Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

Хто ж їх тут бачив... — тобто вчитель Діонісія — апостол Па-вел, що, згідно з християнською легендою, ще живим побував у Пеклі й Раю.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТА
Дев 'яте, Кристалічне небо. — Теорія ангелів. — Проповідь проти проповідників
1-8. Коли обоє родженців Латони... — Зміст: Беатріче замовкає на одну мить, коли протистоять на протилежних точках горизонту, у рівній відстані від зеніту, родженці Латони, тобто Аполлон (Сонце) у сузір'ї Барана, і Діана (Місяць) у сузір'ї Терезів, після чого кожне з них перейде в новий небосхил, бо Сонце заховається за обрій, а Місяць, навпаки, зійде.
9. На цятку... — див. вище, Р. XXVIII, 16-18.
11.3 твого бринять єства, що взнать схотіло... — Данте хоче знати (див. нижче, 46-47), де і як створені ангели.
22-24. Він суть і речовину... — Зміст: як з тритятивного лука злітають три стріли, так створене триєдиним Богом має потрійний вигляд: це — або сутність, або речовина, або поєднання їх (пор. рядок 28).
31-36. А далі йшли... — Зміст: одночасно з веесвітом створено і стрій (градацію) всього існуючого: на вершку світу — ті, в кому саме чисте діяння, або сутність, тобто активні безтілесні істоти, ангели: на дні — сама можливість, або речовина, пасивна матерія; посередині — неподільні поєднання діяння й можливості (сутності й речовини), тобто небесні сфери.
37. Іеронім — християнський богослов IV — V ст.
44-45. Чи довго рушії... — Зміст: рушії, тобто ангели, які керують рухом небесних сфер (див. вище, Р. II, 129 і прим.), у чому й виявляється їх справжня досконалість, довгий час не мали б цієї досконалості, коли б створені були задовго до небес.
46-47. Так взнав ти... — Зміст: тепер ти знаєш, що ангели створені у десятому небі, одночасно з всесвітом, у вигляді самого діяння.
50-51. Частка ангелів... — Зміст: частина безтілесних духів, що повстала проти Бога і була скинута з небес, стрясла те, в чому полягає основа для стихій, тобто Землю, в надра якої вона впала.
56-57. Пиха того, якого... — Люцифера.
81. Думки, що геть проходять... — тобто забуті уявлення.
93. Хто йшов з ним до любові — на небесах.
103. Лапо й Бінді (зменшувальні від Якопо та Ільдебрандо) — найпоширеніші імена у Флоренції тих часів.
117. Клобук аж дметься... — тобто проповідник вельми задоволений собою.
118. Пташа — диявол.
124-126. Смакує так... — Біля ніг св. Антонія зображувалася свиня, як символ переможеного диявола, і ченці антоніанського ордену на збирану милостиню відгодовували монастирських свиней, яких забобонні люди дуже шанували. Зміст слів Беатріче: церковники, збуваючи свої підроблені гроші, тобто торгуючи індульгенціями тощо, відгодовують не тільки своїх свиней, а й багатьох людей, набагато брудніших за свиней: самих себе, своїх коханок і приятелів.
133-135. Уважно придивися ти... — Зміст: слова пророка Даниша про тьми тем ангелів не означають будь-якого певного числа, хоч "тьма тем", власне, дорівнює 10 0002.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТА
Десяте, Палаюче небо. — Піднесення. — Полум 'я світла. — Небесна роза. — Трон Генріха VII
1-6. Мабуть, що за шість тисяч миль із лишком... — Зміст: якщо година шоста, тобто полудень, горить від нас приблизно за шість тисяч миль, тобто близько чверті обводу (який дантівські сучасники обчислювали в 24000 миль), то для нас сонце зійде десь через годину. За цей час земля нахилить свою тінь майже до обрію (тобто в таке положення стане вісь конічної земної тіні), а тінь небесної глибини (восьмого, Зірного неба Птолемеєвої системи, єдиного нам видимого) так зблідне, що проміння зірок уже не досягатиме Землі.
