Амок - Мавр Янка

Одним словом, заробіток на "священній війні проти комунізму" американські капіталісти мають непоганий.

Минуло вже кілька місяців після створення Сполучених Штатів Індонезії. Індонезійське питання вважається "розв'язаним". Американці задоволені. Голландці задоволені. Але це не значить, що в новоствореній Індонезійській республіці все гаразд. І справді, звідти надходять повідомлення, що країна хвилюється, ніби океан після бурі. Боротьба йде і між політичними партіями, і серед різних національних та релігійних угруповань, і між бідними та багатими.

Проте все це відбувається у зовсім інших умовах, ніж 24 роки тому. Голландські колонізатори тепер не "туани", а дрібні хижаки, з якими вже не важко справитись. Яванці тепер не "тубільці", а господарі своєї країни. Це вже не "перший почин" купки повстанців, а справа всього індонезійського народу, який прагне добитися повної незалежності своєї батьківщини. Може, нам доведеться колись дописати до цієї книжки ще один епілог, останній, а поки що — боротьба триває…

Березень 1950.

1958 рік. Тридцятий рік після написання цієї книжки. Знову готується перевидання її, цього разу українською мовою.

Що ж ми можемо сказати через тридцять років?

Насамперед пригадується той час, про який розповідається у нашому творі. Могутня Британська імперія тоді впевнено володіла Індією, Бірмою, Малайєю, Цейлоном та ін.; Франція — Індокитаєм, Голландія перетравлювала свою "перлину", більшу від неї в сорок разів. Європейська громадськість знала з підручників географії, що Ява, як і весь Малайський архіпелаг, — первісна країна, заселена "дикунами"…

І ось коли "найтихіший і найспокійніший народ у світі" повстав після майже двохсотлітнього мовчання, Європа була вражена і зацікавлена цією подією. Величезний інтерес викликало повстання яванців і в автора цієї книжки. Прочитавши у французькому есперантському журналі статтю, де розповідалося про те, як яванські повстанці захопили голландський військовий корабель, автор зібрав ще "тепленькі" матеріали з нашої преси, написав на Яву і в Голландію своїм друзям-есперантистам і через деякий час мав вичерпні відомості про все, що його цікавило. Звісно, в розпорядженні були й усі інші книжки про Індонезію. З них особливо цінною була книга російського консула на Яві Бакуніна, який прожив там п'ять років наприкінці минулого століття.

Назву романові автор демонстративно взяв з відомої повісті Стефана Цвейга "Амок", щоб показати справжнє, соціальне значення цього слова, а не ту містику, яку вивів австрійський письменник у своєму творі.

Багато років автор відчував і навіть тепер ще відчуває себе незручно, знаючи, що читачі думають, ніби значна частина незвичайних і звичайних подій, описаних у романі, вигадана ним. Насправді ж це далеко не так. Трапився навіть один випадок, який говорить про зовсім інше: автор вигадав "з голови", написав про збори повстанців напередодні виступу в якомусь забутому стародавньому храмі і сам чи не найбільше здивувався, коли через два-три роки прочитав у журналі "Коминтерн", що такі події мали місце в дійсності…

Так створювалась ця пригодницька книжка про далеку, незнайому, екзотичну країну, "покірну" колонію, господарям якої, як і іншим колонізаторам, і на думку не спадало, що вона колись може стати вільною, незалежною державою.

І ми вже звикли до того, що замість "Голландської Індії" існує незалежна Республіка Індонезія — рівноправний член Організації Об'єднаних Націй, — яка проводить миролюбну політику і відкидає всілякі агресивні пакти, куди втягуються деякі інші держави Азії. Президент Республіки Індонезії Сукарно користується великим довір'ям і підтримкою свого народу, завдяки чому з успіхом долає перешкоди, які чинять Індонезії США та їх поплічники.

Сьогодні Індонезія — борець за справу миру і дружби між народами! Важко навіть уявити собі цю велику, багату країну безправною колонією маленької європейської держави.

Ми, радянські люди, і в той час добре знали, що рано чи пізно Ява, як і всі колонії взагалі, визволиться з-під гніту колонізаторів, але автор цих рядків ніяк не сподівався, що це буде ще за його життя, що він зможе закінчити свою книжку словами:

Слава незалежній миролюбній Республіці Індонезії!

Квітень 1958.

Примітки

1

Батавія — колишня назва Джакарти, сучасної столиці Індонезії. (Тут і далі примітки автора).

2

Катастрофа сталася у 1883 р.

3

З них іноді діють близько 30.

4

По-малайськи — пан.

5

По-голландськи — пан.

6

Змішані, від кольорових і білих батьків.

7

По-малайськи — великий.

8

Гульден — близько 80 коп.

9

Салака — сусідній вулкан.

10

Волость.

11

Село.

12

Національна партія.

13

По-малайськи — голландці (оранг — людина, улянд — голландець).

14

Власне кажучи, яванцями зветься населення східної половини Яви. Жителі ж західної половини, в тому числі й бадувіси, належать до сунданського племені. Відрізняються і мови племен у східній і західній частині. На крайньому сході живе ще третє плем'я — мандурське. Є ще окремі райони, де живуть малайці. Таким чином, ми бачимо, що населення Яви зовсім не є однаковими "малайцями", як звичайно у нас думають. Мови їх відрізняються одна від одної, як у нас російська, білоруська, українська та інші слов'янські. А за якийсь час створилися ще мішані мови: сунданська з яванською, яванська з мадурською і т. д.

15

"Табу" — стародавній, але досить поширений навіть до нашого часу спосіб обдурювати людей. Щоб залякати народ, надати таємничості й значимості жерцям, яке-небудь місце (гора, гай, будинок, навіть окремі речі) оголошується святим. Ніхто з простого люду не має права підійти туди чи доторкнутися до речі. Порушники "табу" караються смертю.

16

"Люди, які зберігають віру дідів". Решта бадувіського народу так само вважається дьєлемами, але не святими.

17

Не можна! Не можна!

18

Матьян — смерть. Цікаво відзначити, що по-малайськи тигр, як ми бачили, має таку самісіньку назву.

19

Пізніше, під час повстання, голландські газети з подивом відмічали, що повстанці виявилися "добре озброєними і навченими".

20

Справжнє прізвище справжнього "імператора".

21

З сорока порід летючих риб є такі, що в деяких випадках можуть пролетіти 150–200 метрів на висоті 6 метрів.

22

Баранчиками на мері називають дрібні хвилі з білими гребенями.

23

Цих барабанщиків чули дослідники-природознавці Прегер і Пехуель Леше (кожний окремо), але "музика" їх ще не вивчена, і думки вчених розбігаються. Ці риби досягають півтора метра довжини, спина у них чорна, боки червоносірі, а плавники червоні. Ніяких спеціальних "музичних приладів" не помічено.

24

Мефрау — пані.

25

Між іншим, цікаво відзначити, що представником "республіканської" Індонезії, якому було передано в руки акт, виявився… султан Джок'якарти — Гамід II. Ми не знаємо, хто був султаном на той час, коли через Джок'якарту проїжджав наш знайомий Гейс, але можемо собі уявити, як він здивувався б, якби хтось сказав йому, що наслідник цього султана буде "республіканцем".