Брати, або Могила для «тушки» - Василь Андрійович Базів

Дороги, що ведуть на Київ

Василь знімав із себе обгорілий одяг і кидав у кухню. Стефко Юродивий, що запалив першу сосну, вийшов зі згарища іншим.

— Біси з мене вийшли. Залишилися там і згоріли. — І не знати було, чи вірити йому, чи ні.

Стас Софокл так і не промовив ані слова. Ні тоді, коли витягував Василя з-під куль, ні тепер, коли разом із Євстахією Миколаївною перев’язував йому рани.

Хлопчина наче й не зовсім недоречно ввімкнув телевізор. Якась така налякана пані навіть і не намагалася приховати, як це завжди робиться, що вона попросту тупо читає із листка:

«У селі Задвірці селяни підпалили садибу народного депутата Петра Капця. Відбулося зіткнення між виборцями та охороною народного депутата. Є жертви з обох боків. Хвиля протестів перекинулася на навколишні села, відтак на прилеглі райони. Обурені маси повсталого люду здійснюють підпали будинків депутатів усіх рівнів, високопоставлених чиновників, бізнесменів, спостерігаються погроми адмінбудинків, офісів, автомобілів. У регіоні введено надзвичайний стан. Масові безпорядки охоплюють усе ширші території у всіх регіонах. Задіяні спецпідрозділи внутрішніх військ. Повсюдно відбуваються силові зіткнення сил правопорядку із повстанцями. Як повідомляють наші кореспонденти з місць, колони розлюченого люду рухаються різними видами транспорту на Київ…»

Золоче на Дніпрі

2012 рік

Оглавление Піраміда від Наполеона Коляда да Вінчі «Дві ходки — три созива» Пророцтво від Софокла Субмарина для контрабаса Фараони і фарисеї Омандачений Сікач Любов на припоні Арешт комісара Кулянди Встань, Тарасе, подивися! Горіла сосна, палала! Дороги, що ведуть на Київ