Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки - Хендрік Грун

Це була коротка розмова, бо вона не могла говорити вільно. Боюся, що Анья викрила себе перед Стельваген як шпигунка. Мені було її дуже жаль, а ще я почувався винним. Частково вона ризикувала через мене.

У середу ми разом обідаємо, тоді знатиму більше.

Це наклало похмурий відбиток на мій радісний настрій, адже я з нетерпінням чекав поїздки, яку для нас організовувала Грітьє. Ми зібралися внизу о другій годині.

Гадаю, буде краще, якщо я до завтра не розмовлятиму Еф’є.

Померла Єтті Парл[70]. Сумніваюся, що її оплакуватимуть десь за межами нідерландських будинків для людей похилого віку. За чаєм було чимало ностальгійних поринань у спогади про Радіо Орандж та нашу улюблену співочу пташку воєнних часів.

«О, так, то були дні», — зітхала пані де Ріддер, яка, схоже, на мить забула, що інші, євреї, наприклад, могли мати з цього приводу іншу думку.

«Ти про ті дні, коли тут також бачила чимало СС? — в’їдливо запитав Еферт.

Що ж, гаразд, але якщо не зважати на тих німців, то були гарні дні, наполягала вона.

У будинках для людей похилого віку часто панує відчуття, що раніше все було кращим, і цього відчуття важко позбутися. Це щось на кшталт прохолодного комфорту для старих людей, які усвідомили себе полишеними на узбіччі життя.

Планую причепуритися й відполірувати і черевики, і зуби.

Вівторок, 27 серпня

Дивно, що старі люди ніколи чи майже ніколи не роблять звичних речей, як-от не ходять на перегляд фільму. Ми провели опитування і знайшли аж вісьмох учасників клубу, які вже років сто не переступали поріг кінотеатру. А це, зрештою, просте та доступне задоволення.

Грітьє обрала нам для перегляду фільм 3D, що було для нас чимось новим. Насправді «Тачки» — мультик, але у форматі 3D більше нічого нам не пропонували. Отак ми й сиділи, восьмеро пенсіонерів поважного віку, одягнені в спеціальні окуляри, в оточенні десь сорока дітей.

Уперше дивитися 3D досить цікаво. Ми все пригиналися й панікували, особливо впродовж перших п’ятнадцяти хвилин, коли автівки з екрана прямували простісінько на нас. Звук також був тривимірним, а ще навколо гучно хрускотів попкорн. Проте це не зіпсувало нам веселощів.

Фільм починався лише о четвертій, тож перед цим ми були на ретельно продуманому чаюванні. І не важливо, що додому ми дісталися якраз на десерт. Кухар приніс його особисто. Це його проблема, а не наша.

Грітьє засипали компліментами та подяками. Було зворушливо бачити, як вона зашарілася, мовби маленьке дівчатко.

Я непокоївся про Анью. Намагався додзвонитися до неї, проте так і не зміг.

Завтра вдень виїду скутером на прогулянку. Погода — чудова. Планую заїхати до майстерні сина Хогдалена, який обіцяв удосконалити мого коня. Я збирався піти минулого тижня, та Хогдален-молодший був надто зайнятий. Сказав, що може все зробити, якщо я зачекаю.

Середа, 28 серпня

Все ще навіть гірше, ніж я думав. Анья підозрює, що якийсь час за нею стежили. Вона майже впевнена, що її стіл обшукали, і вважає, що стос копій протоколів правління, звітів та меморандумів, які вона тримала у шухляді, і став причиною її звільнення. Звісно ж, мати ці документи в себе не є незаконним, але це могло кинути тінь підозри на неї, під якою вона й так була.

Стельваген стверджувала, що достроковий вихід Аньї на пенсію — це нагорода за багато років відданої служби.

Її контракт закінчується наприкінці жовтня. Оскільки вона ще має двадцять днів відпустки, то може припинити приходити з першого жовтня. Хіба до того часу можливо випотрошити її стіл? Анья дуже засмучена і мені майже нічим її втішити. Я почуваюся таким винним за те, що зробив з неї шпигунку.

Наша директора й досі чемно киває мені, коли наші шляхи перетинаються в коридорі.

Тепер мій скутер їздить із максимальною швидкістю — приблизно 25 км/год. Велосипедисти та навіть деякі мотоциклісти дуже дивуються, коли бачать, як я спокійно проїжджаю простісінько повз них. Мушу сказати, що тепер мені трохи небезпечно бути на дорозі. І треба таки одягнути захисного шолома. Так мене неможливо буде впізнати, якщо натраплю на радар. Ні, це я так жартую, нехай вітер просто куйовдить останні чотири волосини на моєму черепі.

Четвер, 29 серпня

«ЗБАНКРУТІЛИХ ПЕНСІОНЕРІВ ДО В’ЯЗНИЦІ». Ото був би гарний заголовок!

В’язниця у містечку Бреда стоїть порожнем, і якийсь заповзятливий підрядник загорівся ідеєю перетворити її на дешевий притулок для старих. Якщо вірити газеті, то, як він вважає, частково переобладнаної камери площею 11 квадратних метрів вистачить для двох стариганів. Виходить менше ніж 2 х 3 м на людину.

Мабуть, на думку Уборга старі все одно навряд чи рухаються більше, та й речей їм теж багато не потрібно.

А від’їзні французькі двері, певно, теж