойно ціла команда експертів закінчить вираховувати точний момент запліднення, — щоб бути впевненими, що дивовижна дитина буде генієм водночас у музиці, мистецтві та вмінні керувати державою і що місіс Синтія (за допомогою гормонального лікування) зможе вигодовувати її сама. Вона заявила перед пресою про фізіологічні переваги грудного вигодовування та дозволила — чи навіть наполягла, — щоб журналісти зробили фотографії, котрі підтверджували б той факт, що вона фізично обдарована для такого щасливого обов'язку, — хоча її звичайні публічні фотографії і так ніколи не залишалися без уваги.
Верховний Єпископ Дігбі назвав її вавилонською блудницею та заборонив усім фостерітам брати у цьому участь — і як донорам, і як сурогатним матерям. Цитували й висловлювання Еліс Дуглас: "Поки я не знаю міс Дачес особисто й не можу їй допомогти, але я захоплююся нею. Її сміливий приклад мусить надихнути матерів з усього світу".
Джубал Гаршоу випадково побачив одне з її фото та супутню йому історію в журналі, який у його домі залишив хтось із відвідувачів. Він посміявся з неї та почепив на допису оголошень на кухні, — а потім помітив (як і очікував), що довго вона там не протрималася, і це знову його розсмішило.
Цього тижня він мав небагато приводів для сміху: світ підійшов до нього занадто близько. Досить скоро після того, як стало зрозуміло, що ця історія закінчилася і що Гаршоу не має наміру розказувати щось нове, журналісти перестали турбувати Майка і родину Гаршоу. Проте тисячі людей, які не мали ніякого стосунку до новинного бізнесу, не забули про Майка. Дуглас чесно намагався забезпечити Майкові приватність; солдати з С. С. тепер патрулювали огорожу Гаршоу, а їхнє авто кружляло над маєтком, зупиняючи будь-яку машину, що намагалася приземлитися на його території. Проте Гаршоу обурювала сама необхідність мати охорону.
Охоронці не впускали людей; проте на пошту, а також на телефонні дзвінки це не впливало. Проблему з телефоном Джубал вирішив, змінивши номер і переадресовуючи всі дзвінки оператору, якому дали вкрай обмежений перелік людей, на чиї дзвінки Гаршоу міг відповісти; до того ж більшість часу він тримав апарат у будинку в режимі "відмови та запису".
Зате пошта приходила завжди.
Спочатку Гаршоу сказав Джилл, що це — проблема Майка. Хлопець рано чи пізно мусить подорослішати; він міг почати з отримування пошти... А Джилл могла б допомогти йому порадами.
— Але не турбуйте мене цим; мені вистачає проблем із власного поштою!
Але Джубал не міг чітко дотримуватися свого рішення: було надто багато деталей, про які Джилл просто не знала.
Лише відсортувати пошту за категоріями вже було головним болем. Спочатку Джубал намагався це вирішити, зателефонувавши до місцевого поштового відділення (безрезультатно), а потім — до Бредлі, який досягнув певного успіху, лише спустивши до місцевого поштового відділення "пропозицію" згори; після цього пошта Майка надходила пакетами першого, другого, третього та четвертого класів а пошта для усіх інших — окремим пакунком.
Другий та третій класи пошти використовувалися для того, щоб відремонтувати новий погріб з північного боку будинку: старий погріб викопав попередній власник, який використовував як сховище для відходів, тому він ніколи не задовольняв Джубала. Зараз же новий погріб залило водою, тож Джубал сказав Дюкові скидати в нього пошту, щоб стримати руйнування водостоку; щільно втрамбована, така пошта чудово заповнювала щілини.
Четвертий клас пошти був проблемою — особливо після того, як один з пакунків передчасно вибухнув у сільському відділенні пошти, зруйнувавши оголошення "Розшукується" за кілька років, а також вивіску "Скористайся наступним вікном".
