Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Сірано

(роблячи йому знаки, щоб той нікого не збудив)

Тс!…

Ле Бре

Ти поранений!

Сірано

Немає в них забави, Як тільки по мені стрілять – і не влучать!

Ле Бре

Через листи якісь так страшно рискувать!

Сірано

(спиняючись біля Крістіана)

Я їй пообіцяв, що буде він писати.

(Дивиться на Крістіана.)

Як виснажив його цей голод розпроклятий! Вона й не зна цього! Намучений, блідий, Проте вродливий він…

Ле Бре

Ну, спати йди мерщій!

Сірано

Не сердься-бо, Ле Бре! Я знаю, де іспанці, Нажлуктившись вина, спокійно сплять уранці, –  І я проходжу там.

Ле Бре

В такому разі ти І дещо їстівне нам міг би принести!

Сірано

О, ні! З вагою там пройти я не зумію! Але признаюся; що маю я надію – Сьогодні ввечері французи поїдять Або – або умруть…

Ле Бре

По чім це можна знать?

Сірано

Та… це ж надія лиш…

Карбон

Але ж не мать що їсти, – Кому, скажи? Військам, що обложили місто! Ганьба!

Ле Бре

Та сам би чорт сказати не зумів, Хто тут обложений і хто тут обложив! Адже ж то нас кільцем обвів інфапт іспанський!

Сірано

Нічого, завдамо і їм бенкет ми панський!

Ле Бре

Та здумай лиш…

Сірано

Ну, ну!

Ле Бре

Так важити життям Задля листів отих!…

(Бачить, що Сірано йде до шатра.)

Куди ти?

Сірано

Знаєш сам: Ізнов писати лист.

(Піднімає полотнище і заходить у шатро.)

СЦЕНА II

Ті самі, крім Сірано.