Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

А буде чоловік – сумної зачинайте!

Пажі йдуть у різні боки. Сірано до Крістіана.

Ну, клич її тепер!

Крістіан

Роксано!

Сірано

(збирає камінці і кидає в вікно)

Це дрібне Каміння кинемо. СЦЕНА VII

Роксана, Крістіан, Сірано.

Роксана

(розчиняє вікно)

Хто кликав там мене?

Крістіан

Я.

Роксана

Хто ж бо?

Крістіан

Крістіан.

Роксана

(зневажливо)

А, ви!

Крістіан

Дозвольте слово Мені промовити.

Сірано

(під балконом, до Крістіана)

Тихіше!

Роксана

Ваша мова Мені не до смаку. Ідіть відсіль мерщій!

Крістіан

На бога!

Роксана

Ви мене не любите!

Крістіан

(Сірано підказує йому слова)

Який Докір нечуваний! Казать, що не люблю я, Коли від пристрасті усі слова гублю я!

Роксана

(що хотіла була знов зачинити вікно, зупиняється)

О! Краще це!

Крістіан

(та сама гра)

Амур у серці зріс моїм, Чуттям огрівапий… безумним і палким… І за колиску він… гаряче серце має.

Роксана

(висуваючись на балкон)

Це краще! Та коли віп ваше серце крає, Могли б Амура ви в колисці задушить!

Крістіан

(та сама гра)

О, це я пробував… але ж бо уявіть… Новонароджений – це Геркулес… Могутній.

Роксана

Це краще!

Крістіан

 (та