Прозріння - Жозе Сарамаго

усю інформативну корпорацію в ту ніч, коли вибухнула бомба. Тепер він мав відчути на собі, як їм було тоді прикро. Репортер підсунув йому мікрофон під самий ніс і зробив операторові знак у стилі таємної секти, який водночас міг означати, знімай і дай йому ляпаса, що в такій ситуації можна було сприйняти і як перше, і як друге, Пане голово, дозвольте мені висловити свій глибокий подив, що я зустрів вас тут, Чого тут дивуватися, Я вам щойно сказав чому, для мене несподіванка побачити вас учасником цієї маніфестації, Я громадянин, як і кожен інший, тому можу виходити на будь-яку маніфестацію чи демонстрацію, коли мені заманеться, а тим більше тепер, коли на це ні в кого не треба просити дозволу, Ви не просто громадянин, ви голова муніципальної ради, Ви помиляєтеся, минуло вже три дні, як я перестав бути головою муніципальної ради, я думав, що ця новина вже до вас дійшла, Я нічого не знаю, ми досі не одержали ніякого офіційного повідомлення ні від муніципальної ради, ні від уряду, Гадаю, ви не сподіваєтеся, що я скличу прес-конференцію, Вас звільнили, Я відмовився від своєї посади, Чому, Єдина відповідь, яку я можу дати, це не розтуляти рота, Населення столиці захоче знати, з якої причини голова його муніципальної ради, Повторюю, я вже не голова, Йому також буде цікаво довідатися, чому голова його муніципальної ради приєднався до маніфестації проти уряду, Це не маніфестація проти уряду, це маніфестація жалоби, люди прийшли поховати своїх мерців, Мерці вже поховані, а проте маніфестація не розійшлася, я хотів би почути ваше пояснення, Запитайте в цих людей, Мене цікавить ваша думка, а не їхня, Я йду туди, куди йдуть вони, от і все, Ви симпатизуєте виборцям, що проголосували чистими бюлетенями, чистобюлетенникам, Вони проголосували, як вважали за потрібне, моя симпатія чи моя антипатія не мають жодного стосунку до їхнього вибору, А ваша партія, що скаже ваша партія, коли довідається, що ви взяли участь у сьогоднішній маніфестації, Запитайте в них, Ви не боїтеся, що проти вас застосують певні санкції, Ні, Чому ви так переконані, 3 дуже простої причини, бо я вже не є членом партії, Вас виключили, Я звідти пішов, так само як пішов із посади голови муніципальної ради, Якою була реакція міністра внутрішніх справ, Запитайте в нього, Хто вас замінив чи замінить, Спробуйте довідатися, Ми вас побачимо на інших маніфестаціях, Приходьте й довідаєтеся, Ви покинули партію правих, де зробили всю свою політичну кар’єру, й перекинулися до лівих, Наступними днями я, сподіваюся, зрозумію, куди я перекинувся, Пане голово, Не називайте мене головою, Пробачте, я назвав вас так за звичкою, мушу вам признатися, що я почуваюся розгубленим, Я застерігаю вас проти моральної розгубленості, бо думаю, це справді моральна розгубленість, це перший крок на дорозі, що веде до тривоги, а потім і далі і, як ви полюбляєте тепер казати, далі все може статися, Я спантеличений, не знаю, що й думати, пане голово, Вимкніть запис, вашим патронам можуть не сподобатися слова, які ви щойно сказали, й, будь ласка, більше не називайте мене головою, Ми вже вимкнули магнітофон, От і добре, ви уникнете зайвого клопоту, Кажуть, маніфестація тепер рушить до президентського палацу, Запитайте в організаторів, А де вони і хто вони, Гадаю, що всі й ніхто, Вони повинні мати керівника, такі рухи не організуються самі собою, спонтанні дії не відбуваються, а тим більше коли йдеться про масові акції такого розмаху, Досі й справді нічого подібного не відбувалося, То ви хочете сказати, що не вірите у спонтанність руху голосування чистими бюлетенями, Не годиться робити такий висновок із моїх слів, У мене таке враження, що ви знаєте набагато більше про сьогоднішню подію, аніж намагаєтеся вдати, Завжди настає час, коли ми відкриваємо, що знаємо набагато більше, аніж думали раніше, а тепер покиньте мене, повертайтеся до свого життя, знайдіть іншу людину, якій ви ставитимете свої запитання, зверніть увагу на те, що море голів уже почало рухатися, Мене особливо дивує, що ніде не чути жодного крику, жодного хай живе, жодного геть, жодного слова, яке показало б, чого хоче народ, лише ця грізна тиша, від якої в мене мурашки бігають по спині, Забудьте про свою мову, запозичену з фільму жахів, зрештою, люди просто втомилися від слів, Якщо люди стомляться від слів і перестануть розмовляти, я залишуся без роботи, За сьогоднішній день ви не сказали нічого більш правильного, Прощайте, пане голово, Ще раз вам повторюю, я вже не голова. Голова маніфестації обернулася на чверть оберта навколо самої себе й стала підійматися по крутому схилу до широкого й довгого проспекту, в кінці якого вона поверне праворуч і прийме на свої обличчя лагідний подих вітерцю від річки. Президентський палац був за два кілометри звідти, до нього вела пряма й рівна дорога. Репортери дістали наказ більше не супроводжувати маніфестацію й побігли, щоб зайняти зручні позиції перед палацом, але загальна думка, що панувала в середовищі професіоналів, які працювали в полі та в кімнатах редакцій, полягала в тому, що з погляду інформативного інтересу висвітлення сьогоднішньої події зведеться до пустої витрати часу й грошей або, якщо ми захочемо вжити сильніший вираз, до непристойного розчавлювання томатів соціальної комунікації, або, якщо висловитися з належною делікатністю й витонченістю, виявом незаслуженої уваги до маніфестантів чи демонстрантів, від яких навіть у таких суспільних акціях, як демонстрації чи маніфестації, не варто чекати нічого корисного, вони могли тільки пожбурити кілька каменюк, спалити опудало керівника держави, розбити кілька вікон, заспівати давніх революційних пісень, учинити щось таке, аби показати світові, що вони не мертві, як ті, кого вони щойно опустили в могили. Маніфестація не виправдала їхніх надій. Люди заповнили майдан, із півгодини стояли, мовчки дивлячись на зачинений палац, а тоді, одні пішки, інші на автобусах, ще інші скориставшись люб’язною пропозицією незнайомих однодумців підвезти, розійшлися по домівках.

Те, чого не змогла зробити бомба, зробила мирна маніфестація. Стривожені, налякані, бездоганні виборці двох партій, правої і партії центру, зібралися на свої відповідні сімейні ради й вирішили, кожна у своєму замку, але одностайні у своєму рішенні покинути місто. Вони постановили, що нова ситуація, нова бомба, яка завтра може вибухнути проти них, і вулиці, безкарно захоплені юрбою, переконають уряд у необхідності перегляду суворих заходів, які він застосував, оголосивши про стан обложеного міста, насамперед скасувавши скандальну несправедливість, яка передбачала накладення однаково суворої кари, не роблячи різниці,