Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Роксана

Таж полк лишився в місті!

Де Гіш

Не бачу в тому я ніякої користі!

(Виймає папір, що сховав був до кишені.)

Ось мій наказ. Ідіть, бароне, до полка.

(Подає йому наказ.)

Роксана

(кидаючись Крістіанові в обійми)

О, Крістіане мій, яка печаль тяжка!

Де Гіш

(до Сірано насмішкувато)

До ночі шлюбної іще їм далеченько!

Сірано

(набік)

Мене він думає цим засмутити, ненько!

Крістіан

(до Роксани)

Іще дай губоньки!

Сірано

Та ну-бо, годі з вас!

Крістіан

(обіймаючи Роксану)

Не розумієш ти, який тяжкий це час!

Сірано

Ні, розумію я.

Чути вдалині – барабани вибивають марш.

Де Гіш

(що обійшов у глибину)

Вже військо вирушає!

Роксана

(до Сірано, котрий усе хоче відтягти його від неї, а вона його затримує)

Мій друже дорогий, його вам доручаю! Глядіть, щоб небезпек ніяких він не знав!

Сірано

Гаразд, але ж війна не із безпечних справ!

Роксана

(та сама гра)

Щоб він розумний був…

Сірано

Наказу я скорився, Хоча, признатися…

Роксана

(та сама гра)

Щоб він не застудився!

Сірано

Всіх сил я докладу…

Роксана

(та сама гра)

Щоб вірний був мені!

Сірано

О, так! Старатимусь, хоч, звісно, на війні…

Роксана

(та сама гра)

Ще про одно прошу, вмліваючи з одчаю: Щоб часто він писав!

Сірано