Лист незнайомої - Стефан Цвейг

розмову. Я зацікавлено дослухався. Вона мала легкий угорський акцент, говорила легко і швидко, розтягуючи голосні, немов під час співу. Мені подобалося домальовувати до цього голосу тіло і оздоблювати картину в своїй фантазії якомога більшою кількістю деталей. Я дав їй темне волосся, карі очі, широкий чуттєвий рот з повними вустами і білими міцними зубами, малесенький тендітний носик, але з тонкими тремтливими ніздрями. На ліву щоку приклеїв мушку, а в руку дав стек, яким вона злегка постукувала себе по нозі, коли сміялася. Жінка говорила й говорила. І кожне сказане нею слово додавало ще якусь деталь до портрета, створеного в моїй уяві: невеличкі груди, як у юної дівчини, темно-зелена сукня із приколотою навскоси діамантовою прикрасою, світлий капелюшок із білим мереживом. Портрет ставав усе чіткішим, і ось уже мені здавалося, що ця незнайома жінка за моєю спиною відбивається у моїх зіницях, ніби на світлині. Але я і далі не хотів озиратися, продовжуючи цю гру з власною фантазією, мені все більше подобалося заглиблюватися у це вимріювання, і я навіть заплющив обидва ока, переконаний, що якби підняв повіки й озирнувся, то внутрішній портрет цілком збігся би з зовнішнім.

І в цей момент вона вийшла вперед. Я мимоволі розплющив очі і розізлився. Бо, як не прикро, я не вгадав жодної риси, її зовнішність була геть несхожою на намальовану мною картинку. Сукня не зелена, а біла, жінка не худорлява, а пишнотіла, з широкими стегнами, на жодній із повних щік не було вимріяної мною мушки, волосся біляве з червонуватим, а не темним відтінком, а капелюшок формою нагадував шолом. Жодна з вигаданих мною деталей не відповідала дійсності, але ця жінка була гарною, навіть дуже гарною, її краса кидала виклик, хоча я, ображений за невдачу свого психологічного експерименту, в перший момент і відмовився визнати її вродливою. Я подивився на неї майже вороже, але навіть попри свій опір відчув сильну чуттєву привабливість, якою віяло від незнайомки, її пишне і водночас м’яке тіло зваблювало і збуджувало по-тваринному сильно. Тепер вона знову голосно засміялася, і стало видно її міцні білі зуби. Я змушений був зізнатися самому собі, що цей темпераментний і чуттєвий сміх пасував до її розкішного тіла. Усе в ній було сильним і сміливим – високий бюст, випнуте вперед в усмішці підборіддя, уважний погляд, стрімка лінія носа, долоня, яка з силою притискала до землі кінчик парасолі. У ній було щось споконвічно жіночне, якась правічна сила, свідоме і досвідчене зваблення, втілена у плоті спокуса. Поряд із нею стояв елегантний офіцер із трохи втомленим обличчям і наполегливо щось їй доводив. Вона слухала його, усміхалася, сміялася, заперечувала, але все це якось між іншим, бо її погляд одночасно охоплював усіх довкола, – її ніздрі тремтіли, і вона притягувала на себе зусібіч увагу, усмішки, зацікавлені погляди, байдужим не залишався ніхто, жоден чоловік, навіть ті, хто просто проходив повз. Її погляд невтомно мандрував довкола, оглядав трибуни, час від часу вона відповідала на чиєсь привітання раптовою усмішкою впізнавання, її очі встигали подивитися як праворуч, так і ліворуч, а сама вона у цей час уважно і трохи зверхньо слухала свого співрозмовника. Її погляд не зачепив лише мене, бо я був закритий тінню її супутника і знаходився нижче її поля зору. Це мене роздратувало. Я встав, але вона все одно мене не зауважила. Я підійшов ближче, але у цей момент вона знову підняла очі на трибуни. Тоді я рішуче зробив крок до неї, вклонився, махнувши капелюхом перед носом її супутника, і запропонував їй своє місце. Вона зиркнула на мене здивовано, її очі блиснули, і вона потішила моє марнославство усмішкою. Але потім лише коротко подякувала і зайняла стілець, не сідаючи на нього. Вона м’яко сперлася на бильце своєю повною, оголеною до ліктя рукою, і така поза дозволяла їй ще вигідніше показати свої звабливі форми.

Я давно забув своє роздратування через невдалий психологічний експеримент, тепер мене захопила гра з цією жінкою. Я відступив на кілька кроків, до стіни трибуни, звідки міг вільно, хоча і непомітно спостерігати за нею, сперся на свою тростину й уважно подивився їй в очі. Вона помітила це і повернулася в мій бік, але так, що цей рух видавався цілковито випадковим, не опиралася моєму погляду і час від часу навіть поглядала на мене, але не подавала цим жодних надій. Її очі вільно мандрували по колу, торкалися всього, але ні на чому не затримувалися, цікаво, чи вони осміхалися лише мені, чи такою усмішкою вона обдаровує кожного? Це неможливо було визначити, і від такої невідомості я розгубився. На мить її погляд обпікав мене вогнем, але вже наступної секунди вона так само гостро і гаряче відповідала на якийсь інший погляд, при цьому продовжуючи виявляти удаваний інтерес до розмови з офіцером і не перериваючи цієї розмови. Щось блискуче й сміливе було у цій її демонстративній поведінці – віртуозність кокетства чи вибух надзвичайної чуттєвості? Я мимоволі зробив крок уперед, її холодна зухвалість передалася й мені. Я більше не дивився в її очі, а фахово оцінив її з ніг до голови, здер поглядом її одяг і спробував відчути, якою вона може бути оголена. Вона простежила за моїм поглядом, але не виказала образи, кутиком вуст усміхнулася до офіцера, який продовжував говорити щось, та я відчув, що вона зрозуміла мій погляд. І тепер, коли я подивився на її невеличкі тендітні черевички, які виднілися з-під пелени білої сукні, то зауважив, що вона уважно перевірила, чи все гаразд із її сукнею. А потім, ніби випадково, підняла ногу і поставила її на поперечину стільчика, і я зміг крізь мереживо спідниці роздивитися ногу в панчосі аж до коліна. А водночас її посмішка, звернена до супутника, перетворилася з легко іронічної на майже знущальну. Вона явно бавилася зі мною так само знічев’я, як і я з нею, і мені довелося не без ненависті віддати належне її бездоганно зіпсутій техніці зваблення. Протягом усього часу, коли вона з удаваною таємничістю пропонувала мені порозглядати приваби свого тіла, не припиняла вслухатися у шепіт свого супутника, одночасно брала і давала, і все це лише жартома, у грі. Переважно я ненавиджу в інших такий тип холодної й нахабно розрахованої чуттєвості, бо вона надто інцестуально-споріднена з моєю власною свідомою відсутністю почуттів. Але тепер я однозначно відчував збудження,