Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

Ансельм (1033-1093) — прославлений богослов, архієпископ кентерберійський; з Донатом — Елій Донат, римський письменник IV ст., автор коментарів до Теренція й Віргілія та латинської граматики, учитель св. Ієроніма.
139. З Рабаном... — Рабан Мавр (776-856), богослов, абат фуль-дійський, потім архієпископ майнцський, коментатор Біблії.
140. Калабрійський пастир Джоакін (бл. 1103-1202) — абат монастиря у Флорі, в Калабрії, автор містичних творів. Хоч "багато його тез на той час церква засуджувала, як і в Сігера і навіть у Фоми Аквінського (як і за нескінченні гріхи Соломона), Данте вміщує їх усіх до Раю, в коло мудреців.
144. Це брат Фома... — Зміст: домініканець Фома Аквінський своїми похвалами Франціскові спонукав мене, францисканця Бонавентуру, позаздрити благородними заздрощами, а тому — й воздати хвалу такому господньому паладинові, як Домінік (паладинами називались дванадцять рицарів Карла Великого).
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
Четверте, Сонцеве небо. — Новий танок, новий спів. — Мудрість
Соломона і мудрість Христа. — Неспроможність людська вивчати й
розуміти Святе письмо та міркувати про будь-чиє спасіння
4. П'ятнадцять зір... — Середньовічні арабські учені налічували п'ятнадцять найяскравіших зір; коли ж до них додати згадані далі сім зір Великого Воза й дві крайні Малого, то разом буде двадцять чотири — кількість мудреців, які оточують поета.
7-9. Віз — сузір'я Великого Воза, дишель якого ніколи не меншає й на риску, бо це сузіря в європейських широтах ніколи не заходить за обрій.
10-12. Рога рот... — дві крайні зорі Малого Воза, що нагадують ріг, вістря якого йде від незрушного оплоту (кінця небесної осі); навколо нього обертається перше коло (Перворушій).
18. Немов один... — ці двадцять чотири яскраві зорі утворюють у небі два знаки, схожі на вінець Аріадни, Міноєвоі (Міносової) дочки, обернутий на сузір'я (Метам. VIII, 174-182), і ці два концентричні вінці рухаються в протилежних напрямах.
23. К'яна — річка в Тоскані, що в часи Данте текла дуже повільно.
25. Пеани — гімни Аполлонові.
32. Той пломінь... — Фома Аквінський.
34-36. Раз впорано вже перший сніп... — Зміст: якщо один з твоїх сумнівів (див. Р. XI, 25) усунено і в твоєму розумі лишилась істина, я готовий роз'яснити і другий (див. Р. XI, 26). Я сказав про Соломона (див. Р. X, 114): "Не бачено таких, як цей мудрець", і ти дивуєшся: невже він мудріший за Адама, створеного не природою, а безпосередньо Богом, і мудріший за Христа?
37. Ти думаєш, що в груди... — в груди Адама.
38-39. Щічок-краль — тобто щік Єви, на створення якої взято ребро з Адамових грудей, глотка якої, приваблена забороненим плодом, принесла людям численні страждання (обійшлась багато).
40. їв ті (груди)... — груди Христа.
42. Одна із шаль у терезах долі з місця зрушилась унаслідок самопожертви Христа.
48. Захований... — дух Соломона, захований у п 'яте сяйво слав серед дванадцяти мудреців першого хороводу (див. Р. X, 109).
59. Дев'ять сфер — дев'ять ангельських чинів.
89. Мудрість в нього... — в Соломона.
93. На клич "Проси!"... — За біблійною легендою, Бог сказав Соломонові: "Проси, що дати тобі", — і той попросив собі мудре серце, щоб судити народ, а не знання з астрономії (97), логіки (98-99), фізики (100) й геометрії (101-102).
97. Число зірок правдиве... — тобто скільки на небі насправді зірок.
