Луї Ламбер - Бальзак Оноре де
Духовний світ незмінний у своїй основі, але рухливий у проявах. Світ божественний не змінюється ні в основі, ні в проявах. Отже, існують три культи: матеріальний, духовний, божественний, яким відповідають три форми, що виражаються дією, словом, молитвою, тобто існують факт, розуміння, любов. Інстинктивіст шукає фактів, абстрактивіст має справу з ідеями, ясновидець бачить кінцеву мету — він прагне до Бога, тому що він передчуває Його або споглядає.
XXI
Отож коли-небудь зворотний зміст вислову "Et Verbum caro factum est"*, можливо, виразить суть нового Євангелія, яке проголосить: "І плоть стане словом, і вона стане СЛОВОМ БОГА".
* І слово стане плоттю (латин.).
XXII
Воскресіння здійснюється вітром з небес, який розвихрює світи. Ангел, несений вітром, не каже: "Мертві, встаньте!" Він каже: "Хай встануть живі!"
Такими були думки, яким я не без зусиль зумів надати форми, приступної нашому розумінню. Були в нього й інші, які Поліна дуже точно запам'ятала, не знаю, з якої причини, і я їх записав з її слів. Та вони доводять до розпачу, коли, знаючи який геній їх висловив, намагаєшся їх збагнути. Я наведу кілька з них, щоб завершити малюнок цього образу. Можливо, їх варто навести й тому, що в цих висловлюваннях Ламберова теорія охоплює світи повніше, ніж у попередніх, які переважно мають стосунок до живої матерії. Але між обома фрагментами існує взаємозв'язок, очевидний для тих небагатьох, кому до вподоби поринати в безодні таких ідей.
І
Усе на землі існує тільки в русі й у числі.
II
Рух — це якоюсь мірою число в дії.
III
Рух походить від сили, породженої словом і опором, який інакше називають матерією. Без опору рух не мав би наслідків, його дія була б нескінченною. Ньютонове всесвітнє тяжіння не закон, а тільки наслідок закону універсального руху.
IV
Між рухом та опором виникає певна рівновага, яка і є життям. Як тільки одна з цих двох сил перемагає, життя припиняється.
V
Ніде рух не буває безплідним, повсюди він породжує число. Але він може бути нейтралізований опором великої сили, як наприклад, у мінералі.
VI
Породжуючи всіляке розмаїття, число створює водночас і гармонію, яка у своєму найвищому значенні являє собою зв'язок між єдністю і частинами.
VII
Без руху все було б однією й тією самою єдністю. Результати руху, однакові у своїй суті, відрізняються лише числом, яке породжує їхні властивості.
VIII
Людина залежить від властивостей, янгол — від суті.
IX
Прилучаючи своє тіло до елементарної дії, людина може прилучитися своїм внутрішнім "я" до світла.
X
Число — розумний свідок, властивий тільки людині, і саме завдяки йому вона приходить до розуміння слова.
XI
Є число, якого нечистий не може переступити. Це число, що ним закінчується творіння.
XII
Єдність була відправною точкою для всього створеного; в результаті виникли складні сполучення, але їхній кінець має бути схожий на початок. Звідси духовна формула: складна єдність, змінна єдність, єдність усталена.
XIII
Всесвіт — це розмаїття в єдності. Рух — засіб. Число — результат. Кінець — це повернення всього сущого до єдності, яка і є Бог.
XIV
Три і сім — найвагоміші числа в духовному світі.
XV
Три — це формула створених світів. Воно — духовний знак творіння і матеріальний знак кола. Справді, Бог творив лише за допомогою сферичних ліній. Пряма лінія — знак нескінченності. Отож людина, яка прозирає нескінченність, використовує пряму у своїх творіннях. Два — число розмноження. Три — число, яке виражає існування, куди входить розмноження і його плоди. Додайте четвірку, і ви одержите сім — тобто формулу небес. Бог вищий від усього цього, він — єдність.
Після того як я ще раз побачився з Ламбером, я розлучився з його дружиною і знову опинився під впливом ідей, таких суперечних суспільному життю, що хоч я їй і пообіцяв навідатись у Вільнуа знову, я так туди й не поїхав. Від зустрічі з Луї в мене залишилося гнітюче і якесь зловісне враження. Я боявся знову опинитися в тій п'янкій атмосфері, де екстаз здавався таким заразливим. Кожен на моєму місці відчув би бажання кинутися в нескінченність; так ото солдати, стоячи табором біля Булоні, усі накладали на себе руки, опинившись у будці вартового, де один з них заподіяв собі смерть. Відомо, що Наполеонові довелося спалити ту будку, заражену уявленнями, які дійшли до стану смертоносних міазмів. Можливо, в кімнаті Луї відбувалося те саме, що й у тій будці? Ці два факти можуть служити зайвим доказом правильності його вчення про передачу вольових спонук. Я пережив незвичайне хвилювання, яке годі порівняти навіть із тривожними мареннями, що виникають під впливом чаю, кави, опію, сну, лихоманки, таємничих збудників, які часто роздмухують у нашому мозку справжнє полум'я тривог і маячні. Можливо, я міг би створити завершену книгу з тих уривків думок, зрозумілих лише для деяких умів, що звикли нахилятися над краєм безодні у надії побачити її дно. Розповівши з усіма подробицями про духовні видіння цієї людини, чия незмірна сила, а може, слабкість надавали їй рис створіння ніби незавершеного, я, мабуть, створив би життєпис цього грандіозного розуму, який, безперечно, почав розпадатися, як розпадається занадто величезна імперія. Але я волів просто описати свої враження, ніж створювати художній твір у вузькому розумінні цього слова.
