Луї Ламбер - Бальзак Оноре де

Та особливо цікавить героя мисль, яка, власне, і є основним предметом його роздумів і досліджень.

Луї Ламбер — завершене втілення бальзаківської "внутрішньої людини", наділеної незвичайною духовною енергією. Але надміру інтенсивне внутрішнє духовне життя вбиває в ньому "зовнішню людину", робить його малопридатним для життя в "пустелі егоїзму", якою є суспільство. Звідси ті труднощі, що виникають на шляху в Ламбера, драматизм його долі. Він міг би стати великою людиною і за допомогою мислі повелівати світом (на що сподівався і сам Бальзак), але в реальному житті, де всесильна меркантильна практика, йому відведена роль жертви. Перенапруга духовного життя героя, а також невідповідність навколишньому середовищу призводять до душевної хвороби, і він помирає ще зовсім молодим.

Як і більшість головних героїв "Філософських етюдів", Луї Ламбер слабо включений в систему персонажів "Людської комедії" як цілісності. Але Бальзак зробив певні кроки в цьому напрямі, найбільш істотний — в романі "Втрачені ілюзії", де Ламбер названий духовним ватажком гуртка Даніеля д'Артеза на вулиці Чотирьох вітрів. Тут Б'янщон розповідає, що цей "містичний геній" повернувся у провінцію, де "впав у стан каталепсії, який не полишає жодної надії".

1. Присвячую тій, яку і нині і завжди кохаю.— Присвята адресована мадам де Берні (1777-1836), першому коханню Бальзака.

2. Ораторіанець — член церковно-чернечого ордену ораторіанців, заснованого в XVI ст.; назва походить від ораторій — молільних домів. Цей орден надавав великого значення освіті й заснував багато навчальних закладів.

3. Вандомський колеж — у цьому колежі навчався сам Бальзак із 1807 по 1813 рік. Розповідаючи про перебування Луї Ламбера в Вандомському колежі, письменник спирається на свої спогади.

4. Пані де Сталь, Анна Луїза Жермена (1766-1817) — видатна французька письменниця, належить до зачинателів романтизму у Франції. Відзначалася громадянською активністю, вела боротьбу проти диктаторського режиму Наполеона і майже десять років провела у вигнанні.

5. Як священик, котрий присягнув революції...— Під час Великої французької революції 1789-1794 рр. від священиків вимагали присяги Республіці й революції; тих, хто відмовлявся це зробити, позбавляли святенницького сану.

6. Битва під Аустерліцем — у цій битві, що відбулася 2 грудня 1805 р., Наполеон здобув блискучу перемогу над австрійською і російською арміями.

7. "Небо і пекло" — твір шведського теософа-містика Е. Сведенборга.

8. Сен-Мартен Клод Луї (1743-1803)— французький філософ-містик, мав вплив на Бальзака, який, зокрема, проявився в романах "Луї Ламбер" і "Серафіта".

9. Жене Жан Батист (1755-1840) — французький поет, якому притаманні містичні настрої і мотиви.

10. ...цілком поглинуті подіями 1814-1815 років.— Вступ у Францію військ коаліції і перше зречення Наполеона, Сто днів і битва під Ватерлоо, друге зречення Наполеона і вислання його на острів Святої Єлени.

11. ...такий собі метр Жак...— У комедії Мольєра "Скупий" слуга головного героя Гарпагона, майстер на всі руки.

12. Жерар Франсуа — французький живописець неокласичного напрямку. Малював картини на міфологічні сюжети.

13. Фіхте Іоганн Готліб (1762-1814) — видатний німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

14. Баланш П'єр Сімон (1776-1847) — французький філософ, історик і письменник, представник міфологічної школи в романтичній історіографії.

15. Піко делла Мірандола Джованні (1463-1494) — італійський гуманіст доби Відродження, філософ і письменник.

16. Паскаль Блез (1623-1662) — видатний французький вчений, філософ і письменник.

17. Епопея про інків — автобіографічний епізод, про який згадує у своїх спогадах і сестра Бальзака Лора де Сюрвіль. Інки — народ у давнім Перу, який створив державу й своєрідну культуру доколумбівської Америки, зруйновану іспанськими конкістадорами.

18. Корінна — тут мається на увазі пані де Сталь за іменем героїні її роману "Корінна".

19. "Прокажений з долини Аости" — роман французького письменника-романтика Ксав'є де Местра (1763-1852), вийшов у 1811р.

20. Спіритуаліст — той, що дотримується спіритуалізму (від латин, spiritualis — духовний), філософської доктрини, яка визнає духовну сутність світу й заперечує первинність матерії.

21. Беме Якоб (1575-1624) — німецький філософ-пантеїст, його натурфілософія і містика пройняті стихійно-діалектичними ідеями. Мав значний вплив на німецький романтизм.

22. Кай Гракх (153 — 121 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, трибун, який захищав інтереси народу в боротьбі з аристократією.

23. Кюв'є Жорж (1769-1832) — французький вчений-зоолог, один з реформаторів порівняльної анатомії, палеонтології і систематики тварин. Установив принцип "кореляції органів", на основі якого здійснював реконструкцію будови вимерлих тварин. .

24. Месмер Франц Антон (1733-1815) — австрійський лікар, творець теорії "тваринного магнетизму", до якої Бальзак виявляв великий інтерес.