98-99. Чи вийде неминучість та, як з неминучим в засновку можливе — чи можна дістати неминучий висновок у силогізмі, де один засновок — неминуче, а другий — можливе.
106. "Не бачено" — див. вище прим. 34-36.
111. І праотцеві, й любому нам Слову — Адамові і Христу.
125. Брісс, Парменід, Мелісс — давньогрецькі філософи.
127. Савелій (III ст.) і Арій (280-336) — засновники "лжеучень".
139. Донно Берто й сер Мартіне... — тобто перші зустрічні.
ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА
Четверте, Сонцеве небо. — Блиск блаженних після відродження тіл. —
Піднесення на п 'яте, Марсове небо. — Духи військових у вигляді
світного хреста. — Гармонійні співи. — Захват Данте
4. Згадалися ті образи... — бо промова Фоми була спрямована від краю (з хороводу) до центру, а мова Беатріче — навпаки.
13. Вогонь... — Тут це слово вжито в буквальному розумінні, не фігурально.
16-17. Якщо ж це буде так... — тобто якщо, згідно з церковною догмою, мертві воскреснуть і душі з'єднаються з тілами.
20. Кола осяйні... — дві гірлянди мудреців і учених.
27. Свіжість вічного дощу... — райське блаженство.
28-31. Один, два, три... — вічний триєдиний Бог.
35. У меншім колі... — у ближчому до поета, складеному з перших дванадцяти мудреців; голос той ласкавий — на думку деяких авторитетних дослідників, належить Соломонові, а за деякими коментаторами — П'єтро Ломбардському.
62. "Амінь" — давньоєврейською мовою означає: хай буде так. 75. Обидва... попередні шари — описані вище дві корони з мудреців. 84. У вищі перенесено краї — у вище, п'яте небо планети Марс. 86. З палаючого усміху зорі... — тобто планети Марс. 89. Я справив Богові усеспаління... — приніс подячну жертву, в даному разі — словесну.
99. Од мудрих затулившись... — становлячи загадку для тодішніх учених.
102. В колі між квадрантами осів — грані стичних квадрантів (чвертей) кола утворюють знак хреста.
131. Очі... багаті... — очі Беатріче.
133-134. Живі печаті краси... — на думку різних коментаторів, або небеса, або блаженні душі, або очі Беатріче.
135. На них... — див. попередню примітку. Данте, захоплений видінням хреста, ні разу не глянув ні на що інше.
138. Святий екстаз — екстаз Данте не підлягає вогню, а тому не зникає з думок.
ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА
П'яте, Марсове небо. — Хрестоносець Каччагвіда. — Стародавня Флоренція
18. Жоден пломінь... — тобто кількість постійних зір лишається без змін, хоч ступінь яскравості кожної окремої зорі не сталий і може підпадати певним змінам.
20. Світило вогняне — душа Каччагвіди (жив у XII ст.), Дантового прапрадіда.
25-27. Як вірити найбільшій... — коли вірити Віргілієві, дух Анхіза радо вітав Енея, який відвідав Елісій, царство мертвих (Ен. VI, 679-693).
28-ЗО. О кровь моя! О лучшая стократ... — Каччагвіда розмовляє латинською мовою (Данте передає його слова у перекладі, крім першої фрази), і це досі викликає багато дискусій серед коментаторів. Найімовірніше, що поет мав на меті надати цій мові старого хрестоносця більшої урочистості (див. далі, P. XV1I, 35).
30. Отверстих паки... врат — бо для всіх смертних ця брама відчиняється один тільки раз, після смерті, а для Данте, крім того, ще раз, вдруге (паки) за життя.
49. Прагнення — бажання бачити тебе.
50. В великій... книзі... — у книзі провидіння. 53. Та... — Беатріче.
56-57. Як п'ять і шість... — тобто як із знання одиниці походить знання будь-якого числа.
82. Тож серцем... — не словами.
