Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

Ревекка з Сарою... — нижче від Рахілі сидять старозавітні праведні жінки.
10-11. Та, яка прабабкою була співцеві... — прабабкою царя Давида була Руф.
12. "Помилуй мя" — покаянний псалом Давидів.
19-20. Помітно змінність в різних поколіннях... — відповідно до поділу праведників на старозавітних, які вірили в майбутнє пришестя Христа, і новозавітних, які повірили у Христа після того, як це пришестя сталося.
25-26. Де ж простір поміж дуг ще не закрився... — у правому від Марії півколі, ще не цілком заповненому (див. вище. Р. XXX, 132).
31. Навпроти Марії, по той бік арени, сидить Іоанн Хреститель.
33. У Пеклі доли — в Лімбі, першому пекельному колі, де Іоанн пробув час між своєю смертю і Христовою, коли померлий Спаситель вивів усі праведні душі з Пекла.
34-36. А нижче лави... — Зміст: ті, хто сидить нижче від Іоанна, зв'язані лавами з цього боку амфітеатру в такий же відрубний пук, як єврейські жінки — навпроти.
38. Два зори віри... — старозавітні праведники і святі Нового завіту.
40. Униз за поділяючу гряду... — тобто нижче від середнього ряду амфітеатру.
64-75. Уми в одраді творячи палкій... — Зміст: людська доля — і земна, й посмертна — залежить тільки від ласки та зведення Божого, а тому може бути наслідком цілком, здавалося б, випадкових та неважливих причин, от як забарвлення волосся (натяк на згаданий біблійний епізод з рудим Ісавом), і щабель розміщення в райському амфітеатрі визначається не за головним діянням життєвим, а тільки за першим спонуканням із Божим свободним вибором.
68. Двоє близнюків... — біблійна легенда про Ісава й Якова, які ще до народження сварились один з одним за первородство (пор. вище, прим. Р. VIII, 130-131).
84. Унизу — в Лімбі.
85. Поглянь на ту... — на Діву Марію.
94-95. Любов, яка нам перша повіла спів... — архангел Гавриїл.
106. Того чекав речей... — слів Бернара.
112-114. Дав гілку пальмову Марії він. — Мова йде про Благовіщення.
119. До Августи — до Діви Марії. Кажучи про побожну імперію та її патриціїв, Бернар надає Марії цього титулу римської імператриці.
121-123. Отцеві, що ліворуч... — ліворуч від Марії першим у старозавітному півколі сидить Адам.
124-126. Отець, що справа... — справа від Марії, першим у новозавітному півколі, сидить апостол Петро.
127-130. Той, хто перед смертними часами... — апостол Іоанн, автор "Апокаліпсиса", книги про час тяжкий для церкви, з якою Христос одружився, коли був прибитий цвяхами до хреста й поранений списом.
130-132. Вліво ж, поруч з ним... — тобто з Адамом, сидить Мойсей.
133. Анна — мати Діви Марії.
136-138. Навпроти ж превеликого отця... — проти Адама сидить Лючія, що являлась від Беатріче підбадьорити Данте на початку всієї поеми і біля входу в Чистилище.
142. На Пралюбов... — на Бога.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ
Десяте, Палаюче небо. — Свята молитва. — Заступництво Богородиці. — Видіння Бога. — Екстаз Данте
43-45. Вони звелись... — Зміст: Марія звернула свої очі на вічне пломеніння, недоступне зорові жодного із створінь, незважаючи на всі їх недоречні сподівання.
52. Вістря очей одвертих... — зір яких після повернення під впливом погляду Беатріче став далеко гострішим, ніж був (пор. вище. Р. XXVI, 79).
62. В моїй примарі... — під кінець поеми Данте двічі називає її сновиддям: вперше, коли Бернар каже йому: "Збігають сну твого хвилини" (Р. XXXII, 139), і вдруге тут, уже від себе: в моїй примарі (сонній) обмаль вже вогню є, й жевріє вона.
66. / сплутались Сівілли письмена. — За словами Віргілія, кумейська Сівілла писала свої пророцтва на листі дерев і розкладала це листя на долівці по всій печері. Коли вхід відчинявся, вітер розвіював його, і не можна було відновити змісту Сівіллиних письмен (Ен. III, 441-452).
86-87. Любов, як в палітурці, добира... — натяк на сказане вище (рядок 66) про Сівіллині письмена.
94-96. Забулася ця мить життя мого... — Зміст: у найближчу ж мить за цим видінням воно забулося в моїй пам'яті глибше, ніж встиг забутися в пам'яті людей за двадцять п'ять сталіть похід аргонавтів, коли Нептун з подивом побачив весло Арго, першого на землі корабля.
115-120. В глибокій ясноті... — Зміст: я побачив таємницю триєдиного Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного кольору. Одне з них (Бог-Син) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою догмою, Святий Дух виходить від Отця й Сина).
127-132. На колі, що відбитий в ньому сяєш... — Зміст: у другому колі, що здавалося відбитком першого, Дайте побачив обриси людського обличчя (з нас малюнок).
133-134. Мов геометр, який старанно брався за вимір площ і ліній колових... — тобто брався розв'язати завдання квадратури кола.