Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Буде знов: «Я вас кохаю». – Ні! Ідіть, ідіть відсіль. Набридло це мені!

Крістіан

Але ж…

Сірано

(хвилину тому непомітно з’явився)

Оце тріумф! СЦЕНА VI

Крістіан, Сірано, на хвилину пажі.

Крістіан

Рятуй мене, мій любий! Сірано Ні, пане, – ви ж самі собі хотіли згуби!

Крістіан

Умру, коли мені не вибачить вона!

Сірано

Тут може помогти хіба що сатана!

Крістіан

(хапає його за руку)

О! Глянь! Вона стоїть…

Вікно на балкон засвітилося.

Сірано

(схвильовано)

Її вікно!

Крістіан

(скрикує)

Умерти!…

Сірано

Тихіше!

Крістіан

(зовсім тихо)

Вмерти я бажаю!

Сірано

Ну, до смерті ІЦе далеченька путь. Бач, темна ніч яка!

Крістіан

Ну, ну, і що ж по тім?

Сірано

Хоч річ і нелегка, Хоч ти того й не варт, – допоможу герою! Скоріш перед балкон. Я стану під тобою І підкажу що слід.

Крістіан

Я…

Сірано

Тихше-бо! Замри!

Пажі

(що з’явились у глибині, до Сірано)

Гов!

Сірано

Тс!

Перший паж

(стиха)

Заграли ми для пана Монфлері павану…

Сірано

(тихо, швидко)

А тепер у засідку ідіть. Коли хто з’явиться – негайно сповістіть: Як буде жінка, то – веселої заграйте,