Там, за зимою - Ісабель Альєнде

онукою по мобілці отця Беніто, відмовляючись від пропозиції Евелін мати власну. То була вельми небезпечна штукенція, що працювала без вимикача й батарейок і спричиняла рак. «Приїзди до мене жити, маміто», — просила Евелін, однак Консепсьйон вважала це кепською затією: що вона робитиме там, на півночі, хто тим часом годуватиме її курей і поливатиме город, до того ж її домівку могли захопити чужі люди — ні, ґавити не можна. Провідати онуку — будь ласка, от тільки побачимо, коли. Евелін розуміла, що ця мить ніколи не настане, й сподівалася, що колись бодай на кілька днів сама зможе вибратися до Монха Бланка дель Вальє.

— Доведеться розповісти Евелін, що насправді сталося з Кетрін, — мовив Річард Лусії.

— Навіщо все ускладнювати? Досить того, що ми з тобою знаємо. Зрештою, тепер це не має значення.

— Як не має значення? Шеріл Леруа вбила цю жінку.

— Сподіваюся, ти не вважаєш, що вона повинна розплачуватися за свій злочин, Річарде. Шеріл Леруа не тямила, що чинила.

— Ти згубно впливаєш на моє життя, Лусіє. До нашого знайомства я був добропорядною, поважною людиною, бездоганним науковцем… — зітхнув він.

— Ти був занудою, Річарде, але я все одно покохала тебе.

— Ніколи не гадав, що протидіятиму правосуддю.

— Закони суворі, а правосуддя сліпе. Єдине, що ми зробили в історії з Кетрін Браун, це трохи схилили терези в бік природного правосуддя, бо боронили Евелін, а тепер маємо зробити те саме для Шеріл. Френк Леруа був бандитом і заплатив за свої гріхи.

— Смішно, що Френка не могли схопити за його справжні злочини, а тікати йому довелося через злочин, до якого він не був причетний, — озвався Річард.

— Ось бачиш?! Саме це я й маю на увазі, коли кажу про природне правосуддя, — Лусія ніжно поцілувала його в губи. — Ти любиш мене, Річарде?

— А ти як думаєш?

— Думаю, ти обожнюєш мене і сам не розумієш, як міг так довго жити без мене, знуджений, із поринулим у зимову сплячку серцем.

— Серед зими я нарешті збагнув, що в мені буяє непереможне літо.

— Це тобі щойно прийшло до голови?

— Ні. Це сказав Альбер Камю.

Слова подяки

Задум цього роману народився на Різдво 2015 року в будинку з темної цегли в Брукліні, де ми зібралися невеличким гуртом на першу ранкову каву: мій син Ніколас, моя невістка Лорі, її сестра Крістіна Барра, Ворд Шумахер і Вівіан Флетчер. Хтось запитав мене, що я писатиму 8 січня, адже цей день, у який я впродовж тридцяти п’яти років починала писати всі свої книжки, був уже на носі. А що я не мала жодного задуму, всі почали висловлювати міркування, і так окреслився кістяк цієї книжки.

У дослідженнях мені допомогли Сара Кесслер, як завжди, Чандра Рамірес, Сьюзан Чіполла, Хуан Альєнде й Беатріс Манс.

Роджер Какрас надихнув на тему любові літньої пари — Лусії й Річарда.

Моїми першими читачами й критиками були син Ніколас, мої видавці Йоганна Кастільйо та Нурія Тей, мої агенти Льюїс Мігель Паломарес і Глорія Гутьєррес, суворий читач агенції Балсельс, Хорхе Мансанілья, мій брат Хуан і мої чудові подруги Елізабет Суберкасіукс та Делія Вергара. А також, звичайно, Панчіта Льйона, моя матір, якій дев’яносто шість років і яка не випускала олівця, виправляючи всі мої книжки.

Усім їм і багатьом іншим особам, які емоційно підтримували мене в житті й письмі впродовж останніх двох — непростих для мене років, я завдячую цими сторінками.

Інформація видавця

УДК 821.133.1

А-56

Ісабель Альєнде

ТАМ, ЗА ЗИМОЮ

Роман

З іспанської переклав Сергій Борщевський

Перекладено за виданням:

Allende, Isabel

Más allá del invierno

352 p.; 19х13 cm.

ISBN 978-840-10-1976-0

© Penguin Random House Grupo Editorial, S. A.

Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна перевидавати, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».

ISBN 978-617-7192-94-6

© Isabel Allende, 2017

© Сергій Борщевський, український переклад, 2018

© «Видавництво Анетти Антоненко», 2018

ЗМІСТ

Лусія • 11

Річард • 22

Лусія, Річард, Евелін • 32

Евелін • 41

Лусія • 54

Річард • 66

Лусія й Річард • 80

Евелін • 90

Лусія • 105

Лусія й Річард • 115

Евелін • 124

Річард • 135

Лусія й Річард • 146

Лусія • 154

Річард • 163

Евелін • 171

Річард • 184

Евелін • 195

Лусія й Річард • 207

Річард • 221

Евелін • 236

Лусія • 258

Річард і Лусія • 269

Евелін, Річард, Лусія • 280

Епілог • 290

Слова подяки • 303

Літературно-художнє видання

Ісабель Альєнде

ТАМ, ЗА ЗИМОЮ

Роман

З іспанської переклав Сергій Борщевський

Випусковий редактор Галина Завалій

Коректори Євген Плясецький і Світлана Андрющенко

Оригінал-макет Сашко Шевцов

Дизайн Вадим Карасьов

Видавець: ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 4873 від 26.03.2015 р.

Інтернет-магазин: www.anetta-publishers.com

Для листування: [email protected]

Віддруковано з готових діапозитивів в друкарні ТОВ «Друкарня «Рута»,

ДК № 4060 від 29.04.2011,

м. Кам’янець-Подільський, вул. Пархоменка, 1,

т. 038 494 22 50, [email protected]

Замовлення №

Альєнде Ісабель

А -56 Там, за зимою. Роман / Переклад з іспанської Сергія Борщевського. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2018. — 304 с.

ISBN 978-617-7192-94-6

УДК 821.133.1

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 75: Річард ріс, всотуючи історію пригод, які [випади] => випали на долю його батька під час війни, й закарбував у голові думку, що допомога переслідуваному — неухильний моральний обов’язок.

с. 140: Це не вперше Аніта ввижалася йому, але вона завжди [з’влялася] => з’являлася й зникала так миттєво, що чоловікові не залишалося нічого іншого, як засумніватися у своїх розумових здібностях.

с. 142: Встановлювати нову республіку й зміцнювати перехід до демократії [випадо] => випало недавньому віце-президентові Жозе Сарні

с. 173: Річка виявилася небезпечнішою, ніж здавалася з берега, проте ніхто не [зававгався] => завагався, бо вони мали лічені секунди, щоб оминути світло прожекторів.

с. 179: Агентку попередили, що дівчинка розумово відстала, тож вона [попоросила] => попросила трохи більше часу на інтерв’ю.

с. 203: <…> стара пісня, що розпочалася у фургончику, продовжилася на подвір’ї й [закінчимлася] => закінчилася в церкві <…>

с. 204: Моя мати стара й неписьменна, а в Гватемалі [тягатина] => тяганина триває довго й потребує купу грошей

с. 266: Мав цитринового кольору шкіру, успадковану від предків, які походили