Ламберові було двадцять вісім років, коли 25 вересня 1824 року він помер на руках у своєї подруги. Вона поховала його на одному з островів у парку Вільнуа. На його могилі стоїть простий кам'яний хрест без імені, без дати. Квітка, що виросла на краю безодні, в безодню й упала, і ніхто не бачив її кольору, не вдихав її аромату. Подібно до багатьох людей, яких ніхто не розуміє, Луї часто прагнув гордо провалитись у небуття, забравши таємницю своїх роздумів із собою. І все ж таки панна де Вільнуа мала право написати на тому хресті ім'я Ламбера, приєднавши до нього своє. Хіба по смерті чоловіка цей новий союз не залишився її єдиною надією? Але гординя скорботи чужа вірним душам. Маєток Вільнуа стоїть занедбаний. Ламберова дружина не живе там більше — безперечно, тому, що здалеку вона виразніше бачить себе в ньому такою, якою була в той час. Усі чули, як вона недавно сказала:
— Мені належить його серце, а Богові — його геній.
Замок Саше. Червень-липень 1832 р.
====================
Примітки
склав Дмитро Наливайко
Над романом "Луї Ламбер" Бальзак працював довго і напружено, можливо, більше, ніж над будь-яким іншим твором. Він писав у листі до сестри Лори Сюрвіль у липні 1832 р.: "Луї Ламбер" дався мені ціною великої праці! Та ще й скільки різних книг довелося прочитати, щоб написати цю річ!" Але в той час, 1832 р., твір ще не був завершений. Того року в збірці "Нові філософські повісті" був опублікований перший його варіант під назвою "Біографічна замітка про Луї Ламбера", який вийшов також окремим виданням. Письменник продовжував роботу над романом і в 1833 р. видав розширений його варіант під назвою "Інтелектуальна історія Луї Ламбера", Де з'явився новий розділ "Думки Луї Ламбера". Робота над романом остаточно була завершена лише в 1835 р., коли був написаний ще один розділ, "Листи Луї Ламбера із Парижа", який спершу було видрукувано й журналі "Ревю де Парі", в серпневому номері того ж року. В остаточній редакції роман був включений Бальзаком у триптих "Містична книга", де він став середньою ланкою, між оповіданням "Вигнанці" (1831) і романом "Серафіта" (1833-1835). 1836 р. роман з'явився у збірці "Філософські етюди", а в 1846 р. Бальзак включив його в перше видання "Людської комедії", в другий том "Філософських етюдів".
У читачів роман "Луї Ламбер" успіху не мав, чим Бальзак був засмучений і навіть ображений: aдже в цей твір він скільки вклав самого себе! В романі знаходимо його спогади про дитячі та юнацькі роки, про навчання у Вандомському колежі. Але справа не тільки в цих спогадах, "Луї Ламбер" — це й вираження його внутрішньої, духовної біографії, відбиток його духовного єства. Невипадково А. Моруа радив: "Щоб зрозуміти, як формувався світогляд письменника, треба уважно прочитати "Луї Ламбера". Крім того, Бальзак признався у листі до сестри: "це твір, у якому я хотів помірятися силами з Гете і Байроном, з "Фаустом" і "Манфредом", тобто з вершинами світової філософської поезії".
Але знайшлися й такі читачі, на яких "Луї Ламбер" справив величезне враження. Прочитавши роман, Е. Делакруа прислав авторові листа, сповненого вдячності, в якому він, зокрема, писав: "Я знав Ламберів або людей, схожих на нього; я сам був таким же, без його глибини". Згодом Флобер писав у листі до Л. Коле, що роман "як громом вразив мене. Це історія людини, яка втрачає розум від роздумів про абстрактне. Ніби тисячі колючок вп'ялися в мене відразу. Я зустрів там наші фрази того часу, майже буквально, наші розмови". Обидва ці відгуки характеризують роман в специфічному розрізі, як духовну історію цілого покоління.
У романі "Луї Ламбер" Бальзак зобразив геніального мислителя, який прагне охопити думкою як природу, так і дух, осягнути буття в єдності матеріального й духовного начал. При цьому не забуваймо, що Луї Ламбер — це й "духовний повірений" автора, отже, твір глибше, ніж будь-який інший, вводить у духовний світ Бальзака, зокрема в його філософсько-наукові роздуми й пошуки. Почавши з "чистого спіритуалізму", Ламбер переживає період філософських вагань і приходить до заперечення протилежності між духом і матерією в ідеї "ефірної субстанції", що поєднує матеріальне й духовне начала: "На землі все похідне від ефірної субстанції, спільної основи багатьох явищ, відомих під неточними назвами електрики, тепла, світла, гальванічного або магнетичного струму тощо. Всі види перетворень цієї субстанції і складають те, що звично називають матерією". Неважко помітити, що "ефірна субстанція" Ламбера дуже близька до сучасного філософсько-наукового розуміння матерії.
Бальзак передовірив героєві роману й інші свої улюблені філософсько-наукові ідеї. Це, зокрема, ідея духовної енергії людини та її величезних можливостей, про яку вже йшлося вище. В цьому плані Ламбера цікавить проблема, актуальна і в наш час: "Прості й логічні висновки із своїх принципів навели Ламбера на думку, що внутрішнє "я" людини може концентрувати волю, а потім рвучко випліскувати її назовні й навіть передавати її матеріальним предметам".
