Іліада - Гомер

Осельником був він Філаки,
335] Втікши з своєї вітчизни: убив-бо він рідного брата
336] Мачухи Еріопіди лихої, дружини Ойлея.
337] А богорівний Іас вождем був афінського війська,
338] Сином вважався він Сфела, що сам народивсь од Букола.
339] Полідамант умертвив Мекістея, Політ же — Ехія
340] В першім бою, а Клонія вбив Агенор богосвітлий.
341] Ззаду ударив Паріс Деїоха в плече, як тікав той
342] В лавах передніх, аж гостра навиліт проскочила зброя.
343] З мертвих озброєння стали знімати вони. А ахеї,

344] Крізь частокіл і рів прориваючись, бігли безладно
345] Хто куди міг і мусили швидше за мури ховатись.
346] Гектор кричав до троян, закликаючи голосом дужим:

347] "До кораблів поспішіть, скривавлену здобич облиште!
348] Тільки побачу, що хтось кораблі обминає ворожі,
349] Смертю він тут же загине, і вже не брати і не сестри
350] Спалять померлого тіло погребним вогнем, а собаки
351] Трупа його шматуватимуть тут, перед мурами міста!"

352] Мовив він і батогом із розмаху хльоснув по конях,
353] Лави троянські окликнувши гучно. У відповідь вої
354] Разом гукнули й своїх в колісниці запряжених коней
355] З гуркотом грізним погнали. А Феб-Аполлон перед ними
356] Легко обрушив ногами краї глибоченного рову,
357] Грузом засипав середину й вирівняв воям дорогу
358] Довгу, завширшки таку, як спис пролетіти здолає,
359] Кинутий мужем, який свою випробовує силу.
360] Рушили шляхом тим лави троян. Аполлон перед ними
361] Ніс неоцінну егіду, і вал зруйнував він ахейський
362] Легко так само, як часом на березі моря дитина
363] Щось у безвинній забаві з піску побудує сипкого
364] Й, граючись, ніжками потім чи ручками геть поруйнує.
365] Так же, осяйливий Фебе, і ти зруйнував без зусилля
366] Труд і старання аргеїв, самих же примусив тікати.

367] Лиш кораблів досягнувши, в утечі вони зупинились
368] І один одному дух бадьорили, підносячи руки
369] До всемогутніх богів, і кожен з них щиро молився.
370] Нестор моливсь найщиріш староденний, опора ахеїв
371] Певна, обидві руки піднімаючи в зоряне небо:

372] "Зевсе, наш батьку, як в Аргосі хто, на пшеницю багатім,
373] Палячи тучнії стегна биків чи овечок, молився
374] Про поворот свій додому, й ти схвально кивнув головою, —
375] Це спогадай і день згуби від нас одверни, олімпійче,
376] Не дозволяй тим троянам украй подолати ахеїв".

377] Так він молився, і голосно Зевс загримів велемудрий,
378] Вчувши палкі молитви староденного сина Нелея.

379] Щойно трояни почули егідодержавного Зевса
380] Гуркіт, згадали про бій і натисли ще більш на аргеїв.
381] Так, наче вал величезний широкопросторого моря
382] Вище облавків зліта корабельних під тиском могутнім
383] Буйного вихру, що хвилі високі валами здіймає, —
384] Так і трояни з оглушливим криком крізь мур пробивались,
385] Коней баских женучи, і при самих кормах вже точився
386] Бій на двогострих списах рукопашний, — ці з повозів били,
387] Ті ж вибігали на верх кораблів своїх чорних і звідти Г

388] Кидали ратища з мідними вістрями довгі й великі,

389] Що в кораблях для бою морського на дні зберігали.

