Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

далі Р. XII, 31-102).
96. Живитимуться всі, хто не схибне... — знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139).
97-99. Альберт з Колони (Кельна) — Альберт Великий, богослов і філософ (1193-1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський.
103-105. Граціан — Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих "Граціанових декретів", де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова: "Присвятив життя обом правам".
107-108. Був тим Петром... — П'єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх "Сентенцій" порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту.
109-111. З нас найгарніше п ятий промениться... — цар ізраїльсько-іудейської держави Соломон (бл. 976-935 pp. до н. є.), царював з 960 до 935 р. до н. є., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. ...Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи.
115-117. Світоч — Діонісій Ареопагіт (І ст. н. є.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою "Про небесну ієрархію" невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130).
118-120. Блаженний вогник... — Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім'я: чи це Павел Орозій (IV — V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще.
125-129. Душа свята — Аніцій Боецій (480-524), римський філо-соф-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Тео-доріх (бл. 454-521) посадив його до в'язниці у Павії, де він і загинув. У в'язниці написав філософську працю "Про втішання філософією". За середніх віків його безпідставно вважали християнином.
128. Чельдавро — назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою ("Золоте небо").
131-132. Ізідоро Севільський — іспанський богослов та енциклопедист (560-636); Беда Вельмишановний — англійський богослов, історик і граматик (674-735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор — богослов-містик XII ст.
133-138. Сігер Брабантський (бл. 1226 — між 1282 і 1284) — славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом'яному Кутку (назва походить від солом'яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв'єто, де його вбив його власний секретар.
140. Дружина Божа — церква.
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
Четверте, Сонцеве небо. — Марнота земних турбот. — Два сумніви. — Життя Франціска Ассізького. — Переродження ченців
2. Який нікчемний кожен силогізм... — тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей.
4. "Афоризм". — "Афоризми" — назва одного з медичних творів Гіппократа.
25. Од слів: "Живитимуться всі..." — див. Р. X, 96 і прим.
26. Од дальших слів: "Не бачено таких..." — див. Р. X, 114.
35. Двох вожаїв... — тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі.
40. Скажу про одного... — а саме про Франціска Ассізького (1182-1226).
43-48. Проміж річок Тупіно і К'яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу, звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вони слізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів.
50. Сонце світові зійшло... — тобто народився Франціск.
51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить... — за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші.
53. Ашезі — старовинна назва міста Ассізі.
59. За жінку... — за убогість.
61-62. Перед судом в єпископальнім залі... — За словами легенди, батько Франціска, П'єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його "заручини з убогістю".
64. В журбі за першим мужем... — за Христом.
67-69. Амікл — рибалка у поемі Лукана "Фарсалія" (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії.
79. Бернард — Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 p.).
83. Егідій — третій учень Франціска (про другото, П'єтро, Данте, мабуть, не знав, автора "Золотих ключів"; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні.
93. Перший той дає закон... — папа Інокентій III (з 1198 до 1216 р.) затвердив (1210 р.) тимчасовий статут ордену міноритів (францисканців). 97-99. Прихильна духа вічного увага... — Папа Гонорій ///остаточно затвердив статут ордену (1223 p.).
101. Перед султаном пишним... — У 1219 р. Франціск їздив на Схід, де невдало намагався навернути до християнства єгипетського султана.
106. МіжАрно й Тібром на шпилі... — на горі Альвернія у Казентіно.
107. Він у Христа останні взяв печаті... — це так звані стигмати, рани, що, за переказами, виникли на руках і ногах у Франціска, як і в Христа, після палких, екстатичних молитов.
117. Інших мар для тіла не творити — ніж обійми убогості. За переказами, Франціск, умираючи, ліг голим на землю.
118. Яка ж душа була, помисли, та... — тобто Домінік (див. Р. XII).
120. Петрова барка — християнська церква, першим єпископом якої, за переказами, був апостол Петро.
121. Отцем у нас він був благословенним... — заснував домініканський орден, до якого належав і Фома Аквінський.
136. Ти вдоволив бажання, скільки міг... — див. вище, рядки 22-26. 139. "Живитимуться..." — див. Р. X, 96, і прим.
