І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

3

Після періоду виснаження всіх сил і лише внутрішнього накопичення їхня наявність у людині може бути ще не виявлена зовні, і тому навряд чи оточення може мати причини довіряти наявності цих сил, тобто внутрішньої правди. На перших двох позиціях люди не зможуть визнати наявність цих накопичених у попередній ситуації сил. Лише на третій позиції, як каже «Книга змін», лише після того, як тричі мова торкнеться змін, тобто оновлення, може бути досягнута певна довіра. Певна річ, що такий стан людини, коли після довгих промов вона може завоювати довіру до себе, вона сама може пережити важке становище, і в такому стані депресії навряд чи зможе діяти сприятливо. Тому текст каже: «Сильна риска — на третьому місці. У зміні мова тричі торкнеться її, і лише тоді до неї з’явиться довіра. Похід — до жалю. Стійкість — жахлива».

4

Усе те, що склалося як результат вчинених раніше дій, визначено долею, що діє як якийсь незмінний закон, але незмінність його дуже відносна, бо рано чи пізно настає час активного втручання — якщо не в своє минуле, то в своє майбутнє. І завдяки йому людина досягає можливості переробити свою долю. Звісно, для цього вона має справді накопичити багато особистих сил. Вона мусить переплавити свою долю. І образ переплавки, який тут згадується, коментатори пояснюють тим, що горішня триграма, в яку ми вступаємо на цій стадії, триграма дуй, символізує метал, під яким діє триграма лі — вогонь. Завдяки такій переплавці і переробці своєї власної майбутньої долі будь-яке каяття в неправильних вчинках, що були у минулому, відпадає. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Володіючи правдою, зміниш долю. Щастя. Каяття зникне».

5

При максимальному виявленні новацій на п’ятій позиції «Книга змін» вказує образ рухливий і сильний у своїй діяльності зовні, образ тигра, що весь час рухається. Але це тільки образ, бо, по суті, мова тут іде про людину, сповнену великих внутрішніх сил, які для неї в усій її діяльності настільки переконливі, наскільки вони переконливі і для оточення, тому вона може в усій своїй діяльності виходити з них самих і не чекати якихось прогнозів, вказівок ззовні тощо. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Велика людина рухлива, як тигр. І до ворожіння він уже знає правду».

6

Перерозвиток мінливості та рухливості приводить ли­ше до зовнішнього підтвердження змін. По суті, зміна вже досягнута, і лише за інерцією саме зовнішнє в ній продовжує ще діяти. Якщо при максимальному прояві зміни йшлося про рухливість тигра, то тут вибрана тварина, схожа на тигра, але позбавлена його сили. Тут мова тільки про рухливість барса, але і вона, залишаючись, проте, рухом, можливістю зміни, може бути притаманна лише внутрішньо розвинутій людині. Людина ж, не розвинута етично, нікчемна, здатна лише на суто зовнішнє підтвердження зміни. Вона може змінювати не більше, ніж «вираз свого обличчя». Якщо вона запропонувала б виступити зовні, ніяк себе не проявивши, то такий виступ призвів би лише до нещастя. Краще їй залишатися тим, ким вона є, і працювати над подоланням зміни своєї суті. Внаслідок цього текст каже: «Слабка риска — нагорі. Шляхетний чоловік рухливий, як барс. У мізерної людини змінюється обличчя. Похід — до жалю. Стійке перебування на місці — на щастя».

№ 50. Дін. Жертовник

Образу динамічної зміни протиставляється тут щось статичне. Триножний жертовник — ось образ цієї ситуації. Його триноги гарантують стійкість; так після динамічного моменту настає статичний. Але тут справа дещо складніша, і образ цієї гексаграми треба розглянути і з інших боків, аби зробити зрозумілим текст. Якщо в попередній гексаграмі ми згадували в коментарях до четвертої позиції переплавку, то тут цей жертовник з’являється як знаряддя переплавки, як той тигель, в якому плавиться метал. Образно це показано в тому, що внизу маємо триграму сунь, що символізує дерево, яке розуміється тут як паливо, а нагорі маємо триграму лі, яка позначає вогонь, що виникає з цього палива. Тут показана дія вогню на нагрітий ним тигель, і всередині тигля в розплавленому металі проявляється дія вогню, як жар. У цій переплавці позначені подальші і нові шляхи розвитку всіх ситуацій. Але тут поки що береться лише стійкий момент самої переплавки. У цьому сенсі жертовник розуміється, як стійкість. Цей образ показаний у контекстах афоризмів при окремих рисках. Загальний же афоризм тут украй короткий, він каже тільки про початок нового періоду і про можливість подальшого розвитку та звершень. Крім цього, необхідно сказати, що текст тут, мабуть, зазнав значного псування, бо в різних виданнях «Книги змін» тут знаходимо різні тексти. Філологічно критичний вибір тексту зроблений у критичному перекладі. Тут же, позаяк ці коментарі будуються головним чином на роботі Вань І, ми дотримуємося його видання. Так, у його виданні читаємо: «Жертовник. Початкове щастя. Звершення».

1

Основна особливість першої позиції в цьому випадку полягає в тому, що вона, з одного боку, приходить на зміну попередній ситуації, яка має бути цілком відкинута, а з іншого ж боку — в тому, щоб прагнути до вищих щаблів, тобто до подальшого розвитку ситуації. Тому тут ідеться про те, що жертовник перекинутий догори ногами. Природно, що при цьому залишки колишніх жертв із нього випадають. Так само має випасти все, що є залишком попередніх помилок. Але по цих залишках минулого можна судити і про якість цієї ситуації. Так, тут повторюється думка, яка не раз зустрічається в стародавніх китайських текстах (наприклад, «Дао Де Цзін»), що «за сином пізнається мати». Оскільки тут передбачається подальший розвиток, який можливий саме завдяки очищенню від залишків попередніх помилок, то тут ідеться про успішний результат цієї позиції. Ці образи в тексті показані так: «Слабка риска — на початку. Жертовник перекинутий догори ногами. Вигнання сприяє занепаду. Наложницю беруть заради її потомства. Осуду не буде».

2

На попередньому щаблі вже вдалося набути певних сил. Вони є сенсом цієї ситуації. Тому на другому щаблі, який називається жертовником, ідеться про його вміст, тут жертовник має бути повним. Якщо людина займає цю позицію в такій ситуації, то ця повнота стосується саме її. Натомість у людей, які вороже протистоять їй, тобто у людей, якісно відмінних від неї, ця позиція не може бути. В силу антитези про них може бути сказано як про людей, котрі мають нужду. Але ця потреба в силу розмежування цієї людини й її супротивника не може торкнутися її самої, бо тут, на другій позиції, вона ще повністю перебуває в собі зі своїми силами. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на другому місці. У жертовнику є повнота. У моїх супротивників є потреба, але до мене вона не досягне. Щастя».

3

Образ жертовника весь час згадується в афоризмах окремих рисок. Третя риска — сама середина жертовника, є тим