390] Поки ахеї з троянами ще перед муром змагались,
391] Від кораблів бистрохідних далеко, Патрокл у наметі
392] При Евріпілі хороброму сидячи, лагідним словом
393] Серце йому утішав і сипав на рану пекучу
394] Ліки цілющі, щоб чорні йому заспокоїти болі.
395] А як побачив троян, що вони вже на мур насідають
396] Юрмами, вої ж данайські тікають з розпачливим криком,
397] В грудях не стримав ридань і, долонями гучно по стегнах
398] Ляснувши, смутком глибоким охоплений, став говорити:

399] "О Евріпіле, не можу я далі з тобою лишатись,
400] Хоч я й потрібен тобі, — там бій розпочавсь вирішальний.
401] Хай твій товариш тебе розважає, а я до Ахілла
402] Йти поспішу, до участі в битві його спонукати.
403] Може, хто зна, при помочі божій слова мої збудять
404] Дух його: тільки до доброго дружні вмовляння призводять".

405] Мовив він так, і вперед понесли його ноги. Ахеї ж
406] Опір троянам чинили; проте, хоч було тих і менше,
407] Від кораблів не здолали ворожу навалу відбити.
408] Та не здолали й трояни, данайські фаланги прорвавши,
409] Аж у середину їх кораблів і наметів дістатись.
410] Так, наче брус корабельний по шнуру вирівнюють точно
411] Руки досвідчені вправного теслі, який бездоганно
412] Знає своє ремесло, перейнявши його від Афіни, —
413] Нарівні так між троян і ахеїв точилася битва.
414] В час той, як воїни інші під іншими бились човнами,
415] Проти Еанта, вповитого славою, виступив Гектор.
416] Тяжко змагались вони при однім кораблі, але марно
417] Цей намагавсь одігнати Еанта й човна підпалити,
418] Той же — відбити його, бо Гектор був ведений богом.
419] В час той Кале'тор, Клітіїв син, що вогонь вже підносив
420] До корабля, був Еантом списом уражений в груди.
421] Тяжко він гримнув об землю, і з рук смолоскип йому випав.
422] Гектор, як тільки побачив, що брат його в перших убитий,
423] І біля чорного впав корабля, й покотився у порох,
424] Голосно так до троян заволав і до воїв лікійських:

425] "Гей ви, трояни, й лікійці, й дарданські бійці рукопашні!
426] Не відступайте від бою у тісняві цій надзвичайній,
427] Але рятуйте Кале'тора, що між човнами загинув, —
428] Славне озброєння зняти із нього не дайте ахеям".

429] Мовивши так, в Еанта він списа блискучого кинув,
430] Схибив, проте, — в Лікофрона, сина Мастора, поцілив, —
431] Що із Кітер був, товариш Еанта, і в домі у нього
432] Жив після того, як мужа убив у Кітерах священних.
433] Гектор в чоло його мідяним вістрям ударив, як поряд

434] Той із Еантом стояв. І навзнак у порох на землю
435] Впав він з корми корабля, і суглоби у нього розслабли.
436] З жаху здригнувся Еант, і так він до брата промовив:

437] "Тевкре мій любий, поліг перед нами наш вірний товариш,
438] Той Масторід, що, прийшовши з Кітер, серед нас оселився
439] Й шани у нашому домі нарівні зажив із батьками.
440] Гектор убив його, духом могутній. Де смертоносні
441] Стріли твої, де лук, Аполлоном дарований Фебом?"

442] Мовив він так, той послухав, прибіг і спинивсь біля нього
443] З луком тугим у руках, сагайдак несучи за плечима
444] З гострими стрілами, й тут же почав на троян їх пускати.
445] Впав від стріли його Кліт, осяйливий син Пейсенора,
446] Полідаманта товариш, славетного сина Пантоя, —
447] Віжки в руках він тримав, приставлений бувши до коней.
448] В'їхавши ними у гущу ахейських фаланг найгустішу,
449] Гектора врадував він і троян. Та небавом самому
450] Трапилось лихо, й ніхто не прийшов ту біду відвернути.
451] Клітові ззаду вп'ялася у шию стріла велетужна.
452] З повоза впав він тоді, й понесли наполохані коні
453] З гуркотом повіз порожній. Це зразу ж помітив володар
454] Полідамант, і перший назустріч він кинувся коням,
455] їх Астіною віддав, Протіаона синові, в руки,
456] З повозом ближче звелівши триматись і пильно глядіти
457] Коней, а сам — у лави передні назад повернувся.

