І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

5

Характерна риска п’ятої позиції — це врівноваженість, однакова віддаленість від обох крайнощів. Така гармонія, що проявляється і назовні, і всередині, приводить до того, що людина може знаходити насолоду в своєму обмеженні. Але людина, котра діє на цій позиції, якщо вона виходить з її суті, може вершити лише великі справи, такі, що викликають похвалу з боку оточення. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Солодке обмеження. Щастя. Якщо виступиш, буде похвала».

6

Урівноваженість, властива попередній позиції, тут уже втрачена. Тому обмеження сприймається тут як щось зовнішнє. Символічно це показано вже в самій позиції, яка є найбільш зовнішньою позицією гексаграми. Тому обмеження, яке виникає тут, можна пережити як щось сумне та гнітюче. Стійке перебування в такому стані може викликати лише нещастя. Тут варто було б узяти до уваги перехідний характер цієї позиції, перейти до наступної ситуації щабля процесу обмеження та прагнути працювати над собою в межах тих рамок, які поставлені вже у минулому. Якщо це прийняти до уваги, то потреба каяття в попередніх помилках може відпасти. Тому в тексті тут слід бачити два афоризми: переший, що характеризує об’єктивність цієї ситуації, і другий — відсутність каяття як результат правильно зрозумілої та виправленої ситуації. Тому в тексті написано: «Слабка риска — нагорі. Гірке обмеження. Стійкість — до нещастя. Каяття зникне».

№ 61. Чжун-фу. Внутрішня правда

У процесі подрібнення виникли окремі індивідууми. Цей процес був обмежений. Таким чином, індивідуальне репрезентувало певну стій­кість. Але для подальшого свого буття, власне, для того, щоб виникнути в повному розумінні цього слова, індивідуальне мало стати внутрішньо самостійним, воно мало наповнитись внутрішньою правдою. Тому ця ситуація, що йде на зміну попереднім, називається внутрішньою правдою. Незалежно від того, наскільки розвинений конкретний індивідуум, ця внутрішня правда має бути присутня в ньому. З точки зору авторів «Книги змін», вепри та риби є найтупішими та найобмеженішими істотами в поганому сенсі слова. Звісно, це лише образ, що позначає недостатньо розвинену людину. Але навіть така людина, незважаючи на всю свою обмеженість, якщо має цю внутрішню правду, все ж залишається людиною і може діяти в навколишньому житті. За наявності такої внутрішньої правди вона здатна до серйозної та великий діяльності, в якій, певна річ, має зберігати стійкість, тобто вміння гармоніювати, зовнішнє спонукання до дії та внутрішню реакцію на це спонукання. Саме в гармонії сприйняття та реакції повинна протікати ця серйозна і велика діяльність, яка мається тут на увазі. Цю думку «Книга змін» втілює в такі образи: «Внутрішня правда. Навіть для вепра та риб щастя. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість».

1

На самому початку цієї ситуації, коли вона ще не тільки не виявлена зовні, але і не знайдена всередині, відповідність і гармонійність, про яку тільки-но було сказано, є ще проблематичними. Але тільки за їхньої наявності можна досягти щастя. Будь-який відступ від цього, якщо не призведе до нещастя, у будь-якому разі викличе неспокій, а саме це заважає правильному та нормальному ходу всього процесу. Тому «Книга змін» застерігає: «Сильна риска — на початку. Якщо буде співмірність, то буде щастя. Якщо відвернешся до іншого, буде неспокійно».

2

Кожен індивідуум, котрий виник у ході творчості, що характеризувалося на попереднього щаблі, є чимось самостійним. І стосунки між індивідуумами розглядаються з точки зору їхнього справжнього внутрішнього змісту. Це не їхнє зовнішнє співвідношення, а співвідношення їхніх сутностей. Зовні вони можуть і не бачити один одного, можуть залишатися в тіні один щодо іншого, але через їхню внутрішню співзвучність тому, що в кожному з них є ця внутрішня правда, вони можуть гармонійно вторити один одному. За такої внутрішньої злагоди, природно, в них може виникнути бажання поділитися своїм станом. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — на другому місці. Журавель, що кричить, перебуває в тіні. Його пташенята вторять йому. У мене є хороша чаша, я розділю її з тобою».

3

При виході назовні, властивому третій позиції, коли вже виникли окремі індивідууми, людина зустрічає рівного собі супротивника. Тому успіх або неуспіх заздалегідь тут не може бути визначений, і альтернативність цієї позиції «Книга змін» висловлює так: «Слабка риска — на третьому місці. Знайдеш супротивника. То битимеш у барабан, то замовкатимеш. То заплачеш, то заспіваєш».

4

У деяких випадках гексаграма розглядається не як те, що складається з двох триграм, а складається з трьох пар окремих рисок. У цьому випадку четверта та третя риски є певною парою. Але третя риска характеризувалася тут повною непевністю. Тому поєднання з такою людиною, котра зовсім не впевнена в своїх діях, не може бути сприятливим. Тут краще звернутися вперед до виявлення тієї внутрішньої правдивості, що характеризує всю цю ситуацію. Однак повне виявлення її на позиції, де ця внутрішня правдивість ще недостатньо дозріла для того, щоб поширитися зовні, ще неможливе. Тут є «майже». Вся справа в тому, що тут місяць майже досяг своєї повноти. І тому людині це становище може здатися небезпечним. Однак неможливість зв’язку з минулим і потяг до майбутнього приводить до того, що результат цієї позиції все ж сприятливий. Тому тут знаходимо: «Слабка риска — на четвертому місці. Місяць наближається до повні. Пара коней загине. Осуду не буде».

5

Друга позиція, що характеризує цю ситуацію зсередини, свідчила про співзвучність сутностей. П’ята позиція, що характеризує той сам процес ззовні, каже про результат такої співзвучності — об’єднання. Саме наявність внутрішньої правдивості спричиняє таке об’єднання. Тому текст каже лише: «Сильна риска — на п’ятому місці. Володій правдою. Вона об’єднує. Осуду не буде».

6

Усе, що варто було зробити для розвитку внутрішньої правдивості, і все, що треба було зробити для об’єднання з іншими особистостями, також сповненими цією внутрішньою правдивістю, вже було досягнуто. Продовження такої ж діяльності привело б лише до прагнення надмірного самопідйому. Однак оскільки в цій ситуації воно ще неможливе, то це було б рівнозначно прагненню піднятися в небо. Вперте та стійке збереження цього бажання характерне для цієї ситуації, відійшло б від людини. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — нагорі. Голоси пернатих здіймаються в небо. Стійкість до нещастя».

№ 62. Сяо-го. Перерозвиток малого

На попередньому щаблі була вироблена внутрішня правда, тому помилки, які все ж можуть бути, не стануть великими та серйозними. Треба довіряти самій правді, бо вона буде керувати діяльністю людини. Тому, якщо й можливий якийсь перерозвиток, тобто порушення гармонії, то лише перерозвиток малого. Для того щоб досягти правильного розвитку, що коригує помилковість дій, необхідне стійке дотримання чесного способу дій як результатів правди. Людина тут може діяти в малому, але не у великому, бо тут тільки ще починається діяльність вже створеного та насиченого внутрішньої правдивістю індивідуума. Будь-яке прагнення піднятися вище за призначені можливості призводить до втрати того, що може бути досягнуте. Наче птах, ця можливість відлітає від людини, і до