кожен окремо, хоробрий водій нашого автомобіля, поліціант, озброєний пістолетом, піде поговорити з колишньою дружиною автора листа, той, хто тепер сидить на місці покійника, як то кажуть, відвідає старого з чорною пов’язкою на оці та його повію, я залишаю для себе дружину лікаря, щодо нашої тактики, то дотримуватимемося тієї самої, що й сьогодні, жодної згадки про голосування чистими бюлетенями, не станемо встрявати в політичні дебати, спрямуємо свої запитання на обставини, за яких відбулося вбивство, на особу жінки, що його скоїла, поговоримо про групу, про те, як вона утворилася, про те, чи вони вже були знайомі раніше, чи підтримували вони взаємини після того, як до них повернувся зір, які стосунки між ними існують сьогодні, чи почувають вони себе друзями й чи готові захищати одне одного й дбати одне про одного, але природно, вони робитимуть помилки, якщо не домовляться між собою, що вони повинні говорити і про що мають мовчати, наше завдання полягатиме в тому, щоб допомогти їм наробити цих помилок, а що я говорю вже надто довго, то збережіть у пам’яті найважливіше, завтра вранці ми повинні з’явитися в домах цих осіб одночасно, об одинадцятій годині, я не вимагаю, щоб ви звірили час, бо так роблять лише в бойовиках, чого ми повинні уникнути, то це щоб підозрювані не встигли поговорити між собою, застерегти одні одних, а зараз ходімо обідати, ага, коли ми повернемося на базу, то не забудьте, що ми увійдемо в дім через гараж, на понеділок я з’ясую, чи портьє можна довіряти. Через годину сорок п’ять хвилин комісар підібрав своїх помічників, які чекали його на майдані, але відразу ж він і позбувся їх, спочатку агента, потім інспектора, висадивши їх у різних кварталах, де вони мали виконувати наказ, який одержали, тобто прогулюватися, зазирати до кав’ярень і крамниць, відкрити очі та вуха, одне слово, винюхувати злочин. Вони мали повернутися на базу, щоб там повечеряти консервами й лягти спати, а коли комісар запитав їх, які вони принесли новини, вони зізналися, що жодної вартісної новини в них нема, бо хоч жителі цього міста люблять побазікати аж ніяк не менше, аніж жителі інших міст, але вони не почули від них нічогісінько з того, про що їм найбільше хотілося знати. Проте існує надія, повідомив їм комісар, що доказ існування конспіративної змови якраз підтверджується тим фактом, що ніхто про неї не говорить, мовчанка в цьому випадку аж ніяк не є запереченням. Ця фраза належала не йому, а міністрові внутрішніх справ, із яким після повернення на базу він відбув коротку розмову по телефону, й хоч лінія зв’язку була якнайнадійнішою, у своїй розмові він виконав усі вимоги офіційної таємничості. Ось резюме того діалогу, Добрий вечір, альбатросе, говорить, морський папуга, Добрий вечір, морський папуго, Перший контакт із місцевою птицею відбувся без ворожості, розмова за участю двох чайок принесла обнадійливі результати, Приємно це чути, морський папуго, Дякую, альбатросе, Послухай-но, морський папуго, Я слухаю, альбатросе, Не дозволяй обманювати себе мовчанками, морський папуго, коли птахи мовчать, це не означає, що вони ховаються в гніздах, у штилі ховаються урагани, а не навпаки, те саме відбувається й серед людей, той факт, що про них не говорять, не означає, що вони не існують, морський папуго, Атож, альбатросе, я чудово вас зрозумів, Що ви збираєтеся робити завтра, морський папуго, Нападу на чайку-рибалку, Що то за птаха, чайка-рибалка, розтлумачте мені, Єдина на всьому узбережжі, альбатросе, інших ми там не знаємо, А, тепер я зрозумів, Які будуть розпорядження, альбатросе, Точно виконуйте ті, які я вам дав перед вашим від’їздом, морський папуго, Вони будуть точно виконані, альбатросе, Тримайте мене в курсі подій, морський папуго, Так і зроблю, альбатросе. Після того як комісар переконався, що його мікрофон відключено, комісар процідив крізь зуби, Що за клоунада, о боги поліції та шпіонажу, я морський папуга, він альбатрос, не вистачало тільки, щоб ми почали спілкуватися криками й карканням, перегукуватися, як чайки перед бурею, тим більше що вона вже буяє. Коли нарешті повернулися його підлеглі, стомлені від блукання по місту, він запитав у них, чи принесли якісь новини, вони відповіли, що дуже пильно дивилися й слухали, але, на жаль, результати були нульовими, Ці люди розмовляють так, ніби їм немає чого приховувати, сказали помічники комісара. Саме тоді комісар, не процитувавши джерело, промовив фразу міністра внутрішніх справ про конспіраторів та про те, що вони не люблять говорити відверто.
Наступного ранку, поснідавши, вони знайшли на мапі та на путівнику міста, де розташовані вулиці, які їх цікавили. Найближчою до будинку, в якому містилася провіденційна страхова компанія, була вулиця з колишньою дружиною автора листа, що претендував вважатися першим осліплим, трохи далі жила дружина лікаря з чоловіком, а найдалі мешкали старий із чорною пов’язкою на оці та повія. Як пощастить, то всі вони будуть удома. Як і вчора, вони спустилися у гараж ліфтом, правду кажучи, для людей, які воліли діяти таємно, то був не найкращий спосіб, бо якщо досі їм щастило уникати цікавості портьє, Що це за горобці, яких я тут раніше не бачив, певно, запитував він себе, то від охоронця гаражу їм не пощастило заховатися, і незабаром ми довідаємося, що з цього вийшло. Тепер за кермо автомобіля сів інспектор, бо йому треба було їхати найдалі. Агент запитав у комісара, чи для нього будуть якісь спеціальні інструкції, й дістав відповідь, що інструкції для нього загальні, нічого спеціального, Я лише сподіваюся, що ти не робитимеш дурниць і твій пістолет залишатиметься в кобурі, Я не належу до тих, хто може погрожувати жінці пістолетом, пане комісар, Потім мені розповіси, але принаймні запам’ятай, що я не дозволяю тобі стукати в її двері раніше, ніж о пів на одинадцяту, Гаразд, пане комісар, Пройдися по місту, випий кави, якщо знайдеш де, купи газету, позазирай у вітрини, сподіваюся ти ще не забув науки, яку одержав у поліційній школі, Ні не забув, пане комісар, Дуже добре, ось твоя вулиця, вилізай, А де ми зустрінемося, коли закінчимо свою службу, запитав агент, думаю, нам треба призначити час і місце зустрічі, проблема з ключем від провіденційної служби, бо якщо я перший закінчу допит, то я не зможу потрапити на базу, І я теж, приєднався до нього інспектор, Шкода, що нам не видали мобільних телефонів, сказав агент, переконаний у слушності своїх слів і в тому, що чудовий ранок налаштує начальство прихильно. Комісар погодився з ним,