91-92. Той, хто для своїх утворень... — син Каччагвіди Альдіг'єро, або Аліг'єро, за ім'ям якого його потомки дістали прізвище Аліг'єрі. Здається, що його ім'я читалось Аллаг'єрі (так принаймні стоїть в одному документі 1189 p.). Він ще був живий у 1201 р. Мав синів Белло та Беллінчоне, серед п'ятьох синів якого один, Альдіг'єро, був батьком Данте.
93. Йде по горі уступом упокорень... — вкруг гори чистилища по першому уступу, де спокутують свій гріх пихаті.
95. Тож треба... — треба, щоб ти добрими ділами скоротив час його перебування в Чистилищі.
97. Між мурами старими... — в межах старого міського муру, побудованого, за переказами, за часів Карла Великого. У XII ст. місто оточене було другим муром, в епоху Дайте — третім, ще ширшим.
98. Де лік видзвонюється терц і нон... — дзвін церкви Бадія у старому місті точніше за інші відбивав час. Терца — дев'ята година ранку, нона — третя після полудня.
105. Бо віку й він було у міру пишних — тобто віно (посаг) не бувало надмірно великим, а вік нареченої — занадто раннім.
107-108. Сарданапал — ассирійський цар, що лишився у пам'яті потемків як уособлення розкошів і розпусти.
109-111. Не перевершив... — з гори Монтемало (Монтемарйо) відкривається краєвид на Рим, а з Учеллатойо — на Флоренцію. Зміст цих рядків: Флоренція ще не перевищує Рима пишнотою будов, але колись п занепад буде ще більший, ніж занепад Рима.
112. Беллінчоне Берті деї Равіньяні — знатний і впливовий флорентієць XII ст., батько Гвальдради, дружини графа Гвідо Старого, яка вважалася взірцем усяких чеснот.
112-113. З ремінцем і кісткою (замість пояса) — ознака тодішньої простоти й скромності.
115. Веккйо (Векк'єтті) й Нерлі — глави знатних флорентійських родів.
118. Своя була труна... — у рідному місті, а не десь на чужині або у вигнанні.
120. З-за Франції... — куди чоловіки тепер виїжджають у справах.
127. Лапо Сальтерелло — флорентієць, Дантів сучасник, юрист і поет, жив дуже розкішно (див. нижче, прим. Р. XVII, 61-65).
128. Чангелла — флорентійка часів Данте, знатна вдова, прославлена своєю зухвалою поведінкою й легковажними звичаями.
129. Цінцінат — див. прим. Р. VI, 46-48; Корнелія — дочка Сціпіона Африканського й мати Гракхів, прославлена ще з античних часів як взірець чеснотливої жінки.
133. Та, що... — богородиця діва Марія.
134. В ваш древній храм.... — флорентійська хрещальня, баптистерій Сан-Джованні.
136. Моронто й Елізео... — Про братів Каччагвіди нічого не відомо. Чи не нащадкам Елізео належав будинок у найстарішій частині міста, дім Елізео, біля брами Сан-П'єро (див. Р. XVI, 41-42 і прим.)?
137. З-над Ладо... — з долини річки По.
138. Вона лишила прізвище всім. вам. — За словами Боккаччо, Кач-чагвіда одружився з дівчиною з роду феррарських Альдіг'єрі, і одному із своїх синів вони дали ім'я Альдіг'єро, звідки й пішло фамільне ім'я його потомків, змінившися згодом на Аліг'єрі (див. прим. 91-92).
139. Куррадо — імператор Конрад III, який 1147 р. разом з французьким королем Людовіком VII розпочав другий хрестовий похід, до якого долучився дехто з флорентійців.
144. Пастирів... — римських пап.
145. / ці поганські племена звільнили... — від тілесних пут.
ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА
П'яте, Марсове небо. — Марність шляхетного походження. — Каччагвіда і його сучасники. — Давнє і новітнє населення Флоренції
7. Як той плащ... — довгий і широкий плащ був ознакою людей поважних і сановних.
10. На "ви", як перший звик звертатись Рим...