7. Служниця сонця найясніша... — ранкова зоря.
10. Година свят... — див. вище, Р. XXVIII, а також P. XX1X, 9.
12. Умішуваним вмішувана вся — цятка, що символізує Бога, який, нібито вміщуючи в собі все, сам міститься в усьому.
24. Поетів театральних... — в оригіналі: "Авторів комедій і трагедій", тобто, розуміючи ці терміни в середньовічному тлумаченні, п'єс із щасливим кінцем і п'єс з кінцем нещасливим, — отже, всяких п'єс. Це й дає певні підстави для нашого узагальненого перекладу.
37. Та, на лиці якої сяйво квітло. — Беатріче.
39. З найбільшого звелись ми тіла... — з дев'ятої небесної сфери, найбільшого з матеріальних тіл.
40. В безтіле світло... — тобто в десяте, Палаюче небо, уже не матеріальне.
43. Райська рать одна і друга... — тобто раті ангелів і блаженних душ.
44. Одна така... — блаженні людські душі.
54. Запалить свічки ладна — тобто ладнає свічки, обпалюючи їх наперед, щоб яскравіше горіли.
58. / сила зору припливла нова... — бо Данте вже опинився в десятому, Палаючому небі.
73-74. Та маєш воду випити прозору... — маєш уважно придивитися до цієї осяйної річки, щоб приготуватися до видовища, яке задовольнить твоє велике бажання збагнути те, що перед тобою з'явилось.
75. Сонце мого зору — Беатріче.
78. В усім провісний правди сяє дух. — Те, що зараз видається Данте річкою, іскрами й квітами, незабаром набере іншого змісту: виявиться, що річка — то світляний круг, серце райської рози, центр небесного амфітеатру; береги — його східці; квіти — блаженні душі, які сидять на них; іскри — літаючі ангели (див. наступну пісню, 4-18).
88-89. Дашок повік зволожився... — тобто як тільки я вдивився в осяйну річку.
96. Обидві раті... — див. трохи вище, прим. 43.
100-108. Є світло нагорі... — Зміст: Палаюче небо охоплене нематеріальним світлом, яке дозволяє створінням споглядати Бога. Це світло породжується від променя, що падає з висоти на вершок дев'ятого неба і надає йому життя (руху) й моці (сили впливати на нижчі небеса). Освітлюючи вершок дев'ятого неба (Перворушія), він утворює коло, далеко більше, ніж обвід сонця.
112-117. Так світло, висячись округ і вкруг... — Зміст: навкруг того світлоносного кола (див. попередню примітку) лежать, утворюючи понад тисячі рядів, східці амфітеатру, подібного до розкритої рози, і на них сидять у білих шатах усі, хто повернувся до небесних дуг, тобто всі ті душі, що досягли повного райського блаженства.
121. Там близь і даль узяти й дать не в силі... — Зміст: у Палаючому небі близь не збільшує виразності видимих речей, а даль не зменшує її.
124. У жовтизну правічного цвітка... — в його жовте серце.
132. Що чи вмістять ще душу хоч одну! — Це, з одного боку, натяк на зіпсованість людства, а з другого — на середньовічну віру у близькість кінця світу.
137. Арріго — імператор Генріх VII Люксембурзький (нар. 1275). Обраний в 1308 p., після смерті Альбрехта Габсбурзького (див. вище. Р. XIX, 115), на імператорський престол, він розпочав у 1310 р. похід до Італії, з яким Данте пов'язував усі свої політичні сподівання, вбачаючи в Генріху (високому Арріго) об'єднувача Італії і відновителя всесвітньої монархії. У 1312 р. Генріх коронувався в Римі імператорською короною. Дальша облога Флоренції закінчилася невдало. У 1313 p., готуючись до походу проти Роберта Неаполітанського (див. вище. Р. VIII, 76-84), Генріх помер.
