Після кави - Абдул Рашид Махмуді

Не приховуючи свого нетерпіння при згадці про Нахед, чоловік спитав:

— Чим вона відрізняється від вас?

— Вона набагато сильніша за мене, — відповіла Сальма. — І вона часто буває жорсткою з тими, хто до неї добре ставиться. Вона дуже високо оцінює свою красу та музичний талант. Вона любить привертати увагу чоловіків, але, натомість, нічого не віддає.

Незадоволений цією характеристикою, Мідхат почав відчувати депресію. Апетит пропав, хоча іноді він щось підносив до рота.

— Я мало знаю про жінок, — сказав він. — Я одружився, закохувався в багатьох жінок. У більшості випадків це було невзаємно.

— Невзаємно? — вигукнула вона з недовірою. — Ви так просто це кажете. — Вона підморгнула: — Можливо, це один із прийомів, які ви використовуєте з жінками.

— Зовсім ні, — заперечив він. — Не буду брехати, більшість із того, що я знаю про жінок, — це читання та написання романів.

Таким чином він хотів перевести розмову на романи, але, здавалося, вона не помітила натяку.

— Але ви випили лише пів келиха й залишили для мене майже всю пляшку.

— Мене цікавить переважно їжа.

— Ви практично нічого не їли. Гляньте, я з’їла все, що мені принесли.

— Не хвилюйтеся за мене. Я їм повільно, щоб ви не побачили моїх жахливих сільських манер. Якби ви бачили мене, коли я їм наодинці! Я повертаюсь до свого природного стану й їм, як хижий звір.

— Не перебільшуйте, — засміялась вона. — Я не можу уявити, щоб ви їли, як дикий звір. У будь-якому випадку, сьогодні ввечері я спрагла й хочу пити. Сподіваюся, ви не проти.

Вони замовили ще вина, і вона повернулася до розмови про свою сестру.

— Наші стосунки складні. Ми змагаємося й заздримо одна одній. І це йде з нашого дитинства. Я була першою дитиною та зіркою сім’ї, поки не з’явилася Нахед, і тоді вся увага перейшла на неї. Вона стала розпещеною, оскільки була молодшою. І вона привабливіша, з яскравішим характером, тож не звинувачуйте мене, якщо я закохана.

— І чому вона вас ревнує?

— Чесно кажучи, я не знаю. Можливо, це тому, що я закінчила університет, а вона — ні. Їй було важко закінчити середню школу. З дитинства вона любила музику, тож присвятила їй себе й не любила всі інші навчальні предмети. Вона опанувала музику виключно завдяки силі волі та приватним урокам. В основному. Вона не любить академічне навчання, ненавидить навчання, читання та іспити, покладаючись на свій природний інтелект. Це допомогло їй просунутися далеко в музиці, але тепер вона шкодує, що не вивчала музику в коледжі й не отримала диплом. Вона повинна була...

Підійшов офіціант з меню солодощів, Сальма замовила десерт разом із келихом грапи[45] та кави. Її лице пожвавішало, щойно офіціант повернувся з цілим графином грапи й поставив його на стіл.

— Ви б мене не стримали, — кокетливо сказала вона, показуючи на пляшку.

— Або ви б?..

— Я не можу стримати вас ні від чого, — відповіла вона.

У молодій жінці була дитяча невинність, а від солодощів дитину було важко утримати. Вона б тебе ненавиділа, якби ти її стримав. І як чоловік цієї жінки мав таке безжалісне серце й таку грубість, щоб зрадити її та зіпсувати своєю гниллю, замість того, щоб дати їй усе, що вона забажає. Але що говорити? Світ повний негідників.

— Ви любите дітей? — запитала Сальма, коли вони їхали в таксі.

Це розвеселило Мідхата:

— У мене дві дочки. Одна заміжня, і я скоро стану дідусем.

— Вам пощастило, — зітхнула Сальма. — Я хотіла дитину від свого Дон Жуана. На щастя, моє бажання не справдилося. Жінки не завжди можуть народити за своїм бажанням.

Потім з гіркотою продовжила:

— Я не розумію невірності чи жорстокості. Ви знаєте, мої батьки розлучені вже близько двадцяти років, вони живуть у Відні, але не зустрічаються й не спілкуються після розлучення. Моя мама не знайшла іншого чоловіка, але вона досі зустрічається з нами неохоче.

Згодом додала:

— Чому я обтяжую вас цими сумними історіями? Схоже, я передала куті меду з питтям. Але мені потрібно було втішити свої печалі... вибачте мені. У мене паморочиться голова.

Вона схилила голову йому на плече, і промовила з важкістю:

— Коли ми зустрілися з вами по дорозі до ресторану, я посварилася з Нахед, і мій батько запросив нас на вечерю, щоб розрядити ситуацію. Тоді Нахед запросила вас приєднатись до нас... — вона замовкла на мить і видихнула: — Вибачте, що розповіла вам це. Не гнівайтеся на мене. Ми вас не знали. Ви були дивним чоловіком, якого ми зустріли на вулиці. Мій батько був незадоволений тим, що зробила Нахед, і йому хотілося, щоб ми сіли за різні столики. Мені прикро визнати, що я підтримала його, але ми оцінили вас. Ви пройшли тест.

— Який тест? — запитав він її.

Сальма не відповіла. Здавалося, що вона заснула. Але через деякий час вона знову обізвалася:

— Нахед, як завжди, виявила ініціативу, коли запросила вас приєднатися до нас. І добре, що вона це зробила, але я змушена ревнувати. Вона кмітлива. Їй завжди вдається перетягнути увагу на себе, і чоловіки стікаються до неї... навіть мій батько. Що я можу сказати? Вона керує ним, хоча вона молодша донька. Я її ненавиджу...

Він ласкаво запропонував їй приготувати на кухні чорну каву.

— У мене паморочиться голова, мені погано, Мідхате. Молоко в холодильнику, якщо хочете кави з молоком. Але мені, будь ласка, чорну.

А сама залізла в ліжко. На запитання Мідхата, чи все гаразд — відповіла:

— Не хвилюйтеся. Усе добре. Але, будь ласка, не стійте. Сідайте тут.

Вона вказала на край ліжка. Сальма взяла його руку, але щойно вона повернулася на бік, він скористався можливістю відтягнути руку. Мідхат не мав бажання виходити з таксі й підніматися в квартиру, але падав сніг, і незручно було залишити її біля входу в будинок саму. Дівчині була потрібна допомога ступити на перші сходинки й зайти у ліфт. Сальма вибачалася за те, що стала в перешкоді його планів.

— Я мала б скласти кращу компанію. Це різниця між мною та Нахед; вона завжди напружена і, здається, нікому не потрібна. Але я... Ви влучили в точку, коли говорили про мою залежність від інших людей.

— Я отримав задоволення від вечора, — сказав він. — І щасливий, що довідався про вас