Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа
З усіх боків до королівства Незрівнянного з’їжджалися чужоземці помилуватися великими багатствами, унікальними витворами мистецтва, рідкісними прикрасами помешкань, переконатись в особистих достоїнствах монарха, який, однак, віддавав перевагу перед визнанням усього світу одному-єдиному поглядові своєї коханої. Постійно охоплений бажанням здійснити щось величне, аби втримати її прихильність, він якось поскаржився королівні на те, що вона більше не віддає йому розпоряджень на звершення видатних діянь.
«Гай-гай! — відповіла вона, — ти змусив мене милуватися каналом немов чимось незвичайним, однак я помітила — у заміських будинках багатьох приватних осіб є подібні споруди, а ти знаєш, я не люблю звичайних речей. Якби ти справді хотів догодити мені і по-справжньому довести, що думаєш лише про те, як стати гідним Прекрасної Слави, то спорудив би для мене канал, який з’єднує два моря. Після того як я скину із себе чужі чари, мене б дуже втішила можливість подорожі від океану до Середземного моря, не наражаючись на несподіванки й незручності тривалого морського плавання».
«Цей задум, — відповів королевич, — скоріш був би під силу феї, ніж звичайному монарху».
«Як! — вигукнула королівна. — У тебе вистачає зухвалості добиватися моєї прихильності в той час, коли тебе лякає подібне починання?!»
«Ніщо не може мене злякати, — відповів на це Незрівнянний, — якщо йдеться про служіння Прекрасній Славі, і коли вже ви неодмінно хочете канал, я зроблю його або помру в трудах»
Королівна поїхала, вельми задоволена рішучістю Незрівнянного, хоча сама сумнівалася в тому, чи вдасться коли-небудь здійснити такий незвичайний і сміливий задум. Королевич почав спорудження каналу з незліченними труднощами й величезними витратами. Будь-який інший монарх, крім Незрівнянного, занепав би духом, побачивши неможливість подальшого ведення робіт. Але Незрівнянний, знаючи, що великі труднощі — вірний засіб сподобатися Прекрасній Славі, вперто долав почате й нарешті, завдяки терпінню й зусиллям, які нагадували труди Геракла, завершив цю важку справу, чим незвичайно вразив королівну. Під час свого наступного візиту вона запевнила Незрівнянного в тому, що лише він видається їй гідним поваги, але водночас вона хотіла б, аби король повернувся пожинати лаври на полі бою.
Захоплений цим бажанням, яке цілком відповідало його нахилам, Незрівнянний з надзвичайним поспіхом зібрав велике військо і почав військову кампанію із блискучої облоги. Побачивши, з якої легкістю королевич і цього разу перемагає, Прекрасна Слава якось сказала йому, що інші герої беруть фортеці штурмом значно швидше, і якщо він хоче здивувати її незвичайним видовищем, то мусить щодня завойовувати нову. Не встигла вона закінчити свої промову, як Незрівнянний вихором увірвався в чужу країну, захоплюючи щодня нову фортецю. Швидкість, з якою він здобув таку велику кількість перемог, налякала сусідніх монархів…
Незрівнянний легко став би володарем багатьох великих держав, якби Прекрасна Слава, здивована тим, що він перевершив її сподівання, не вказала йому на те, що, оскільки замість суперника він зустрічає на своєму шляху лише страх, вона більше не буде зараховувати йому перемоги над людьми, які здаються без бою. Охоплений єдиним прагненням догодити чарівній коханій, Незрівнянний приніс їй і цю жертву й повернувся до своїх володінь.
Позаздривши процвітанню молодого короля і побачивши переляк та пригніченість його ворогів, підступна Лігурда підказала їм, що в їхніх краях є Жовтий птах, якого вона наділила багатьма якостями, і хоча він ще молодий і крила його не досить міцні, фея стверджувала, що надалі птах може з користю їм прислужитися. Ця порада звернула їхні погляди до Жовтого птаха і трохи підняла бойовий дух, та все було марно, бо, як ми вже сказали, Незрівнянний вже не збирався на них нападати, а Прекрасна Слава, побачивши Незрівнянного після завершення кампанії, висловила своє задоволення всіма його діяннями у неї на службі й дала зрозуміти, що йому слід було б великодушно знехтувати легкими перемогами. Він мусить вдовольнитися тим, що його вороги зовсім занепали духом, і не зловживати їхньою розгубленістю. Надзвичайно втішений тим, що зміг догодити Прекрасній Славі, Незрівнянний зголосився на це без вагань. Його шляхетний вчинок, до того ж зроблений у такий сприятливий для його військової слави момент, викликав у коханої кілька люб’язних слів.
Думка про те, як подарувати королівні найбільшу приємність, не полишала Незрівнянного навіть у хвилини відпочинку, і він знову присвятив себе сприянню наукам і мистецтву, відкриваючи безліч мануфактур, академій живопису та скульптури в різних куточках свого королівства. Відвідавши його через деякий час, Прекрасна Слава сказала:
«Ти зробив безліч прекрасних вчинків, запевняю тебе, однак мені здається, зовсім не надаєш уваги тому, що стосується мене особисто, бо навіть не подумав про послів до мого батька, імператора Китаю, щоб просити моєї руки після того, як з мене знімуть чари. Де твої порти, де твій флот?»
Незрівнянний був у захопленні, бо кохана сама подумала, як з’єднати з ним свою долю, і хоча він мав достатньо гаваней і кораблів, все ж побудував новий порт і багато великих кораблів із надзвичайним завзяттям та величезними витратами. Прекрасна Слава здавалася вельми задоволеною, вона сказала королевичу, що, оскільки подорож до Китаю надто тривала і стомлююча, варто було б заздалегідь заснувати кілька поселень в Америці, які могли б правити за склади і, в разі необхідності, за притулок для посланців, які ризикують без цього пропасти у важкій і небезпечній мандрівці. Сказано — зроблено: Незрівнянний діяв так успішно, що незабаром побудував кілька портів у Новому світі й заснував там компанії, які займалися торгівлею і в Індії, і в Америці.
Прекрасна Слава, якій раніше служили чимало великих героїв, була змушена визнати, що їй ще не доводилось зустрічати людину, котра б з таким шляхетним запалом виконувала всі її забаганки і трудилася з небаченим завзяттям заради того, аби лиш сподобатися їй.
