Стоїк - Теодор Драйзер
Життя в Прайорс-Коув минало в приємній самотності і байдикуванні. Вранці, після довгих годин, проведених у ванні, а потім перед дзеркалом, Береніс любила розглядати свої вбрання й вибирати собі костюм під настрій: от цей капелюх надає такий настрій, а ця стрічка — такий, сережки, пояс, туфлі і так далі. Часом вона всідалася перед своїм туалетним столиком і, зіпершись ліктем на його мармурову в золотавих прожилках дошку, схиляла голову на руку й подовгу розглядала в дзеркалі своє волосся, губи, очі, груди, плечі. З надзвичайною старанністю вона підбирала срібло, порцеляну, скатертини, квіти, незмінно піклуючись про те, щоб і стіл виглядав якомога ефектнішим. І хоч зазвичай лише її мати, економка місіс Еванс і покоївка Роза могли це бачити, вона сама була головним споглядачем. Береніс любила гуляти, коли сходила луна, у своєму маленькому, обнесеному стіною садочку, куди виходила її спальня, і мріяти; вона згадувала Ковпервуда, і нерідко її охоплювало бажання мати його поруч із собою. Утім, вона втішалася думкою, що коротка розлука готує надзвичайно радісну зустріч.
Місіс Картер нерідко дивувалася такій зосередженості на собі її доньки, не розуміючи, чому вона так часто прагне лишатися сама, тоді як світське суспільство з готовністю розкриває перед нею двері. Але незабаром їх самоту порушив лорд Стейн. Це сталося через три тижні після від’їзду Ковпервуда; Стейн їхав на автомобілі із Трігезала до Лондона і дорогою заїхав у Прайорс-Коув, начебто для того, аби глянути на своїх коней, а заразом і познайомитися з новими мешканцями маєтку. Особливо зацікавився він тоді, коли довідався, що опікуном дівчини був Френк Ковпервуд.
Після всього, що було сказано про Стейна між нею і Ковпервудом, Береніс, почувши про його приїзд, відчула неабияку цікавість; не без усмішки згадала вона при цьому про головні щітки із графськими гербами й про досить таємничі шпильки. Тим не менше вона вийшла до нього з посмішкою, впевнена у собі. Її ефектний туалет — біле плаття із блакитною стрічкою навколо талії, блакитна бархатка, що перехоплює пишне руде волосся, і блакитні туфельки — справив належне враження на Стейна. Схиляючись над її тонкою рукою, він подумав про те, що перед ним жінка, для якої кожна хвилина в житті повна глибокого змісту, і що честолюбний і могутній Ковпервуд вибрав цілком гідний об’єкт для опіки. Йому вдалося приховати цікавість у своєму погляді, але не захоплення.
— Сподіваюся, ви вибачите своєму хазяїнові це вторгнення, — почав він. — У мене тут декілька коней, яких я збираюся відіслати до Франції, і мені потрібно було глянути на них.
— Ми з мамою увесь час сподівалися познайомитися із власником цього чарівного куточка, — сказала Береніс. — Тут так добре — просто немає слів. І мій опікун містер Ковпервуд говорив мені про вас.
— Я йому дуже зобов’язаний за це, — сказав Стейн, зачарований її манерою триматися. — Що ж до Прайорс-Коув, то я ніяк не можу прийняти ваші похвали на свій рахунок: адже насправді це спадкове володіння, родинний скарб.
Його запросили на чай, і він залишився. Він запитав, як довго вони мають намір пробути в Англії. Береніс, одразу ж вирішивши бути з ним обережнішою, відповіла, що не знає: це залежатиме від того, наскільки їм з мамою тут сподобається. При цьому Стейн знову й знову поглядав на неї, кожного разу зустрічаючись з незворушним поглядом її синіх очей. Він тримався так просто, що й вона дозволила собі деякі, втім цілком безневинні, вільності, яких інакше б не допустила. Якщо він має намір подивитися своїх коней, то, можливо, їй також можна глянути на них?
Стейн з надзвичайним задоволенням погодився, і вони разом попрямували до вигону за стайнями. Він запитав, чи задоволена вона прислугою і порядком у Прайорс-Коув. Можливо, вона і її матінка побажають скористатися кіньми, щоб покататися в колясці або верхи? А, може, їй хочеться, щоб садівник чи управитель фермою щось змінили або переробили? На фермі, мабуть, занадто багато овець. Він уже подумував розпродати частину. Береніс одразу заявила, що вона обожнює овець і взагалі їй усе дуже подобається і вона не бажає ніяких змін. Тижні через два-три, сказав Стейн, він повернеться із Франції й по дорозі до Трігезала, якщо вони все ще будуть тут, знову відвідає їх. Можливо, і містер Ковпервуд приїде до цього часу. Якщо так, він буде дуже радий знову з ним зустрітися.
Це була явна пропозиція дружби, і Береніс вирішила витягти із цього все, що можна. Можливо навіть, що це початок флірту, — думка про таку можливість з’явилася в Береніс відтоді, як вона довідалася, що Стейн — хазяїн маєтку, де вони житимуть, і, можливо, майбутній партнер Ковпервуда. Коли він пішов, вона замріялася, викликаючи в пам’яті його високу струнку фігуру, бездоганний літній вовняний костюм, гарне обличчя, руки, очі. Його зовнішній вигляд, хода, манера триматися — все було повно шарму.
Але він зв’язаний діловими відносинами з Ковпервудом. І потім це фальшиве становище, у якому перебувають вона і її мати. Адже він може здогадатися! Він не полковник Гоксбері й не Артур Тевісток, яких легко провести, як і всіх цих сільських священиків і старих дів. Це так само безсумнівно, як і те, що ні її, ні Ковпервуда не вдалося б у такому разі обдурити. Якщо зараз дати Стейну хоч найменший привід до флірту, він, мабуть, поведеться з нею, як з жінкою певного типу, якою вона, власне, і є, — однією з тих, ким можна поповнити перелік своїх перемог, зовсім і не думаючи про шлюб. Вона надто прив’язана до Ковпервуда й надто зацікавлена в його майбутньому, тож вона навіть думки не допускає про таку зраду. Це було б для нього занадто тяжким ударом. І, мабуть, він жорстоко відплатив би їй. Вона навіть задумалася, чи розумно взагалі зустрічатися зі Стейном.
Одначе одного серпневого ранку, коли вона, немов Нарцис, любувалася собою в дзеркалі, їй принесли лист від Стейна. Його грум із двома кіньми вже перебуває на шляху в Прайорс-Коув, сам він теж виїжджає з Парижа й хотів би, якщо
