Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Усі

О, ні!

Роксана

(кидаючись в обійми Крістіанові)

Мій милий! Вмерти дай з тобою і мені!

Крістіан

(заглядає у вічі)

Змінились очі як! Чому?

Роксана

Скажу я, любий!

Де Гіш

(у розпачі)

Та зрозумійте ж ви: це місце згуби!

Роксана

(обертається)

Згуби?

Сірано

Авжеж! Сюди він нас поставив недарма!

Роксана

(до де Гіша)

А! Догадалася тепер я і сама! Хотіли бачити мене ви удовою?

Де Гіш

О, я благаю вас...

Роксана

Ні! Жодною ціною Мене не вмовите! Я на своїм стою! Цікаво зрештою побути у бою!

Сірано

Тож із манірниці зробилась героїня?

Роксана

Ви, пане Бержерак, дивуєтесь кузині? Таж кров одна у нас!

Гвардієць

Ми всі, клянусь життям, Вас боронитимем!

Роксана

(все з більшим піднесенням)

Спасибі, друзі, вам!

Другий гвардієць

(у захваті)

Іриса пахощі весь табір напоїли!

Роксана

Якраз для битви я гарненький бриль наділа!

(Поглядає на де Гіша.)

Але ж полковнику, мабуть, іти пора: Почнеться скоро тут!

Де Гіш

Яка жорстока гра! Ні, я піду лишень погляну на гармати І повернусь сюди – змагатись і вмирати. Ще раз благаю вас: ідіть відсіль!

Роксана

Ні, ні!

Де Гіш виходить.

СЦЕНА VI

Ті самі, крім де Гіша.

Крістіан

(благально)

Роксано!