Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки - Хендрік Грун

Це буде захопливою подією. На яку чекатимуть із нетерпінням а це чи не найголовніше, щоби зберегти хоч якусь «родзинку» в житті.

Новини з королівського Помаранчевого будинку — незалежно від того, радісні вони чи сумні — завжди викликають у притулку монарший запал. Упокій принца Фрізо викликав серед мешканців щирий смуток, хоча полегшені зітхання були би раціональнішою відповіддю: останні два з половиною роки він провів у комі. Нікому не побажав би, щоб його життя підтримували на межі життя і смерті, в той час коли тобі все вже байдуже.

Сьогодні вранці я ходив до геріатра. Перш за все я запитав його про симптоми Альцгеймера і що з ними можна зробити. Відповідь не надто підбадьорила: майже нічого.

Лікар також заспокоїв, сказавши, що наскільки він у цьому тямить, мені поки що не варто цим перейматися. Я пояснив йому, що запитував заради близької подруги. Те, що він запропонував, в основному повторювало вже знане нами. Приємно це чути.

Потім він оглянув мене і підсумував, що в моєму випадку занепад «прогресує в помірному темпі».

— Якому такому помірному? — запитав я.

— Ну, дуже поступове ковзання вниз, а це означає, що якість життя, ймовірно, буде достатньо ідеальною ще кілька років.

Потім він знову порадив мені почати носити підгузки.

Я запитав його, що він думає про якість життя старого цапа у підгузку.

Він знав людей, котрі носили підгузки і були «водночас досить-таки щасливі».

Далі він перевірив стан численних суглобів (тут небагато можна вдіяти), а відтак ми пройшлися переліком ліків, роблячи то тут, то там узгодження.

Я тричі зглитнув, а потім запитав, як він ставиться до евтаназії.

Він сказав, що не проти евтаназії, хоча й не говорить про це вголос.

— Але я можу розраховувати на вашу допомогу, якщо, коли гарно все обмізкую, таки вирішу покласти цьому край?

Ну ось — питання озвучене.

Якусь мить він вагався, задумливо киваючи.

Запала незручна тиша. Потім він запропонував відкласти тривале обговорення до наступного мого візиту.

– Існують питання, які потребують більше часу.

Я забув запитати його, як старі люди реагують на кокаїн. Я був би не проти разок спробувати.

Старий чоловік потонув після того, як в’їхав на своєму мобільному скутері прямісінько в канал Принцеси Маргарет у Котстертиле. Нехай це стане тобі пересторогою, Груне! Не обманюй себе, що ти Нікі Лауда[66] і можеш просто весь час мчати собі у даль світлу.

Учора вдень на своєму новому Феррарі я здійснив подорож Північним Амстердамом. Бачив закутки рідного міста, де не бував роками. Це така полегша, коли ти не обмежений ні відстанню, ні розкладом автобуса. Мені варто було зробити це кілька років тому. Я мав би остерігатися, оскільки небезпека могла прийти зівсюди, але найбільше мені слід остерігатися мотоциклів і велосипедів. Авто, хоча це й досить дивно, найменша з проблем, яку пенсіонери легко оминають. Найбільше пильнувати потрібно за тими юними відморозками на велосипедах чи скутерах, оскільки вони вважають себе королями велосипедних доріжок. На їхніх нахабних писках надто відверто проявляється зневага до мобільних скутерів.

Треба буде придбати щось від дощу. Учора я мусив шукати прихисток під мостом на п’ятнадцять хвилин, бо одягнув лише літній піджак, а мене застала сильна злива. Хитрість у тому, щоби зберігати спокій і зачекати, поки дощ не скінчиться, а не бігти сторчголов через п’ять хвилин після його початку, і все таки промокнути.

Той же феномен стосується й переходу дороги: спершу ви спокійно чекаєте, доки всі не заберуться геть, а потім, якщо це затягується, вам уривається терпець і ви ступаєте на дорогу саме в ту мить, коли це й справді небезпечно.

Наш будинок бачив народження «ПАП».

«Старі люди в цій країні є жертвами врізаня [sic][67] в усіх галузях догляду на очах місьцевої [sic] влади. Саме тому ми заснували Партію амстердамських пенсіонерів (ПАП), щоб відстоювати наші місьцеві [sic] права».

Якщо кількість орфографічних помилок — це показник якості цієї групи, то ми опинилися в напрочуд неписьменних часах.

Пан Кроль та пан Наґель із «50 Плюс» не планують у березні 2014 висувати свою партію на вибори до місцевих рад. Вони вже бачать, до чого все котиться: юрба авантюрних, неосвічених дідусів і бабусь починає заколот у палатах місцевих рад. Зі своєю партією вони не збиралися допускати