458] Тевкр тоді другу стрілу проти Гектора в мідяній зброї
459] Вийняв, і січу спинив би при корабля^він ахейських,
460] Тільки б найдужчого між ворогами дихання позбавив.
461] Та не сховавсь він од розуму мудрого Зевса, що, вкривши
462] Гектора захистом, Тевкрові слави тієї відмовив.
463] Сплетену добре зірвав тятиву з бездоганного лука
464] Зевс, поки цілився той. І, блукаючи, вбік полетіла
465] Міддю зважніла стріла, і лук із руки його випав.
466] Тевкр аж здригнувся, і так тоді він до брата промовив:

467] "Горе! Якесь божество зловороже всю нашу потугу
468] Зводить нінащо! Он вирвало щойно із рук моїх лука,
469] Ще й обірвало мені тятиву новозвиту, що вранці
470] Я підв'язав, щоб часті виносити здужала стріли!"

471] В відповідь мовив йому великий Еант Теламоній:

472] "Любий, облиш свого лука спокійно лежати з тугими
473] Стрілами, раз їх знесилює бог, до данаїв ворожий.
474] Довгого списа у руки і щит захопивши на плечі,
475] Бийся з троянами сам та й інших на те підбадьорюй.
476] Як і здолає нас ворог, то не без труда він важкого
477] Візьме у нас кораблі добропалубні! Ну ж бо до бою!"

478] Мовив він так і, лук у наметі своєму лишивши,
479] Плечі покрив після того щитом собі четверошкурим,
480] А на могутнє чоло шолом він насунув добірний
481] З кінським хвостом, що над гребенем страшно вгорі розвівався.
482] Взяв іще списа міцного, окутого гострою міддю.
483] Вийшов з намету, й побіг, і біля Еанта спинився.

484] Бачачи, Гектор, що Тевкрові стали безсильними стріли,
485] Голосом дужим волав до троян і до воїв лікійських:

486] "Гей ви, трояни, й лікійці, й дарданські бійці рукопашні!
487] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу
488] Біля човнів глибодонних. На власні-бо очі я^бачив, —
489] Зевс учинив найславнішого мужа безсильними стріли!
490] Легко мужі пізнають могутливу Зевсову силу,
491] Чи то найвищу їм славу звитяги він з неба дарує,
492] Чи їх принижує, захисту їм не бажаючи дати,
493] Як от принижує нині аргеїв, а нам помагає.
494] До кораблів усі разом на бій! А як хто з вас поляже,
495] Смерть і загибель від стріл чи від гострого списа прийнявши,
496] Вмри без вагань! Не безславно йому, захищавши вітчизну,
497] Вмерти за неї! Дружина ж і діти живі зостануться,
498] Буде в безпеці і дім твій, і спадок увесь, як ахеї
499] Із кораблями своїми до рідного вернуться краю!"

500] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.
501] З другого боку й Еант до свого заволав товариства:

502] "Сором, аргеї! Тепер залишається нам — чи загинуть,
503] Чи врятуватись, біду від своїх кораблів одвернувши.
504] Чи не гадаєте пішки до рідного краю вернутись,
505] Як кораблі одбере у вас Гектор шоломосяйний?
506] Чи ви не чуєте, як заохочує воїв троянських
507] Гектор та як кораблі нам жадає вогнем попалити?
508] Не у танок-бо іти, а до бою він їх закликає.
509] Кращої бути не може тепер у нас думки й поради,
510] Як з ними руки і сили зчепити в бою рукопашнім.
511] Краще уже чи життя зберегти, чи загинути зразу,
512] Ніж у змаганнях жорстоких із ворогом слабшим так довго
513] Сили виснажувать тут, біля наших човнів мореплавних!"

514] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.
515] Схедій, фокеїв начальник, син Перімеда, був зразу ж
516] Гектором вбитий.