Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа

Схвильований виявленою до нього довірою, король без вагань взявся здійснювати безглуздий задум. Він примітив капітана, переваги й досвід якого дозволяли сподіватися на успіх, і послав його до Америки на чолі прекрасного флоту. Діставшись туди після тривалого й важкого плавання, капітан знайшов завдяки своїм зусиллям фортецю, де зберігалось золоте руно. Однак її охороняли циклопи, могутність яких перевищувала сили його флоту; та все ж він пішов у наступ і незабаром пересвідчився в тому, що слава Незрівнянного відома в Новому світі не менше, ніж у власних володіннях, і сама лише згадка про нього так налякала циклопів, що примусила їх віддати руно, яке капітан і привіз Незрівнянному.

Той поклав руно до ніг Прекрасної Слави, зачарованої дорогим подарунком і вдячної за нього набагато більше, ніж за найбільші воєнні перемоги.

Її похвала спонукала короля шукати нових нагод сподобатись коханій. Намагаючись втягти у бій армію союзників, він знову почав у них на очах облогу дуже важливої фортеці, яку незабаром легко здолав і просунувся далеко в глиб ворожої країни…

Прекрасна Слава, у нестямі від радості, упевнилась, що і надалі ніщо не зможе встояти перед Незрівнянним.

«Міра переповнена, — сказала вона йому, — і мій розум у марних пошуках нових випробувань не знаходить більше нічого, гідного твоєї великої мужності; твої подвиги переконали мене у великій доблесті і показали, на що спроможний Незрівнянний. Я хочу, щоб він вразив своїх ворогів незвичайною перемогою; всі так звикли до того, що молодий король завойовує міста одне за одним, що його слава від цього вже не зростає. Та коли ти прагнеш до незвичайних діянь, гідних Незрівнянного, поверни ворогам всі ці славетні фортеці, доля яких їх дуже непокоїть, адже вони самі ніколи не змогли б відвоювати їх у тебе».

«Я захопив їх заради мого кохання до вас, чарівна королівно, — відповів Незрівнянний, — і нагороджений за це надто щедро; я щасливий знову догодити вам, повернувши їх».

Його дивовижна покірливість припала до душі Прекрасній Славі, адже він міг би всюди встановити свою владу, якби захотів скористатися таким сприятливим збігом обставин. Цей вчинок обеззброїв також об’єднані держави, які поквапились завоювати прихильність королевича і навіть пошкодували, що у свій час змушені були воювати проти нього.

Саме тоді Прекрасна Слава ще гостріше відчула, наскільки нещасна, бо зачарована і не знає, коли закінчиться чаклунство і саме тепер не має змоги винагородити Незрівнянного. Але водночас його велика звитяга і незвичайні діяння наштовхнули її на думку, яка може видатись безрозсудною, але вона вважає її гідною Незрівнянного.

«Ти, — сказала вона, — обеззброїв могутніх володарів землі своєю доблестю і незрівнянними перевагами, що ж заважає тобі виступити зараз проти пекла і розпочати війну із усіма феями, які за допомогою демонів сіють на землі чвари? Я визнаю, що зброя, якою ти користуєшся у своїх воєнних походах, не годиться для цієї мети; у такій війні потрібна зовсім інша, але я певна, що знайдеш її, якщо докладеш усіх зусиль, і лише від тебе залежатиме закінчення мого ув’язнення».

Хоча цей великий задум цілком відповідав бажанням Незрівнянного, і молодий король був глибоко зворушений аргументами Прекрасної Слави, можливістю розвіяти зле чаклунство, спогади про те, чим він зобов’язаний своїй добрій феї-покровительці і що він тепер повинен виступити і проти неї, змусили його глибоко замислитись. Однак Прекрасна Слава, добре знаючи великодушне серце короля і помітивши його збентеженість, розкрила йому очі, розповівши таємниці, про які дізналася, перебуваючи протягом багатьох століть у палаці Клеранс, але ніколи не наважувалася відкрити зі страху перед жорстокими тортурами покарання. Та зараз вона більше не зважає на них, сподіваючись, що королевич незабаром зуміє її звільнити. Вона розповіла: добра і зла фея — одна й та сама особа, яка грає різні ролі, щоб викликати до себе повагу або страх; що всі чаклунства і навіть багаті палаци феї — усього лиш ілюзія, а щоб передрікати долю (це викликає у людей великий страх), феї користуються знанням майбутнього, яке дають їм демони. І хоча вони не спроможні змінити її при народженні людини, без упину складають передбачення, які заздалегідь узгоджують зі знанням визначеного майбутнього людини.

Надзвичайно здивований такими цікавими подробицями, які він визнав досить вірогідними, Незрівнянний був вельми радий почути правду. Він запевнив Прекрасну Славу: якщо вона ним задоволена і в нього більше нема ворогів, — докладе усіх зусиль, аби знайти гідну зброю й розпочати нову, запропоновану його коханою війну.

Королівна збиралася відповісти йому, аж раптом орли, запряжені в її колісницю, не чекаючи наказу, злетіли вгору. Це була сама фея, що прибрала подобу орлів. Зухвалість Прекрасної Слави і сміливі задуми, навіяні королю, викликали невимовну лють Клеранс. Фея не хотіла, щоб королівна і в подальшому відвідувала Незрівнянного, і збиралася віддати її на жахливі муки, але зрозуміла: не спілкуючись більше з Прекрасною Славою, королевич у найрішучіший спосіб візьметься за її звільнення. Боячись, що цей грізний монарх, велику відвагу якого вона добре знала, переможе пекельні сили, фея мусила відкласти виконання жорстоких намірів і приховати свою велику лють. І понад те, вона навіть прибрала вигляду, що добре ставиться до королівни, переконуючи ту, що у її власних інтересах відмовити Незрівнянного від зухвалого наміру, бо коли він досягне мети й розвіє чаклунство, Прекрасна Слава залишиться лише простою смертною, і не виключено, що король з’єднає свою долю з надійнішою славою, зневажаючи все інше.

Побоюючись підступних хитрощів чарівниці і вважаючи, що починання молодого короля не таке вже безнадійне, якщо викликає у феї страх, королівна гордовито подякувала феї за пораду і довірливо чекала, коли Незрівнянний зруйнує її чаклунство.

Жив собі король на ім’я Пінгвін; без сумніву, найкращий король на землі, якому не треба було нічого, крім любові і простоти (стверджують, що він навіть, сякався в рукав свого камзола), до того ж наш достойник зовсім не поспішав одружуватись, але, оскільки рід Пінгвінів був дуже старовинним, —