Українська література » Зарубіжна література » Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Читаємо онлайн Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Він тільки вгадувався і малювався в уяві бугристою потворою, цей безмовний свідок трагедії, яка тут розігралася. На ньому високо знявся кам'яний пік, голий і роздвоєний, що зветься по лоції "Ослячі вуха". Віднині цей острів з "Ослячими вухами" буде вічним пам'ятником назавжди знеславленого царського режиму, темряви і мовчання.

ПРИМІТКИ ТА ДОДАТКИ АВТОРА

1 В. П. Костенко, з яким.я плавав на броненосці "Орел", був як герой такий необхідний для моєї книги, що коли б його не існувало в природі, то довелося б його вигадати. Тому я й приділяю йому в даному творі так багато місця. Він фігурує у мене під псевдонімом інженера Васильєва. З метою конспірації так називали його на судні у вузькому колі матросів-революціонерів. Але тепер мені здається, що я даремно своєчасно не опублікував його під справжнім прізвищем. До речі, відповім на численні запити моїх читачів про дальшу долю цього героя: тепер вій працює в СРСР за своєю спеціальністю і, як винятково талановитий інженер, займає визначний пост у радянському кораблебудуванні.

Мимохідь розкрию псевдонім ще одного героя: персонаж моєї книги капітан 2-го рангу Сидоров — це старший офіцер броненосця "Орел" К. Л. Шведе. В 1933 році, доживши до сімдесятилітнього віку, він помер у Ленінграді.

2 Через те, що деякі особи, про яких я пишу, живі, справжні їхні прізвища заміняю вигаданими.

8 Після Цусіми Курош командував міноносцем "Бодрьій" на Далекому Сході. 17 жовтня 1907 року на його кораблі відбулося повстання. Матроси вбили свого командира і викинули за борт.

4 Згодом деякі офіцери, а найбільше сам адмірал Рожественський в своєму рапорті на ім'я морського міністра і капітан 2-го рангу В. Семенов у своїй трилогії "Расплата", намагалися довести, що на Деггер-Банці разом з рибальськими суднами були і японські міноносці. Для розслідування "Гулль-ського інциденту" була створена міжнародна комісія. В ній од Росії брав участь як комісар адмірал Дубасов. Незважаючи на свій крайній шовінізм, він, одначе, змушений був визнати, доповідаючи своєму урядові: "В тому, що міноносці були присутні, я сам кінець кінцем зневірився, а відстоювати цю версію за таких умов було неможливо. Необхідно було обмежитися тезою, що судна, які здалися російським офіцерам міноносцями, займали щодо ескадри таку позицію, що з огляду на сукупність обставин, які примусили віце-адмірала Рожественського чекати цієї ночі нападу, судна ці не можна було не визнати підозрілими і не вжити рішучих заходів проти їх нападу. Цю тезу я і вирішив зробити головною тим паче, що єдиний надійний союзник, на якого я міг розраховувати, адмірал Фурньє (комісар Франції) тримався того ж погляду на справу..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 49).

Про "Гулльський інцидент" тепер є докладне дослідження, опубліковане в № 6 "Морского сборника", 1935 р. Виявляється, що в цій справі винен був не лише Рожественський. Морське міністерство, побоюючись замахів на 2-у ескадру з боку японців, вирішило організувати охорону її в дорозі. Хоч як це дивно, таке відповідальне завдання доручили відомому в історії російського революційного руху провокаторові Гартінгу-Ландезену, агенту царської охранки за кордоном. На це було асигновано спеціальний кредит у півмільйона карбованців. Під прізвищем— Арнольда провокатор оселився в Копенгагені і звідти керував агентурною мережею. Щоб виправдати витрати, він вигадував фантастичні сенсації про підозрілі силуети і вогні таємничих кораблів і закидав фальшивками морський штаб. Саме він змусив повірити в уявні міноносці, які ввижалися ескадрі.

5 Статті Кладо справили сильне враження і на інших суднах ескадри. З приводу їх ось що .писав у листах до свого батька молодший мінний офіцер броненосця "Суворов" лейтенант Вирубов: "Молодчина Кладо! Давно б час так пробрати наше міністерство: подумайте, адже в статтях Кладо немає й сотої частки тих мерзот і того непролазного ідіотства, які робила і робить ця мила установа, яка так грунтовно загубила нещасний флот. Коли, дасть бог, мені пощастить ще з вами побачитись, я вам розкажу багато такого, чого ви, напевне, навіть при найпалкішій фантазії уявити не можете..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 305).

6 Усе це надломлювало бойовий дух найпалкіших патріотів. Про ці настрої на ескадрі цікаво висловлювався в листі від 1 березня 1905 року, на ім'я своєї дружини, лейтенант барон Косінський (старший флаг-офіцер штабу адмірала Фелькерзама на броненосці "Ослябя"): "Сьогодні раптом сигнал: "Бути готовим знятися з якоря через 24 години після наказу"... Знову забавки чи похід?* І куди? Невіра в сенс нашого плавання зростає у всіх. Довше за всіх кріпився Фелькераам, але й той почав сумніватися. "Авантюра!" Ну, побачимо, що буде далі і чим ця епопея скінчиться..."

7 Цей факт відзначено в щоденнику командира крейсера "Аврора" капітана 1-го рангу Єгор'єва: "Гидку солонину 2-ї ескадри заготовив морський шпиталь у Кронштадті, 12 бочок за борт, 13-а більш-менш придатна" ("Морской сборник" № 8—9 за 1915 рік).

8 Згодом з'ясувалося, що' консул патякав даремно: ніякого японського флоту на рейді Сінгапура не було.

