Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

(Розпечатуючи лист.)

Тебе ж кохаю я - І вигадаю щось…

(При світлі ліхтаря, що держить Рагно, вона читаэ сама собі, тихо.)

Улюблена моя, У похід кличуть нас невтомні барабани, Мій полк шикується. Та я задля Роксани Лишаюсь, хоч її порушую наказ. Я тут, в монастирі, і шлю листа до вас Через немудрого святого капуцина. Не догадається смиренна ця тварина, Про що ідеться в нас. Рум’яних губок сміх Знов хочу бачити, конаю я без них. Із дому вас прошу всіх зайвих відіслати, - І я прийду до вас. Насмілююсь гадати, Що вже пробачено мені непослух мій І зостаюся ваш…

(До капуцина.)

Ну, отче пресвятий, Ось що тут сказано:

(Всі наближаються, вона читає голосно.)

Вельмишановна пані! Я кардиналове висловлюю бажання. Через достойного і мудрого ченця Шлю вам листа цього. Великого отця Ви волю вволите – і вийдете за пана Барона Невільєт, на ім’я Крістіана.

(Перегортає листок.)

Хай він немилий вам, та люб він чи не люб, А треба взяти з ним вам християнський шлюб: Небесний вирок це, скоріться ж без печалі. З пошаною до вас ваш друг… Ну, і так далі…

Капуцин

(сіяючи)

Благочестивий пан! Я сумніву не мав, Що для святої він мене мети послав!

Роксана

(тихо до Крістіана)

Читати вмію я?

Крістіан

Гм!

Роксана

(голосно, з розпачем)

Але ж це жахливо!

Капуцин

(освітливши своїм ліхтарем Сірано)

Це ви – пан Невільєт?

Крістіан

Ні, я!

Капуцин

(скеровує промінь на нього – і каже, ніби опанований сумнівом)

Це просто ДИВОІ

Роксана

(жваво)

Постскриптум: прошу вас на монастир святий Дукатів сотню дать…

Капуцин

Достойний муж який!

(До Роксани.)

Ну, що ж, скорітеся!

Роксана

(голосом мучениці)