Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа
«Слід визнати, — сказала вона королю, — ти маєш величезні багатства, препишні палаци й прегарні сади, але тобі бракує одного безцінного скарбу, яким мій батько-імператор дорожив більше, ніж короною, — це вірного друга. Я часто чула, як він співчував королям, оточеним натовпом улесливих придворних, що залюбки виконують будь-яку їхню волю, але рідко бувають справжніми друзями і говорять з ними цілком відверто, без якихось таємних умислів. Він мав одного безкорисливого друга, який відзначався великим розумом, надзвичайно м’якою натурою і дивовижною проникливістю. Той розсудливо міркував про найрізноманітніші речі, ніколи не лестив і любив мого батька незалежно від його високого сану».
Портрет цей, глибоко вразивши королевича, припав йому до смаку і в усьому відповідав нахилам Незрівнянного. Він уже вважав себе нещасним серед незліченних багатств, бо не мав такого друга. Король подякував королівні за її пораду, і коли орли, як звично, понесли її до палацу феї, він все ще перебував у задумі, серйозно розмірковуючи над почутим.
Незрівнянний почав уважно стежити за тими, хто його оточує, вивчав їхні уми і серця, намагаючись хоч в одному з них знайти якусь схожість з намальованим королівною портретом. Нарешті, після різних випробувань, йому пощастило знайти людину рідкісних якостей, надзвичайно доброчесну, котра стала йому другом.
Проте Прекрасна Слава не любила, щоб Незрівнянний тривалий час займався мирними справами й надихнула його на нові військові походи. Зачарований Лігурдою Жовтий птах (а він з того часу вельми зміцнів) безнастанно намагався зупинити просування Незрівнянного, та всі його зусилля не змогли завадити королю як завжди успішно вести воєнні дії, бо розпочати кампанію і здобути перемогу було для нього одне й те ж саме. Йому сприяли всі пори року, він починав облогу фортець взимку і влітку, розбивав табори на снігу і на квітучих луках. Об’єднавшись завдяки зусиллям Жовтого птаха, його вороги виступили могутньою армією і намагалися перешкодити переможній ході Незрівнянного, але це не завадило йому просто у них на очах захопити декілька міст.
Тоді Прекрасна Слава знову зупинила його, наказала скласти зброю і звеліла взятися до благоустрою своїх будинків і садів, що він і виконав з такою пишністю, яку легше уявити, ніж змалювати. Але примхам Прекрасної Слави не було меж, і вона заявила одного чудового дня, що, мовляв, не розуміє, як можна зносити тягар нескінченних справ і клопотів. Імператор Китаю виявляв у цьому питанні набагато кращий смак, бо, присвятивши частину тижня виконанню державних обов’язків, у інші дні ставав приватною особою, усамітнювався в прекрасному палаці, оточеному чарівними садами, де все відзначалося дивовижною чистотою. Там містилось безліч рідкісних речей, на які приємно глянути, але особливо милою для ока була річка, яка спадала вниз з вершини гори, утворюючи такий чудовий водоспад, що у погожі дні відблиск у ньому сонячного проміння осявав усі покої палацу. Саме так, приємно проводячи час, вільно й невимушено жив він удалині від натовпу в оточенні небагатьох вибраних, які бесідували з ним лише про приємні речі, ніколи не згадуючи про свої власні справи. Незрівнянний був захоплений витонченим смаком імператора Китаю і запевнив Прекрасну Славу, що обов’язково наслідує цей мудрий приклад.
Слава Незрівнянного, чутки про його героїчні діяння і велику звитягу досягли найвіддаленіших куточків землі. Чимало великих монархів з усіх кінців надіслали до нього своїх послів з багатими дарами, його королівство стало осередком видатних людей, усі нації зустрічали тут гостинний прийом, з усього світу з’їжджалися люди, щоб помилуватися незрівнянним королевичем і на його прикладі повчитися поштивості й доброчесності.
Усіляко випробовуючи Незрівнянного, Прекрасна Слава запевняла його під час відвідин: чекає лише на закінчення чарівного ув’язнення, аби по-справжньому віддячити йому, а королевичу все здавалося, що він здійснив для неї ще недостатньо подвигів, тому невпинно шукав нової нагоди завоювати її повагу. Хоча завдяки турботам феї Клеранс король уник випробувань злої долі, окресленої Лігурдою, і мав чудове здоров’я, постій на снігу й інші незлагоди війни викликали у нього тяжку недугу, наслідки якої виявились вельми небезпечними. Та Незрівнянний мужньо здолав хворобу, так що підданці й не помітили великої небезпеки: він лікував себе вогнем і залізом і видужав. Його дивовижна стійкість викликала загальне захоплення. Під час свого наступного візиту Прекрасна Слава запевнила Незрівнянного, що вельми зворушена і вважає його гідним себе.
Хоча Незрівнянний не мав ані найменшої уяви про те, коли Прекрасна Слава позбудеться своїх чар, він був радий підтвердити, що завше думає про неї: молодий король послав свої кораблі на підступи до Китаю, щоб привчити своїх підданих до подорожей у далекі моря і до труднощів, які можуть виникнути під час задуманого ним тривалого плавання, мета якого — просити руки прекрасної королівни в імператора Китаю.
Така завбачливість припала до душі Прекрасній Славі, вона не знаходила, яких іще доказів прихильності зажадати від нього, оскільки випробувала Незрівнянного в усьому, що, на її думку, мало годитися для великого героя.
Завдяки своїй розважливості молодий король знайшов засіб не мати більше ворогів, але великі звершення, чутки про які розійшлися по всій землі, породили багато заздрісників. На ту пору йому приснився сон, який викликав у нього деяке занепокоєння. Він бачив, як на півня нападали орел, павич, кілька індиків і багато качок, вони оточили його з усіх боків і люто тіснили; нерівні сили не завадили півню чинити запеклий опір і завдавати нападникам дошкульних ударів у відповідь, іноді йому вдавалося навіть вирвати у когось із них пучок пір’я. Великодушного Незрівнянного, хоча все це відбувалося уві сні, охопило бажання прийти півню на допомогу, і він прокинувся. Позаяк це був найменш забобонний королевич на світі, він не надав своєму сновидінню ніякого значення, однак, дізнавшись через деякий час про змову проти нього багатьох великих монархів, згадав про сон, який трохи засмутив його, бо пробудження не дозволило побачити розв’язки битви. Проте впевнений у собі і до того ж вельми задоволений, що трапилась ще одна нагода сподобатись коханій королівні, він не дуже схвилювався і не надав чуткам про змову великого значення. Тим часом сон виявився більш ніж пророчим, бо Незрівнянного сповістили: Жовтий птах, випробовуючи міцність своїх крил, літав у різні кінці землі і, зрештою, умовив багатьох імператорів, королів, правителів республік та інших суверенних монархів об’єднатися проти Незрівнянного і навіть втягнув його колишніх союзників та друзів до цієї жахливої ліги. Страшна буря,