9 На слідстві старший офіцер сказав, що він не встиг доповісти про претензію машиніста (див.: "Действие флота", відділ IV, книга 3-я, с. 146).

10 Носсі-Бе, 20 січня 1905 р. Любий Петя!

. . . . . Розтліває всіх офіцерів ескадри велика закоханість нашого адмірала у старшу сестру-жалібницю Сіверс; майже щодня вона і племінниця адміралова, Павловська, обідають у адмірала нагорі, причому з небогою адмірал зовсім не розмовляє, а сидить весь час з Сіверс Учора був д^ень народження Сіверс. То адмірал послав флаг-офіцера' з величезним букетом на "Орел" до неї; вона і Павловська приїхали до нас на "Суворов" і обідали в адмірала; музика, гримить туш тощо, привітання, шампанське тощо. Листуються інтенсивно щодня; мені кілька разів доводилось відвозити листи, коли був черговим офіцером. Для цього посилають звичайно спеціальний черговий катер з черговим офіцером..Обмінюються квітами теж досить часто. Якось губернатор (у Носсі-Бе) прислав адміралові величезну якусь рослину в діжці. Адмірал негайно відрядив вахтового флаг-офіцера перевантажити цю рослину на черговий катер і послати на "Орел". Під час перевантажування зламалась одна гілка, то адмірал так розніс бідолашного Свербєєва, який саме був вахтовим флаг-офіцером. Взагалі все це дуже негативно впливає на офіцерів; його дивна недовірливість до інших; що ніхто нічого не знає і не розуміє, крім нього тощо... цілую, твій брат Д. Головній.

(Центр, держ. військово-морський архів. Фонд 763, справа 316, 1904— 1905 рр., листи мічмана Д. Головніна з флагманського броненосця "Суворов").

11 В одному з листів до свого батька молодший мінний офіцер броненосця "Суворов" лейтенант Вирубов сповістив про наш бунт так: "На "Орле" на Великдень був невеликий заколот, адмірал поїхав туди і нагнав на них чимало страху, горлав він як ніколи і наговорив таких речей і в таких образливих висловах, що дав нам розвагу принаймні на добу. Ю. і Ш.

• с

страшенно влетіло, попало і офіцерам..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 305).

12 Про свою розмову з командуючим ескадрою. адмірал Небогатов в зізнаннях перед слідчою комісією написав:

"26 квітня в.морі, біля берегів Аннама, мій загін приєднався до ескадри Рожественського; одразу ж сигналом я був запрошений до адмірала, який, зустрівши мене на верхній палубі, провів до адміральської їдальні, де ми й розмовляли в присутності чинів його штабу; розмова ця мала характер загальної приватної розмови, бо предметом її були питання цілком сторонні, які нічого спільного не мали з майбутньою операцією.

Спочатку я гадав, що адмірал не хоче при чинах свого штабу говорити зі мною про майбутні дії і що він запросить мене до себе окремо для ділових розмов, але цього не сталося, бо через півгодини такої приватної розмови адмірал відпустив мене...

Під час розмови з адміралом Рожественським, між іншим, я йому сказав, що мав намір, якби побачення з ним не відбулося, іти на Владивосток самостійно Лаперузовою протокою, але ці мої слова він пропустив повз вуха і не поцікавився ніякими деталями. Це був єдиний раз, коли я бачився з адміралом Рожественським, бо з того часу він жодного разу не запрошував мене до себе і не був жодного разу на моїх суднах.' Ні про який план, ні про яку операцію і ми з ним ніколи не говорили; ніяких інструкцій або директив він мені не давав". ("Русско-японская война", книга 3-я, випуск 4-й, с. 49—50).

13 Якщо командир Юнг, як колишній марсофлотець, погано розбирався в складній техніці найновішого броненосця, то це ще н§ означає, що він не передбачав також сумного кінця 2-ї ескадри. Але про це він, як людина замкнута, нікому з своїх офіцерів не говорив і самотою переживав трагедію. У моєму розпорядженні є його листи, які він посилав з дороги своїй рідній сестрі, Софії Вікторівні Востросабліній.

Ось що він написав з Мадагаскару 28 грудня 1904 року: "Що з нами буде далі, поки що нічого не відомо. Моя особиста думка, що як було безумно посилати нашу порівняно слабку силу з Кронштадта, так і тепер безумно посилати далі, коли весь наш флот на Сході знищено і ми нічого зробити не можемо з нашими старими суднами, які взято заради кількості, за винятком п'яти нових броненосців. Цього надто мало, щоб мати перевагу над японцями і їх відрізати. Ось до чого призвела наша гнила система — флоту нема, а армія теж нічого не може зробити..." З листа від 2 січня 1905 року: ^

"От справді буде істинне щастя для бідної Росії, коли скінчиться війна, яку так безглуздо почали завдяки недалекоглядній і недоумкуватій політиці. Як було боляче і жалко дивитися і слухати нашого принципала, який-проводжав нас,у Ревелі і говорив, що ми йдемо зломити завзяття ворога і помітитися за "Варяга" і "Корейца". Скільки в цих словах і дитячого, і наївного, і яке глибоке нерозуміння серйозності становища Росії..." —

14 Тільки потім ми довідались, що і "Рион", і "Днепр", провівши транспорти до Вузунга, мали йти в крейсерство в районі Сідельних островів. На три дні раніш відокремились від ескадри ще два допоміжні крейсери — "Кубань" і "Терек". На них покладався обов'язок крейсирувати на торговельних шляхах біля східних берегів Японії.

16 Згодом з'ясувалося, що не тільки командири суден, але навіть молодші флагмани не знали, якою протокою поведе Рожественський ескадру.

Відгуки про книгу Цусіма - Новиков-Прибой Олексій (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: