якому розумінні, У всіх, Це надто туманно, Справді, я з вами згоден, І не хочете уточнити, Поговоріть із ним і зробіть власні висновки, Ви знаєте, де вони живуть, Хто, Перший сліпий та його дружина, Вони розлучилися, А ви підтримуєте стосунки з нею, 3 нею підтримуємо, Але з ним не підтримуєте, 3 ним не підтримуємо, Чому, Я вже вам сказав, він особа несимпатична. Комісар знову зазирнув у свій записник і написав там своє прізвище, щоб не здавалося, ніби він нічого не довідався з такого широкого допиту. Він мав перейти до наступної теми, найпроблематичнішої й найризикованішої в усій грі. Він підвів голову, подивився на дружину лікаря, розкрив рота, щоб заговорити, але вона його випередила, Ви, пане, є комісаром поліції, ви прийшли до нас, відрекомендувалися як такий і поставили нам чимало запитань, але якщо не брати до уваги умисного вбивства, яке я вчинила і в якому призналася і на яке нема свідків, бо одні померли, а всі були тоді сліпими, до того ж ви не можете не розуміти того факту, що сьогодні нікому немає діла до того, що сталося чотири роки тому в ситуації абсолютного хаосу, коли всі закони були мертвою буквою, ми досі чекаємо, коли ви нам скажете, що вас сюди привело, тож я думаю, пора вам уже викласти карти на стіл, перестаньте ходити навкруг та навколо і скажіть нам прямо, що реально цікавить того, хто послав вас у цей дім. До цієї миті комісар бачив у своїй свідомості дуже чітко мету своєї місії, яку доручив йому міністр внутрішніх справ, не більше як з’ясувати, чи існує якийсь зв’язок між феноменом голосування чистими бюлетенями і жінкою, яка тепер сидить перед ним, але її сухе й пряме втручання обеззброїло його, але найгіршим було те, що він усвідомив, у якому безглуздому становищі він міг би опинитися, якби запитав у неї, опустивши очі, бо не мав би мужності подивитися їй в обличчя, До речі, чи ви, пані, не є організаторкою й відповідальною за підривний рух, який укинув демократичну систему в ситуацію небезпеки, що її не буде перебільшенням назвати смертельною, Про який підривний рух ви говорите, поцікавилася б вона, Про голосування чистими бюлетенями, Ви хочете сказати мені, що голосування чистими бюлетенями є підривним рухом, запитала б вона, Якщо воно відбувається в надмірній кількості, то так, Але де це записано, у конституції, в законі, у десятьох заповідях, у правилах дорожнього руху, на пляшках із ліками, запитала б вона, Воно ніде не записано, але кожна людина повинна зрозуміти, що йдеться про питання ієрархії цінностей і тверезого глузду, спочатку ми голосуємо нормальними бюлетенями, потім зіпсованими, потім зовсім не голосуємо й нарешті відмовляємося приходити на виборчі дільниці, хіба не очевидно, що демократія опиниться в небезпеці, коли одна з таких категорій виборців витіснить головну, коли більшість населення або не прийде голосувати, або голосуватиме чистими бюлетенями, І я винна в такому стані речей, Саме це я й намагаюся з’ясувати, І як же мені вдалося умовити населення столиці голосувати чистими бюлетенями, може, я підсовувала прокламації їм під двері, може, молилася й проказувала закляття опівночі, підкладала отруту в водогін, обіцяла кожній особі першу премію в лотереї чи підкуповувала виборців за ті гроші, які мій чоловік заробляв у своїй консультації, Ви, пані, зберегли зір, коли весь народ осліп, і не змогли пояснити мені, чому так сталося, І це робить мене винною у змові проти світової демократії, Я намагаюся з’ясувати це, Отже, з’ясовуйте, й коли ви доведете своє розслідування до кінця, повідомте мені його результати, бо раніше ви більше не почуєте від мене жодного слова. Саме таку відповідь комісарові й не хотілося б почути. Він уже наготувався сказати, що запитань у нього на цю хвилину більше нема, але наступного дня він продовжить допит, коли задзвенів дзвінок на дверях. Лікар підвівся й пішов поглянути, хто там прийшов. Він повернувся до вітальні в супроводі інспектора, Цей пан назвався інспектором поліції і повідомив, що пан комісар наказав йому прийти сюди, Так, я йому це наказав, але роботу на сьогодні тут закінчено, продовжимо її завтра о цій же таки годині, Я хотів би нагадати панові комісару те, що він сказав мені й агенту, наважився озватися інспектор, але комісар його урвав, Те, що я сказав або чого не сказав, втратило інтерес, А завтра ми прийдемо сюди втрьох, Ваше запитання недоречне, інспекторе, бо свої рішення я завжди ухвалюю на місці й залежно від ситуації, у свій час ви про все довідаєтеся, роздратовано заявив комісар. Він обернувся до дружини лікаря і сказав, Завтра, як я пообіцяв, я не гаятиму часу на непрямі запитання, а відразу перейду до суті й те, про що я вас запитуватиму, не має здатися вам більш незвичайним, аніж мені той факт, що ви, пані, не осліпли під час загальної епідемії білої сліпоти чотири роки тому, коли я осліп, інспектор осліп, ваш чоловік осліп, а ви, пані, ні, побачимо, чи в цьому випадку підтверджується давнє прислів’я Хто зробив каструлю, той зробив і накривку для неї, Отже, тепер ітиметься про каструлі, іронічно зауважила дружина лікаря, Про накривки, моя пані, про накривки, відповів комісар, прямуючи до дверей, задоволений тим, що співрозмовниця підказала йому більш або менш дотепну відповідь. Йому дошкуляв легкий головний біль.
Пообідали вони не разом. Вірний своїй тактиці контрольованого розсіяння, комісар нагадав інспектору та агентові, коли вони розлучалися, щоб вони не йшли в ті ресторани, де обідали вчора, й сам дисципліновано підкорився своєму ж таки наказу. При цьому він пішов на певну жертву, бо ресторан на три зірочки, який він, зрештою, вибрав, на блюді не був вартий і однієї. Цього разу він призначив не одне місце для зустрічі, а два, одне для агента й друге для інспектора. Підлеглі відразу помітили, що начальник не в дусі й не охочий до розмов, мабуть, зустріч з офтальмологом та його дружиною йому не вдалася. А що й вони обоє не домоглися тих результатів, на які сподівалися, то обмін інформаціями у провіденційному страховому агентстві не став плаванням у морі, укритим трояндами. До цієї професійної напруги додалося незвичайне й зухвале запитання, з яким до них звернувся охоронець гаражу, коли вони туди в’їхали, Звідки ви тут узялися, панове. Звичайно, комісар зі своїм великим досвідом не розгубився й, сухо відповівши, Ми тут від провидіння, а потім додав, ми