Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Сльоза!

Сірано

Ну, звісно… кожен знає… Поет захоплений заплакать може там, Де вислови чужим знаходить почуттям…

Крістіан

Заплакати?

Сірано

Так… Так… не страшно умирати… Але… як здумаєш, що вже ніколи, брате, Я не побачу…

Крістіан дивиться на нього.

Ми…

(Жваво поправляється.)

Що не побачиш ти…

Крістіан

(вириває в нього листа)

Віддай листа мені!

Вдалині у таборі шум.

Голос вартового

Стій! Що там за чорти?

Постріл. Гомін. Передзвін балабончиків.

Карбон

Що там?

Вартовий

(на валу)

Карета!

Всі кидаються глянути, що воно.

Голоси

Глянь! До табору в’їжджає! Як? З боку ворога?   Кучер щось гукає! Що, що гукає вій? «Карета короля!»

Всі кидаються на вал і дивляться. Балабончики наближаються.

Де Гіш

Карета короля? Та як-бо? Відкіля?

Усі встають, шикуються.

Карбон

Шапки з голів!

Де Гіш

(набік)

Король?

(До гвардійців.)

Рівняйтесь, дикуни!

Карета швидко в’їздить. Вона вкрита болотом і пилом. Фіранки на вікнах опущені. Ззаду два лакеї. Вона раптом зупиняється.

Карбон

(кричить)

Бий в барабани! Барабанний дріб. Всі гвардійці знімають шапки.

Де Гіш

(до гвардійців)

Ти! Підніжку відтягни!

(До другого.)

Стели під ноги плащ!

Двоє гвардійців кидаються виконати його наказ. Двері відчиняються.

Роксана

(вискакуючи з карети)

Добридень вам, панове!