Прозріння - Жозе Сарамаго

зможете, робіть те, щоб результати були такими, яких я від вас вимагаю. Міністр внутрішніх справ не встиг відповісти, телефон відключився. Мені приємно чути, коли ти говориш так, як оце говорив, сказала дружина прем’єра, Я так говорю, коли мені потрапляє гірчиця в ніс, А що ти вчиниш, коли він не зможе розв’язати проблему, Повантаж свої речі й забирайся геть, Разом із міністром оборони, Саме так, Тобі не дозволено виганяти зі служби міністрів, як я виганяю своїх служниць, А вони і є служницями, Так-то воно так, але ж потім ти не матимеш іншої ради, як знайти їм заміну, Цю проблему треба обміркувати спокійно, Що ти маєш на увазі, Я не схильний говорити про це тепер, Я твоя дружина, ніхто нас не чує, твої таємниці це мої таємниці, Я хотів сказати, що, з огляду на серйозність ситуації, ніхто не здивується, якщо я надумаю взяти на себе обов’язки міністра оборони й міністра внутрішніх справ, надзвичайна ситуація у стані національної безпеки не може не знайти віддзеркалення у структурах функціонування уряду, мій намір послужив би тотальній координації, тотальній централізації, тотальній зручності віддавати накази, Це був би величезний ризик, ти міг би або все здобути, або усе втратити, Так, але якщо мені пощастить здобути тріумф над заколотом, який не мав паралелей у жоден час і в жодному місці, заколотом, який зруйнував найчутливіше місце в організації нашої країни, систему парламентської репрезентації, тоді історія надасть мені досі небачене місце, вона оголосить мене унікальним рятівником демократії, А я стану найгордовитішою з дружин, прошепотіла жінка, притиснувшись до нього всім тілом, наче змія, так ніби її раптом опанувала магічна хіть, яка спостерігається дуже рідко, суміш плотського бажання й політичного ентузіазму, але чоловік, усвідомлюючи всю серйозність моменту й раптом пригадавши суворі слова поета, Чому ти кидаєшся в ноги / моїх грубих чобіт? / Чому розпускаєш тепер своє запашне волосся / і підступно розкриваєш обійми своїх лагідних рук? / Я тепер не більше як чоловік із грубими руками / і серцем, обернутим в один бік. / Мені треба було / розтоптати тебе, щоб пройти, / я тебе розтоптав, Ти знаєш, він відкинув убік постільну білизну й сказав, Я піду супроводжувати розгортання операцій за своїм письмовим столом, а ти спи, відпочивай. У голові жінки промайнула швидка думка, що в такій критичній ситуації, як нинішня, коли моральна підтримка була б на вагу золота, якби її можна було зважити, вільно ухвалений код головних подружніх обов’язків у розділі взаємодопомоги вимагав, щоб вона негайно підвелася з постелі й власними руками, не кличучи служницю, приготувала чоловікові міцний чай із належним підкріпленням сухих пиріжків, проте розчарована, роздратована несподіваним спалахом хоті, який відразу згас, вона перевернулася на другий бік і міцно заплющила очі з легкою надією, що уві сні зможе скористатися рештками свого короткочасного збудження, щоб організувати з них невеличку еротичну фантазію для особистого вжитку. А прем’єр-міністр увійшов до свого кабінету, байдужий до розчарувань, які залишив позаду, накинувши поверх смугастої піжами шовковий халат, орнаментований екзотичними мотивами, з китайськими павільйонами та золотими слонами, увімкнув усі джерела світла, а потім радіо й телебачення. На телевізійному екрані досі маячила нерухома картинка, для початку передачі було надто рано, але на всіх радіостанціях уже жваво говорили про страхітливі затори на вулицях, міркували про те, що за всіма ознаками відбувалася масова спроба втекти з в’язниці, на яку перетворилася столиця через свою дурну поведінку, не бракувало також коментарів про більш аніж передбачувані наслідки, до яких неминуче призведе незвичайно щільна закупорка вулиць, унеможлививши прохід великих автофургонів, які щодня привозили до міста продовольчі товари. Ці коментатори не знали, що вказані автофургони були затримані внаслідок суворої військової необхідності за три кілометри від кордону. Пересуваючись на мотоциклах, радіорепортери зверталися із запитаннями до тих, хто сидів у колонах автомобілів і вантажівок, і переконалися в тому, що справді йшлося про колективну акцію, організовану з ніг до голови, яка об’єднала цілі родини, щоб утекти від тиранії, від задушливої атмосфери, яку утворили в столиці сили заколоту. Деякі голови родин нарікали на затримку, Ми перебуваємо тут майже три години, а черга не просунулася вперед бодай на міліметр, інші вважали, що стали жертвами зради, Нам гарантували, що ми зможемо проїхати без проблем, і ось який ми маємо блискучий результат, уряд виїхав на вакації й відмовляється допомогти нам виїхати також, віддав нас на поталу звірам, і тепер, коли ми мали шанс виїхати звідси, двері зачинили перед самим нашим носом. Нерви в людей були перенапружені, діти плакали, люди старі зблідли від перевтоми, чоловіки, в яких закінчилися сигарети, були збуджені до краю, виснажені жінки намагалися навести бодай якийсь лад у розпачливому сімейному хаосі. Люди в одному з автомобілів спробували розвернутися й повернутися до міста, але мусили відмовитися від свого наміру, опинившись під градом лайки та образ, які звалилися їм на голови, Боягузи, чорні вівці, білобюлетенники, гівняні козли, шпигуни, зрадники, сучі діти, тепер ясно, чому ви опинилися тут, приїхали, щоб деморалізувати пристойних осіб, зруйнувати нашу єдність, але не думайте, що ми дозволимо вам утекти, ось знімемо колеса вашого автомобіля, може, тоді ви навчитеся шанувати чуже страждання. У кабінеті прем’єра задзвонив телефон, це могли бути міністр оборони, міністр внутрішніх справ або президент. Подзвонив президент, Що відбувається, чому мене вчасно не поінформували про безлад, який утворився на виході зі столиці, запитав він, Пане президент, уряд тримає ситуацію під контролем, через короткий час проблеми будуть розв’язані, Хай і так, але мене повинні були інформувати, я не можу залишатися поза станом подій, Я подумав, що події цілком лежать на моїй відповідальності, що немає причин уривати ваш сон, та хай там як, а я збирався зателефонувати вам через двадцять хвилин або через півгодини, повторюю, я беру всю відповідальність на себе, пане президент, Гаразд, гаразд, я вам дуже вдячний за ваш намір, але якби моя дружина не мала корисної звички прокидатися рано, керівник держави досі спав би, тоді як його країна палахкотить у вогні кризи, Вона не палахкотить, пане президент, уже вжито всіх необхідних заходів, Ви не кажіть мені, що дали наказ розбомбити всі колони автомобілів, Гадаю, ви вже мали час переконатися в тому, що це не мій стиль, пане президент, Я сказав це, щоб створити образ, звичайно, я ніколи не подумав би, що ви спроможні вчинити таке варварство, Через короткий час радіо повідомить, що о шостій годині міністр