Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Де Гіш

Напевне, це вона!

Сірано

Ах, чорношкірий ви! Яка ж це сторона? Чи не Аляйр, бува?

Де Гіш

Це маска, а не шкіра!

Сірано

(вдаючи, ніби трохи заспокоївся)

О! Маска! Ну, тоді далеко від Алжіра! Це, може, Генуя, Венеція?

Де Гіш

Та ні! Дозвольте, я пройду, бо з дамою мені Тут треба стрітися!

Сірано

А! Ясно! Я в Парижі!

Де Гіш

(мимохіть посміхаючись)

Цей дурень не дурний!

Сірано

Що? е новини свіжі? Смієтесь ви!

Де Гіш

Так, так. Ну, дайте ж бо пройти.

Сірано

(сіяючи)

В Парижі я упав, побачивши світи!

(Задоволений сміється, обтрушується, вклоняється.)

Упав я – вибачте – з остаппім ураганом, Покритий досі ще етером і туманом Та пилом зоряним. Ось волоски планет…

(Здіймає щось собі з рукава.)

Ось пір’я із хвостів заблуканих комет…

(Дмухає, ніби хоче пустити щось по вітру.)

Де Гіш

(у нестямі)

Дозвольте!…

Сірано

(в ту хвилину, як де Гіш хоче пройти, простягає ногу, ніби хоче щось на ній показати)

Тут мене Велика Ведмедиця Вкусила… Довелось навтікача пуститься, – І я на Терези наткнувся на бігу, – Он там вони мою показують вагу.

(Не даючи де Гішеві пройти і хапаючи його за гудзик.)

Ви в мене б молока із носа надоїли, Що дав Молочний шлях мені…

Де Гіш

Пекельні сили!

Сірано

(схрещуючи руки)

Не з пекла – з неба я. Там бачив раз чи два, Як на ніч Сіріус тюрбан свій надіва.

(Конфіденціально.)

Двох бачив Ведмедиць – сердиті досить звіри!

(Сміючись.)