142-148. Префект на божім форумі... — У дні італійського походу Генріха VII Римським Папою (префектом на божім форумі) буде підступний Климент V (див. вище, прим. Р. XVII, 82-83), який поведе себе у стосунках з імператором двозначно, так що відверті відносини не будуть скидатися на потайні. Але він переживе Генріха лише на вісім місяців, і Бог зажене його туди, де стогне Сімон-маг (цей "батько" симонії — дуже поширеного серед тодішніх пап звичаю роздавати за великі хабарі вигідні церковні посади), в одну з круглих ям третього відділу Лихосхо-вів, проштовхнувши глибше цього, зАланьї, тобто Боніфація VIII, уродженця Аланьї. З таким гнівним віщуванням, сповненим огиди й відрази, Беатріче, яка є уособленням щирої жіночності й безмежної любові, залишає сторінки поеми.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША
Десяте, Палаюче небо. — Біла роза і сонми ангелів. — Бернар з Клерво. — Молитва до Беатріче. — Приснодіва Марія
4. А та, що в льоті зір... — друга небесна рать, ангели.
26. Нові й старі — праведники Нового й Старого завіту.
32-33. Геліка — німфа, за любовні стосунки з Юпітером обернута спочатку на ведмедицю, а потім на сузір'я Великої Ведмедиці; її син, в любов сповитий, — сузір'я Волопаса; у наших широтах вони кружать свій стан щоніч, бо ніколи не зникають за обрієм*.
36. Латеран — одна з частин міста Рима, тут ужито в розумінні Рима взагалі. Латеранський палац був резиденцією імператорів, а потім — пап.
59. Старого — Бернара Клервоського (1091-1153), богослова, проповідника другого хрестового походу, абата заснованого ним в 1115 р. монастиря в Клерво (Бургундія). Данте вбачав у ньому тип споглядальника (пор. нижче, P. XXXII, 1) і наприкінці своєї фантастичної подорожі обрав його в наступники Віргілієві й Беатріче.
67. На третю лаву у найвищім крузі... — виконавши свій обов'язок провідниці, Беатріче повернулась на своє місце у небесному амфітеатрі (див. далі, Р. XXXII, 7-9).
96. Як просьба вказує й свята любов. — Просьба виходить від Беатріче. Любов — можна зрозуміти теж як любов Беатріче або ж як любов самого Бернара.
105. Вероніка — ікона на тканині, що зберігалась у Римі і вважалась оригінальним "нерукотворним" відбитком обличчя Христа на хустині єрусалимської жінки Вероніки.
110-111. З краси того... — з краси Бернара.
116. Цариця сил — Діва Марія.
122. Середина кайми — частина верхнього ряду амфітеатру.
125. Дишля, згубного для Фаетона... — тобто дишля сонячної колісниці (див. вище. прим. Р. XVII, 2).
127. Орифлама — червона бойова корогва французьких королів. Тут мирною орифламою названо променисту частину верхнього ряду.
135. Краса... — Діва Марія.
140. Принадив пал... — об'єкт його обожнювання.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
Десяте, Палаюче небо. — Будова небесної рози. — Блаженні діти. — Марія і Гавриїл. — Велика знать небесного Єрусалима
1. Повитий в радість мудрий споглядальник... — Бернар.
4-6. Ту рану... — Зміст: у ногах Марії, в другому згори ряді, сидить Єва, яка завдала людству рани первородного гріха, порушивши заборону, і роз 'ятрила її отрутою, спокусивши Адама. Рану цю загоїла Марія, народивши Спасителя.
8-9. Рахіль. — Нижче від Єви, в третьому згори ряді, сидить пра-матір Рахіль, а праворуч від неї, у новозавітному півколі (див. нижче, 25-27, і прим.), — Беатріче.
10.