25. Лафатер Йоганн Каспар (1741-1801) — швейцарський письменник і проповідник, його творчість має релігійне спрямування.

26. Галль Франц Йосиф (1758-1828) — австрійський лікар, творець френології, запропонував теорію локалізації психічних функцій в корі великих півкуль головного мозку.

27. Біша Марі Франсуа Ксав'є (1771-1802) — французький анатом, фізіолог і лікар.

28. Скалігер Юлій Цезар (Бордоні Джуліо) (1484-1558) — італійський філолог і поет, автор "Поетики в семи книгах", яка мала значний вплив на формування класицизму. Писав латинською мовою, тривалий час жив у Франції.

29. Еразм Роттердамський (1469-1536) — видатний нідерландський гуманіст, вчений-філолог і письменник. Писав латинською мовою, відіграв велику роль у розвитку "північного Відродження".

30. Браге Тіхо (1546-1601) — датський астроном, реформатор практичної астрономії. На основі спостережень Браге його помічник Кеплер створив теорію руху планет.

31. Генріх III — французький король (1574-1589) у часи релігійних (гугенотських) війн.

32. Медічі Марія — французька королева з флорентійського роду Медічі, дружина короля Генріха IV.

33. Канцлер Бекон — видатний англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626), зачинатель англійського матеріалізму. Був лордом-канцлером за правління Джеймса І.

34. Марій Гай (бл. 157-86 до н. е.) — римський полководець, суперник Сулли в боротьбі за диктаторську владу в Римі, зазнав у війні з ним поразки й помер у вигнанні.

35. Кімври — германські племена, які наприкінці II ст. до н. е. разом з тевтонами вторглися в Римську державу й були розгромлені Марієм у битві під Верцеллами (101 р. до н. е.).

36. Кардано Джеральдо (1501-1576) — італійський філософ, математик і лікар, схильний до містицизму; передрік день своєї смерті і фактично заморив себе голодом, щоб передбачення здійснилося.

37. Аполлоній Тіанський (І ст. до н. е.) — грецький філософ-містик, мав репутацію провидця.

38. Плотін (205-270) — грецький філософ-ідеаліст, зачинатель неоплатонізму.

39. Порфирій (бл. 233 — бл. 304) — грецький філософ, учень Плотіна і його послідовник, коментатор Платона й Арістотеля.

40. ...він подав би діалог між Суллою і Евкратом так само сильно, як і Монтеск'є.— В діалозі "Сулла і Евкрат", де видатний французький просвітник Шарль Монтеск'є (1689-1755) викриває деспотизм.

41. Лукулл (106-56 до н. е.) — римський державний діяч, який вславився своїми бенкетами та розкішшю.

42. Бернар Самюель (1651-1739) — французький фінансист за часів правління Людовіка XIV.

43. Божон Нікола (1718-1789) — французький банкір, який прагнув здобути репутацію мецената й благодійника.

44. ...доведена до нескінченності територіальна подрібненість.— Кодекс Наполеона відмінив систему майорату, тобто успадкування маєтності старшим сином, і це призводило до подрібнення дворянських земельних володінь. Бальзак обстоював систему майорату.

45. Шіваїзм, вішнуїзм і брахманізм — релігійні культи індуїстських богів Шіви, Вішну й Брахми, верховної тріади індуїстського пантеону.

46. Магізм — релігія, що виникла у Мідії в VI ст. до н. е. серед племені манів, які одні лише мали право бути її жерцями. Цій релігії був притаманний дуалізм, тобто визнання двох першоначал — доброго і злого.

47. Маздеїзм — релігія давніх персів, заснована на дуалістичному культі доброго бога Агура-Мазди (Ормузда) і злого бога Арімана.

48. Кабіризм — культ кабірів, богів родючості, поширений у давні часи в Малій Азії, звідки проник і до Греції.

49. Мітру (Мітра) — в давньоіранській і давньоіндійській міфології божество сонця.

50. Конфуцій (Кун-цзи, 551-479 до н. е.) — давньокитайський мислитель, засновник етико-політичного вчення конфуціанства, яке стало в Китаї одним з поширених віровчень. Грунтується на культі предків і принципі безумовної покори підлеглих правителям.

51. Зороастр (Заратуштра) — пророк і реформатор давньоіранської релігії, названої зороастризмом. Жив десь між X і VI ст. до н. е.

52. Теократія — влада релігії або церкви.

53. Левіти — служителі релігійного культу у давніх євреїв.

54. Палімпсести — рукописи, писані на пергаменті по змитому або зіскобленому тексту.

55. ...прагну пальмового вінка слави...— Луї Ламбер тут говорить про бажання стати академіком. Парадні мундири академіків прикрашало зображення пальмового листя.

56. Великий мартиролог — список мучеників католицької церкви, складений за розпорядженням папи Григорія XIII і опублікований у 1536 р.

57. Оріген — богослов кінця II й початку ІІІ ст. н. е., який, за легендою, сам себе осліпив, щоб, не бачачи жінок, проповідувати їм Святе письмо.

58. Спіноза Барух (1632-1677) — видатний голландський філософ, прихильник пантеїзму. Визнаючи божественне начало, вважав, що Бог — це сама природа.

59. Панна Дюпюї — вірна подруга лорда Болінгброка (1678-1751), англійського державного діяча і філософа.