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
Четверте, Сонцеве небо. — Другий вінець блаженних духів. — Життя Домініка. — Докір францисканцям. — Бонавентура. — Його оточення
3. Жорно те священне... — коло з дванадцяти мудреців.
11. Така ж і кольорами, й кривиною... — над однією веселкою друга, так само забарвлена і концентрична з першою.
13-15. Але породжувана основною... — Зміст: поділяючи погляди вчених свого часу, Дайте вважав, що в явищі подвійної веселки зовнішня дуга — відбиток внутрішньої, нібито її луна, подібно до мови німфи Ехо, яка, змарнівши з жаги до Нарциса, втратила тіло, так що від неї лишився тільки голос (Метам. III, 246-510).
29. Злетіла річ... — душа францисканця Бонавентури.
30. Мов голку компаса притягує Полярна зірка.
32. Того вождя... — тобто Домініка (1170-1221), який заснував орден проповідників (домініканців).
46. У тій землі... — в Іспанії.
52. Каларога (ісп. Каларуега) — місто в Старій Кастилії; вона щаслива тим, що в ній народився Домінік.
53-54. Захищена великими щитами... — гербами Кастилії і Леону, де в чотирьох частинах щита зображені наперехрест два замки і два леви.
70. З ім'ям Господній — Домінік — латинською мовою означає "господній".
79. Щасливий — значення латинського імення "Фелікс" (італ. Фе-ліче).
80. Йоанна — давньоєврейською мовою (по-італійськи — Джован-на) означає: угодна Богові.
83. Остіець — кардинал Енріко ді Суза, з 1261 до 1271 р. єпископ остійський, перед тим — викладач церковного права в Болоньї і Парижі, коментатор Декреталій (пом. 1271); Таддео, або Таддео д'Альде-ротто, — флорентієць, славетний лікар (пом. 1295).
88. В престолу... — у папського престолу; Домінік звернувся до папи з своїм проханням 1205 р.
90. Виродок — папа Боніфацій VIII (бл. 1231-1303) — римський папа, один з найзапекліших борців за світську владу католицької курії, непримиренним ворогом якого Данте лишався до самої смерті.
93. Десятина — обов'язковий для віруючих податок на користь церкви в розмірі десятої частини всіх прибутків, що частково мав витрачатися на допомогу вбогим.
95. Сім 'я двадцяти чотирьох квітів... — під двадцятьма чотирма квітами, що зросли з сім'я віри, поет розуміє двадцятьох чотирьох мудреців, які оточують його подвійним вінком.
100. Єретичний сухостій — альбігойська єресь (див. прим. Р. IX, 67), проти якої люто боровся Домінік.
106. Одне з коліс... — тобто Домінік.
110. Круг другого (колеса)... — Франціска Ассізького.
119-120. До житниць... — Зміст: погані францисканці (бур'ян) стануть обурюватись, побачивши, що вони не потраплять до небесних житниць.
121-123. В томі нашому... — у францисканському ордені. Одну по одній... сторінки — переглядаючи окремих ченців.
124-126. З Касале родом був Убертіно да Касале (пом. 1338), який стояв на чолі "ревнителів", що вимагали якнайсуворішого статуту; з Акваспарти походив Маттео д'Акваспарта (пом. 1302), генерал францисканського ордену, який зменшив суворість його статуту.
127-128. Бонавентура Джованні Фаданца да Баньйореджо (1221— 1274) — богослов, генерал ордену францисканців, кардинал і єпископ Альбано, автор "Життя святого Франціска".
129. Лівий зиск... — мирські турботи.
130. Августин з Іллюмінатом — одні з перших послідовників Франціска Ассізького, перший помер в одну годину з учителем, другий — у глибокій старості (1288 p.).
133. Туго (1097-1141) — містик-богослов, канонік монастиря святого Віктора в Парижі.
134-135. З Петром їдцем... — французьким богословом XII ст., що своє прізвисько дістав за жадібність, з якою він поглинав священні книги; помер у тому ж монастирі в 1179; з Петром Іспанським — лікарем і богословом, згодом папою Іоанном XXI (1276-1277), автором поділеного на дванадцять книг трактату з логіки, яким Данте користувався в свій час.
136-137. Натан-пророк — біблійний персонаж часів Давида й Со-ломона; Хризостом (що значить Златоуст) — константинопольський патріарх Іоанн Златоуст (347-407).
137.