Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Незабаром вони вийшли під такою ж назвою окремою книгою. В цих записках він нарікає на штабних чинів, кажучи, що вони все приховували від нього і що він був на кораблі пасажиром.

Але тут Семенов, як звичайно, схитрував, щоб надати своїй книзі характеру об'єктивності. Звичайно, він знав про все більше, ніж треба, бо адмірал вважав його своїм другом. Далі він вигороджує і Рожественського. і штаб, і самого себе. Через те, що "Расплата" спочатку друкувалася в "Русі", і всі інші передові газети того часу поставились до Рожественського більш-менш поблажливо, вважаючи його мало не своєю людиною, тоді як консервативна преса, навпаки, люто нападала на нього. А насправді це був на рідкість реакційний адмірал. Коли ескадра стояла біля Мадагаскару, ось що він писав своїй дружині в листі від 20 лютого 1905 року, опублікованому згодом в журналі "Море" (1911 р., № 6, с. 52):

"...а що за неподобства діються у вас в Петербурзі і по інших місцях європейської Росії! Панькання під час війни до добра не доведе. Це саме час, коли слід тримати все в кулаках і кулаки самі в цілковитій готовності до дії, а у вас усі голови повтрачали і займаються балаканиною. Тепер саме треба військами все задушити і всім вільностям край покласти: заборонити страйки найблагонаміреніші і душити немилосердно верховодів".

У відставці Рожественський безвиїзно жив відлюдьком у Петербурзі та був прив'язаний до своєї квартири, як пугач, що лякається ясного світла, до свого дупла. "Я — чорний ворон",— похмуро повторював адмірал слова божевільного мельника з опери "Русалка". Манія величності не покидала

поки

uvm