Молоко з медом - Іоанна Ягелло

Лютий

З мобільного додатка для вагітних

38-40-й тиждень вагітності

Гарбуз, 3,2 кг, 50 см

Зберігай спокій. Це останні тижні, а може, навіть останні години вагітності. У кишківнику маляти з’являється меконій. Перевір, чи всі речі до пологового готові. І думай про хороше: невдовзі твоє дитя народиться на світ!

На всіх форумах Лінка читала, що треба зберігати спокій, та це виявилося нелегко. Бо як? Адже часу мало, залишився місяць! Їй було важко, вона почувалася незграбною. Не могла спати. Живіт справді був величезний. Вагітність. Те, що важить. Вагітна жінка, жінка, що носить вагу. Додаткові п’ятнадцять кілограмів, без жодного перепочинку, ніби гігантський рюкзак спереду. Вага, обважніння. Кара божа. Якщо чесно — це не найкраща вигадка. От, приміром, коти. Коли кішка вагітна, звісно, вона має живіт, але їй це не заважає швидко бігати чи стрибати на паркан. Бо вони це роблять, маючи чотири лапи. А Лінка виглядала дуже химерно. Вона й зараз була худенькою, от тільки спереду цей здоровенний животище. То й не дивно, що його так називають. Тягар, вага. «Ну, ще кажуть „при надії“, — пригадала Лінка. Але якій надії? Усе це невдовзі скінчиться й залишалося сподіватися, що пологи пройдуть добре. Бо надія на дитину… ну, вона ж сидить у животі й ніде не дінеться!

На щастя, саме почалися зимові канікули, і Лінка могла просто відпочивати. Що буде потім — вона не знала. Ходити, як звичайно, до школи? А що, коли пологи почнуться просто на уроці? Це була б справжня трагедія. Та іноді Лінка спокійно відпочивала на канапі, велика, мов кит. І думала, що буде те, що має бути. Спакована торба лежала в кутку кімнати, усе готове, а їй залишалося тільки чекати.

Найгірше, що мама страшенно нервувала! Щоправда, вони давно вирішили, що мама перебуватиме з нею під час пологів, але Лінка не дуже собі це уявляла. А що, коли та просто знепритомніє?

Наталія була розлючена. Вона знову посварилася з Азором. Цього разу він їй заявив, що дівчина „вивішує надто відверті фото на Фейсбуку“. Дослівно. Саме так і сказав. Йшлося про те, що в Наталії був великий викот. Як висловився Азор „усі цицьки видко“.

— Не свисти, — відповіла Наталія. — Чого ти власне, причепився?

— Чого, чого? Ти вже, мабуть, на сайті знайомств зареєструвалася?

— Ні.

— Ага. Я так і повірив. Зареєструвалася. Шукаєш там… покидьків різних.

— Кого?

— Ну, таких… Щоб з ними…

Що з ним сталося? Йому просто дах їхав, справді. Усе могло бути добре впродовж кількох тижнів, а тоді він раптом починав себе накручувати.

— Немає мене там, — спокійно відповіла Наталія.

— Доведи!

Дівчина простягнула мобільний.

— Подивися. У мене немає цього додатка.

— А твоя стара мобілка? Де вона?

Це було нестерпно. Звичайно, вона знову сказала йому, щоб він забирався геть, але потім їй робилося сумно й прикро, і коли він дзвонив, щоб попросити пробачення — Наталія не могла його прогнати. Хоча їй уже набридли ці коливання настрою, усі ці його підозри… Це вже було занадто.

Лінка вирішила канікули присвятити переважно навчанню. Оскар умовляв її написати якийсь текст для „Випускника“ чи повернутися до блогу, але вона розуміла, що доведеться зосередитися на найважливішому. Оскар навіть трохи образився, бо думав, що вони робитимуть щось разом, та Лінка не погодилася й училася мов шалена. Хіба він сам не казав їй, що вона мусить докласти зусиль?

— Звичайно. Я так і казав, але ти трохи передала куті меду! Знаєш, як ти поводишся? — сказав він. — Наче ти довідалася, що хвора на невиліковну недугу, і тобі залишилося жити щонайбільше два тижні.

— Якщо чесно, то я саме так і почуваюся. Крім того, я ж можу й померти під час пологів.

— Ну, але тоді ти точно не складатимеш випускних?

— Я тебе приб’ю, — пригрозила Лінка. — Ти мене взагалі не втішаєш, анітрішечки.

Певна річ, що то була неправда. Оскар весь час її втішав, і вони обоє про це знали. Проте Лінка однаково показала йому язика. Усе довкола стає кращим, коли не треба постійно бути серйозним.

Може, їй і шкода було часу на якісь там статті, але годинку для того, щоб зустрітися з Мамусечками, Лінка завжди могла знайти.

Дівчата, треба нам зустрітися, ми так давно не бачилися. То що, знов у „Ведмедику“, чи деінде? Може, у суботу? Я зможу приїхати.

Оля

Гарна думка. Мені точно потрібна підтримка, бо вже ноги тремтять від страху. Крім того, із цим животищем я невдовзі ніде навіть не вийду.

Домініка

Не кажіть мені нічого про живіт! Кай з мене сміється, бо животяка виглядає, як столик! Недавно братик поставив на ньому склянку із соком! Рідні зі мною фоткаються. Уся сімейка розважається! Субота норм.

Лінка

Лінка на зустріч мамусечок ішла, чи, точніше, котилася, але таки усміхалася. Вона досі дякувала сама собі за цю ідею. Звичайно, можна мати подруг, у неї були Наталія й Каська. Але то дещо інше. Мамусечки опинилися в схожій ситуації, і завдяки цьому Лінка відчувала, що вона не єдина дурепа на світі. Що загалом на світі море дівчат, у яких життя теж склалося далеко не ідеально.

Попри те, що вони вже влаштували несподіванку Лаурі, а тоді й Лідці, Лінка не чекала на сюрприз. Вона геть забула. Справді, „вагітний“ мозок давався взнаки! Цього разу забава чекала на неї й Домініку, бо обидві мали народжувати в лютому. „Ведмедик“ був прикрашений кульками, звісно, посередині пишався „торт“ із памперсів. І всі ці подарунки! Одежинки, додаткові пачки памперсів, лактаційні прокладки, чайочки, термометри, брязкальця!

— Боже, дівчата, я така зворушена, — сказала Лінка. — Але ж ви страшенно витратилися, це ж…

— Тим більше, що нас двоє, — додала Домініка.

— Ви що, така забава буває раз у житті. Ну, хіба що з’являться наступні діти!

— Умгу. Точно не дуже скоро, — відповіла Лінка.

— А може, узагалі однієї дитини досить? — озвалася Домініка. — Бо ця вагітність — це якийсь кошмар. Спершу ригачка, потім уже ніби добре, якийсь місяць, а тоді починається? То не можеш спати, бо незручно, то не можеш учитися, бо мозок страйкує, не можна далеко ходити, бо втомлюєшся…

— Я вже мовчу, що навіть пива не вип’єш, — засміялася Мажена.

— І сирів із пліснявою не можна!

— І непросмажених стейків. Щоправда, я ніколи їх не їм, але, може, мені б захотілося.

— Ой, добре вже. Знаєте, що? Потім ніби й більше всього можна, зате життя неймовірно ускладнюється. Хай що ти збираєшся зробити