Прозріння - Жозе Сарамаго

внутрішніх справ звернеться до країни з промовою, я наготувався дати перше повідомлення, будуть і інші виступи, усе організовано, пане президент, Я визнаю, що ви вже дечого досягай, І я переконаний, твердо переконаний, що наш успіх можна забезпечити лише в тому випадку, пане президент, якщо всі ці люди погодяться мирно повернутися до своїх домівок, А якщо не погодяться, Якщо ми не умовимо їх погодитися, уряд піде у відставку, Не намагайтеся зловити мене на цей трюк, ви знаєте так само добре, як і я, що за ситуації, в якій перебуває країна, я не зміг би прийняти вашу відставку, навіть якби ви висловили таке бажання, Я знаю, але я не міг цього не сказати, Гаразд, позаяк ми з вами дійшли згоди, не забувайте повідомляти мені про все, що відбуватиметься. Радіо оголосило, Ми ще раз уриваємо нашу передачу, аби інформувати вас, що міністр внутрішніх справ о шостій годині звернеться з повідомленням до країни, повторюємо, о шостій годині міністр внутрішніх справ звернеться з повідомленням до країни, повторюємо, до країни звернеться з повідомленням міністр внутрішніх справ, о шостій годині, повторюємо, до країни звернеться з повідомленням міністр внутрішніх справ, це багаторазове повторення однієї формули не пройшло повз увагу прем’єр-міністра, який протягом кількох секунд, усміхаючись своїм думкам, намагався уявити собі, як, у біса, зможе передати своє повідомлення міністр внутрішніх справ. Чи не зможе він зробити якийсь корисний висновок для майбутнього, й у цю мить нерухома заставка на екрані телевізора зникла, поступившись місцем звичному образу прапора, який майорів на вершині щогли, дуже ліниво, наче також щойно прокинувся, а тим часом гімн загудів своїми тромбонами й загуркотів барабанами з тонкою мелодією кларнета посередині. Диктор, який з’явився на екрані, мав перекручену краватку й украй невдоволене обличчя, ніби його хтось гірко образив і він не мав наміру ані простити цю образу, ані швидко її забути, Враховуючи серйозність політичного та соціального моменту, сказав він, і шануючи священне право населення на вільну й багатосторонню інформацію, ми сьогодні починаємо свої передачі раніше від домовленого часу. Як і багато з тих, хто нас слухає, ми довідалися, що міністр внутрішніх справ виступить о шостій годині по радіо, мабуть, для того, щоб висловити ставлення уряду до наміру частини громадян покинути місто. Не думаю, що наше телебачення стало мішенню наперед обміркованої дискримінації, але ми не можемо не звернути увагу на те, що тільки непоясненна дезорієнтація, несподівана для таких досвідчених політиків, які сформували нинішній уряд нації, могла призвести до того, що про наше телебачення забули. Принаймні неусвідомлено. Мабуть, це пояснюють надто ранньою годиною, в яку мало прозвучати повідомлення, але працівники цього закладу протягом усієї своєї тривалої історії дали досить доказів персонального самозречення, відданості громадській справі та високого патріотизму, щоб не бути тепер зведеними до принизливого становища інформаторів другої руки. Ми віримо в те, що до часу, передбаченого для нинішнього повідомлення, ще буде можливість досягти домовленості, яка, не позбавляючи наших колег по громадському радіо того права, котре було їм надане, поверне нашому закладові те, що йому належить по праву, тобто місце й відповідальність першої інформативної інституції країни. Поки ми чекаємо результатів цієї домовленості, про які сподіваємося незабаром почути, інформуємо вас, що гелікоптер телебачення в цю саму мить підіймається в повітря, щоб показати нашим телеглядачам перші картини довжелезних автомобільних колон, які, згідно з планом виїзду з міста, що його, як ми вже довідалися, назвали добре відомим в історії ім’ям ксенофонта, були зупинені на кордонах столиці. На щастя, вже понад годину як припинилася злива, що протягом усієї ночі поливала каравани машин, які опинилися в такій скруті. Залишилося не так багато часу до того, як сонце викотиться з-за обрію й прорветься крізь чорні хмари. Сподіваємося, його поява допоможе повалити бар’єри, які з причин, що їх ми не можемо зрозуміти, досі перешкоджають нашим відважним співвітчизникам вирватися на волю. Нехай буде так задля добра вітчизни. Наступні картини показують гелікоптер у повітрі, потім зйомки згори, невеличкий аеродром, із якого він піднявся в повітря, а потім ви побачите дахи перших міських будинків і перші вулиці. Керівник уряду поклав руку на телефон. Не можна було гаяти жодної хвилини, Пане прем’єр-міністр, почав міністр внутрішніх справ, Не кажіть більше нічого, ми вчинили помилку, Ви кажете, ми вчинили, Атож, ми вчинили, бо коли один помиляється, а другий не виправляє його, помилка належить обом, Я не наділений ані вашою владою, ані вашою відповідальністю, пане прем’єр-міністр, Але ви наділені моєю довірою, То чого ви від мене хочете, Ви говоритимете по телебаченню, радіо одночасно транслюватиме вашу промову, й проблему буде залагоджено, І ми залишимо без відповіді нахабство диктора й той тон, яким панове з телебачення говорили про уряд, У свій час ми їм це пригадаємо, не тепер, я потім сам ними займуся, Дуже добре, Ви вже маєте своє повідомлення, Так, пане прем’єр, ви хочете, щоб я вам його прочитав, Не треба, а то мені буде нецікаво слухати вас по телебаченню, Мені треба йти, час уже майже настав, Вони вже знають, що ви туди прийдете, з подивом запитав прем’єр-міністр, Я доручив своєму державному секретареві домовитися з ними, Без мого відома, Ви знаєте краще, що ми не мали альтернативи, Без мого схвалення, повторив прем’єр, Нагадую вам, що ви наділили мене довірою, так ви мені щойно сказали, крім того, якщо один помилився, а другий помилку виправив, то успіх належить обом, Якщо на восьму годину ситуацію не буде виправлено, я негайно прийму вашу відставку, Так, пане прем’єр-міністр. Гелікоптер низько пролетів над однією з автомобільних колон, люди махали йому руками з вулиці й певно говорили одне одному, Цей вертоліт належить телебаченню, а те, що до них прилетів вертоліт із телебачення, всі сприйняли як гарантію того, що незабаром машини будуть пропущені. Якщо прилетіло телебачення, то це добрий сигнал, казали вони. Проте вони помилялися. Точно о шостій годині, коли обрій уже зарожевів, у радіоприймачах автомобілів стало чути голос міністра внутрішніх справ, Дорогі мої співвітчизники, дорогі співвітчизниці, протягом кількох останніх тижнів країна, безперечно, пережила найтяжчу кризу з тих, яку історія нашого народу пам’ятає від тих часів, коли виникла наша держава, ніколи раніше не була такою нагальною необхідність боронити національну єдність, деякі наші люди, меншість у населенні країни, послухавшись поганих порад, потрапивши під вплив ідей, які не мають нічого спільного з правильним функціонуванням демократичних інституцій, що в нас діють, і тією повагою, на яку