Стоїк - Теодор Драйзер

на Берклі-сквер, Ковпервуда вразила шляхетна міць цього квадратного будинку. Він, здавалося, дихав надійністю, що, звісно, не мало нічого спільного з комерцією. Ліврейний слуга відчинив перед ними двері; тиша величезної вітальні першого поверху створювала атмосферу, яка подобалася Ковпервуду, що, втім, ніяк не зачіпало його особистої ієрархії цінностей. Що ж, цілком правильно, що ця людина цінує насамперед надійність. Але й він, Ковпервуд, зі своєї точки зору теж має рацію, намагаючись залучити його до своєї справи, допомогти йому збільшити своє багатство, використати його, а, якщо він не виявить достатньої спритності, Ковпервуд проковтне його, і тоді вся ця надійнсіть розлетиться на порох.

Джонсон запропонував Ковпервудові подивитися картинну галерею, оскільки дворецький доповів, що лорд Стейн телефонував і передав, що затримається на декілька хвилин. Опинившись у ролі тимчасового хазяїна, Джонсон з усієї сили намагався бути послужливим. Ковпервуд сказав, що він із задоволенням подивиться картини, і Джонсон повів його до величезної галереї, що примикала до вестибюля.

Вони повільно походжали галереєю, зупиняючись перед дивними портретами, написаних Ромнеєм і Гейнсборо, а Джонсон частував Ковпервуда історією родини Стейнів. Покійний лорд був відлюдником і людиною великої вченості, цікавився переважно хетськими розкопками й хетською писемністю, витратив на це купу грошей, за що йому, зрозуміло, вдячні історики. Молодий Стейн до цих антикварних інтересів батька ніякої схильності не ви­явив, і, на відміну від батька, виявив інтерес до суспільного життя і фінансів. Тепер лорд Стейн помітна постать у світі і має великий вплив у фінансових колах. А цей будинок, коли настане сезон, стає місцем різноманітних суспільних подій. Родовий маєток Стейнів Трігезал — одна з визначних пам’яток Англії. Крім того, лорд Стейн має чарівний заміський будинок у Прайорс-Коув, поблизу Марлоу на Темзі, і виноробну ферму у Франції.

Почувши назву нинішньої оселі Береніс, Ковпервуд по­сміхнувся про себе, й тільки поява лорда Стейна, що привітав їх у своїй звичній манері, втримала його від подальших розпитувань.

— А! От ви де, Джонсоне! А з вами, звичайно, містер Ковпервуд?

Він простягнув руку, і Ковпервуд, оглянувши його швидким проникливим поглядом, енергійно потиснув її.

— Для мене це честь, запевняю вас, — промовив він.

— Що ви! Що ви! — відповів Стейн. — Елверсон мені стільки розповідав про вас. Я думаю, найзручніше нам буде в бібліотеці. Ходімо?

Він подзвонив і наказав лакеєві принести вино. Вони ввійшли до просторої кімнати з високими скляними дверима, що виходили в сад. Поки лорд Стейн люб’язно влаштовував своїх гостей і віддавав розпорядження лакеєві, Ковпервуд продовжував уважно придивлятися до нього. Він відчував цілковиту приязнь до цієї людини. Його невимушена і доброзичлива чемність і стриманість вселяла бажання завоювати її довіру. Але завоювати цю довіру, очевидно, було не так просто. З ним треба діяти чесно, враховуючи його інтереси не менш, ніж свої власні.

Однак Ковпервуд все-таки вирішив цього разу не відкривати Стейну внутрішні механізми своєї пропозиції. У нього мимоволі майнула думка про Береніс; адже в них була угода, що вона допомагатиме йому підтримувати відносини саме з такими людьми, як лорд Стейн. Але тепер, після того як Ковпервуд сам оцінив привабливість Стейна, він уже не був певен, що хоче допомоги Береніс. Він змусив себе не думати про це й вслухався в слова Джонсона, — той говорив про нинішнє становище лондонського підземного транспорту.

Коли Джонсон закінчив, Ковпервуд спокійно й докладно виклав свій план об’єднання підземних ліній. Він торкався головним чином електрифікації, освітлення, нової системи електротяги, повітряних гальм і автоматичної сигналізації та блокування. Лорд Стейн лише один раз дозволив собі перебити його:

— Ви маєте на увазі особистий контроль над усією мережею чи контроль ради директорів?

— Звісно, контроль директорів, — відповів Ковпервуд, який насправді аж ніяк не мав цього на увазі. — Мій план об’єднання підземних доріг, — продовжував він, тим часом як Джонсон і Стейн мовчки спостерігали за ним, — полягає в тому, щоб заснувати нову компанію, включивши в неї Чаринг-Крос, що тепер належить мені. Для того аби залучити акціонерів центральної кільцевої лінії, я готовий запропонувати їм за кожну їхню акцію, якою вони зараз володіють у своїх карликових компаніях, по три акції в цій новій об’єднаній компанії. А оскільки будівництво лінії Чаринг-Крос обійдеться щонайменше у два мільйони фунтів стерлінгів, ви самі можете судити, наскільки зросте вартість акцій.

Він зробив паузу, щоб перевірити, яке це справило враження, і, переконавшись, що воно сприятливе, продов­жував:

— Вам не здається, що це доволі вигідна перспектива, особливо, якщо ми погодимо заздалегідь, що всі лінії цієї нової компанії будуть обладнані за останнім словом техніки і діятимуть як єдина система і при цьому без будь-яких додаткових витрат з боку акціонерів, а за рахунок широкого розпродажу нових акцій.

— Так, це безумовно вигідно, — відгукнувся лорд Стейн.

Джонсон мовчки кивнув, погоджуючись із ним.

— Ось це і є в загальних рисах мій план, — сказав Ковпервуд. — Звісно, до цієї мережі згодом можна приєднати нові гілки, але це вже буде вирішувати директорат нової системи.

Ковпервуд мав на думці можливість перекупити контракти в Скерра, Геддонфілда й ще в декого — і тоді ці контракти доведеться викупати в нього.

Але тут лорд Стейн задумливо почухав за вухом.

— Наскільки я розумію, — сказав він, — ця ідея з обміном акцій з розрахунку три за одну має спокусити деяких акціонерів, які побажають приєднатися до вашого підприємства на ваших умовах. Але, думаю, ви забуваєте про загальний настрій, що зараз, певно, не на вашу користь. Враховуючи це, можете бути впевнені, що ваша пропозиція — три акції за одну — не залучить до вас достатньої кількості акціонерів, готових прийняти всі ваші умови, тобто, я б сказав, віддати вам повний контроль. Річ у тім, що вони тримаються думки, що контроль за підприємством має належати англійцям. І я, і Джонсон, мали можливість переконатися в цій тенденції, відтоді як стало відомо про придбання вами Чаринг-Крос. Більше того, проти вас вже утворилася певна опозиція в Метрополітен і Районній, можна навіть говорити про тенденцію до об’єднання проти вас. А, признатися, дотепер директори цих компаній аж ніяк не виявляли одне до одного яких-небудь дружніх почуттів.

Тут Джонсон сухо хмикнув.

— Тому, якщо ви не зумієте рухатися, виявляючи