Війни художників - Станіслав Стеценко

— Є підозра про витік конфіденційної інформації з цього закладу.

— Яка там може бути конфіденційна інформація? — здивувався фюрер, відкладаючи качан.

— До підписання пакту про ненапад ми активно використовували інститут у боротьбі проти Рад. Він виконував низку завдань секретного характеру, з підготовки до можливого конфлікту з Радами, — пояснив Гейдріх.

— Я вважав, що ці роботи заморожені. Але, повторюю, українські націоналісти можуть бути нам надзвичайно корисними — Мельник, Бандера. Вони працюють проти Сталіна! — фюрер підвівся і пройшов від стола до величезного вікна. Гори були повністю оповиті хмарами, і лише їхня нижня частина сіріла вдалині, нагадуючи велетенські плато. Повернувся, знову сів за стіл. — Сталін після підписання пакту вимагав їх видати Радам. Ми на це не пішли! І що тепер, усе коту під хвіст?

— Я вважаю, що вони працюють тільки на себе. І для рейху від них дуже мало користі, — наважився заперечити Гейдріх.

— Гейдріху, я дозволяю вам чіпати цей інститут лише за узгодженням з Геббельсом! — фюрер явно починав нервуватися. Він ляснув долонею по столу. — Чуєте, Гейдріху, тільки після узгодження з Геббельсом! Доктор Геббельс розуміється на цьому краще за мене! Я доручив йому цю справу і не можу відмінити свій наказ. Геббельс довів надзвичайну важливість пропагандистської роботи під час австрійської і польської кампаній. Він був важливіший за вас із Канарісом, разом узятих! — Гітлер на підтвердження своїх слів активно жестикулював — робив рухи рукою, ніби рубав повітря невидимою шаблею. — Він довів важливість своїх проектів! Тому без санкції Геббельса я забороняю вам чіпати людей із цього інституту. Ні, не людей, жодної людини! Арешт будь-кого там повністю перекреслить усі плани Геббельса, наші плани! Нині нам немає жодного сенсу сваритися з українськими націоналістами! Вони проти Сталіна, а значить, за нас!

Гейдріх кивнув. Суперечити фюреру не було сенсу. Він знав, що Геббельс ніколи не допустить гестапо у стіни Українського інституту. Геббельс ненавидів Гейдріха і боявся посилення його й Гіммлера впливу на фюрера. Між Гіммлером і Гейдріхом, з одного боку, і Геббельсом з іншого, постійно велась боротьба за «близькість до тіла» і вплив на Адольфа Гітлера.

10 квітня 1940 року, 14 год. 53 хв.

Москва, Кремль

Сталіна дістала муха. Як вона потрапила у святая святих, його кремлівський кабінет, ніхто не знав. Вона нахабно дзижчала, виписуючи в повітрі фігури вищого пілотажу, і то сідала на підвіконня з відхиленою шторою, де вигравав жовтим кольором промінь світла, то на теку «На підпис. Документи Політбюро», і тоді Сталін міг бачити її нахабне із зеленою спинкою тіло. Коли куранти Кремля відбили третю годину, вона сіла йому на щоку і він з відразою прогнав її, махнувши рукою. Його терпіння луснуло, він підняв слухавку прямого зв’язку з Поскрьобишевим і коротко сказав:

— Зайди.

Той зайшов і, щільно причинивши двері, зупинився біля віддаленого кінця стола, злегка нахилившись до Сталіна.

Муха виписувала неймовірні піруети. Робила те, що він ніколи не насмілювався зробити. Вона літала. Сталін усього раз наважився на політ — у 1935 році на найбільшому радянському літаку «Максим Горький». Літак мав довжину 35 метрів і розмах крил — 63 метри. Але щось тоді затримало Сталіна на землі. «Максим Горький» піднявся в повітря без нього. А через 15 хвилин «Горького» протаранив винищувач «І–6», що невдало виконав «мертву петлю». «Максим Горький» розвалився в повітрі на частини. Загинуло 47 осіб — усі, хто був на борту. У той день він вирішив, що ніколи не полетить і заборонив польоти усім членам ЦК.

Муха нарешті сіла на теку «На підпис. Документи Політбюро». Сталін кивнув. Поскрьобишев, не розуміючи, нахилився ще більше. Сталін ще раз кивнув, вказавши очима на зелену потвору:

— Муха!

Поскрьобишев нарешті зрозумів, чого хоче вождь. Він вийшов і відразу повернувся з мухобійкою. Кілька хвилин ходив за мухою величезним кабінетом. Навколо стола, до вікна, до карти світу. Він догнав її, коли вона сіла на острів Мадагаскар. І завдав удару. Але невдало — муха злетіла і продовжила свою подорож кабінетом. Сталін устав і теж уважно слідкував за поведінкою мухи. Урешті-решт, вона всілася на портрет Леніна. Проповзла по лобі, перебралася на щоку і завмерла на носі. Нахабна, антирадянська муха, яка за подібне кощунство мала відразу ж бути страченою. Поскрьобишев розмахнувся і раптом завмер, не наважуючись ударити мальованого вождя мухобійкою по обличчю. Озирнувся на Сталіна. Той роздратовано кивнув. І тоді мухобійка гучно ляснула Володимира Ілліча по носі. Розчавлена почвара на мить завмерла на щоці вождя світового пролетаріату і впала на килим. Поскрьобишев акуратно взяв її за ніжки і у витягнутій руці поніс до дверей.

— Берія приїхав? — запитав навздогін Сталін.

— Так точно, чекає у приймальні, — Поскрьобишев зупинився й озирнувся.

— Нехай зайде.

Коли Берія зайшов, Сталін кивнув йому на стільця. Озирнувся і якийсь час дивився на портрет Леніна, який щойно отримав мухобійкою по фізіономії. Повернувся до Берії:

— Від МЗС матеріалів не дочекаєшся! Молотов — тугодум! Доповідай ситуацію.

Витягнув шухляду стола, в якому лежав стосик коробок з «Герцеговиною Флор». Тютюн для цих цигарок возили з Балканів — з Герцеговини. І у зв’язку з бойовими діями в Європі почалися перебої з його поставками. Тому послужливий Власик зробив для Сталіна запас цигарок. Сталін узяв зі стосика одну коробку і почав відкривати. Розірвав тонкий хрусткий папір, яким вона була заклеєна по периметру.

— Данія капітулювала, — сказав Берія. — Дозвольте показати на карті, Йосипе Віссаріоновичу?

Сталін кивнув, повернувся впівоберта до карти. Берія взяв указку і відразу став схожим на короткозорого викладача географії.

— У Норвегії захоплено головні міста: Осло, Тронгейм, Берген, Нарвік. За нашими агентурними даними, англійці з французами готують великий десант. Він має захопити Фарерські острови,