Українська література » Сучасна проза » Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа

Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа

Читаємо онлайн Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа
дитина не його, вважаючи короля не здатним на подібну подорож і залицяння в такий спосіб. У королеви ж була слава найдоброчеснішої жінки на землі, і що більше міркували над її вчинками, то менше знаходили причин не вірити їй. Багато сусідніх монархів намагалися помирити подружжя, але Пінгвіни, вельми вимогливі у питаннях честі, відхилили всі пропозиції визнати дитину, а королева, вважаючи, що з нею поглумилися під приводом шлюбу, воліла загинути разом з усіма своїми підданими, якщо король Пінгвін не визнає своєї провини і не попросить пробачення за свою підступність.

Граф д’Уржель перебував серед тих, хто особливо побивався, аби владнати справу полюбовно, а оскільки все ще кохав королеву й не дуже потерпав за Пінгвінів, не бажаючи до того ж, щоб проливалася кров багатьох народів, то запропонував розв’язати суперечку в особистому двобої, зголосившись захищати честь королеви як її лицар. Ну, а через те, що король Пінгвін на це не погоджувався, його брат, королевич Іноходець, який відзначався відвагою, гідною давніх Пінгвінів, попросив Асамблею свого королівства дозволити йому поєдинок із графом д’Уржель, оскільки йшлося про загрозу втрати королівства. Асамблея охоче дозволила йому взяти участь у двобої.

У призначений день озброєний до зубів королевич попрямував до столиці королівства Урраки, де зустрів графа д’Уржель, той усім своїм виглядом показував, що глибоко зневажає супротивника, як не гідного своєї великої доблесті. Двобій відбувався в присутності королеви та її ради, і чи то королевич Іноходець виявився спритнішим за графа д’Уржель, а може, тому, що завжди перемагає істина, він звалив графа смертельним ударом списа. Коли до графа підбігли судді, він заявив їм перед лицем смерті, що обманув королеву за допомогою годувальниці. Негідну жінку схопили, і в неї не вистачило зухвалості заперечувати те, в чому зізнався повержений граф.

Дізнавшись про таємницю, яка, попри всі добрі наміри, виставляла її у непривабливому світлі, бідолашна королева, мабуть, померла б з горя, якби за порадою Белсунсіни не поборола свій відчай заради любові до Меридіани. Вона наказала віддати годувальницю на розправу королевичу Іноходцю й повернула йому також золотий пояс, шпильки, маленький ножик і ножиці, подаровані їй королем Пінгвіном. Королевич Іноходець поїхав переможцем і був прийнятий у володіннях свого брата з невимовною радістю. Годувальницю посадили до залізної клітки, довго возили вулицями, а потім кинули в море. Король Пінгвін, який відмовився прийняти виклик графа д’Уржель, був острижений і ув’язнений, а королевич Іноходець піднявся на престол.

Соромлячись свого нещастя і не насмілюючись показатись на очі своїм підданим, Уррака усамітнилась зі своєю дорогою дочкою і феєю Белсунсіною в Піренеях, на вершині найвищої гори, названої Південним піком. Вона присвятила себе тому, щоб добре виховати Меридіану, викликати у неї презирство до чоловіків і передати всі свої знання з астрології. Юна особа з кожним днем ставала все приємнішою і відзначалася набагато гострішим розумом і розсудливістю, ніж звичайно діти в її віці. Белсунсіна любила її так само ніжно, як і рідна мати; і та, і та навчали її, Уррака — своєї науки, а фея секретам надприродного. Королівна пам’ятала почуте хоча б один раз й відзначалася такою м’якою натурою, що без найменшого заперечення виконувала все, чого від неї вимагали.

Надзвичайна краса Меридіани, слухняність, постійні успіхи в науках і вивченні секретів чарування дуже втішали її сумну матінку. Але щастя триває в людському житті недовго, й інша фея на ім’я Барбаста, заздрячи красі й незвичайним талантам юної королівни, таємно викрала Меридіану і, побоюючись, щоб Белсунсіна не знайшла її схованки, спалила на своєму шляху ялівець, а потім зачинила королівну в надзвичайно високій вежі замку По, розташованому біля підніжжя Піренеїв. Фея доручила їй набирати воду з дуже глибокої криниці й носити решетом, піднімаючись п’ятьмастами сходинками аж на верхівку башти в невеликий сад, і поливати його.

Королева Уррака, і так пригнічена своїми незгодами, не змогла пережити втрати дорогої дочки й невдовзі померла.

Тим часом Меридіана, зовсім не скаржачись на тяжку роботу, виконувала її вельми успішно, вміло допомагаючи собі чаклунськими секретами, яким навчила її Белсунсіна, а Барбаста про це не здогадувалась. Щоразу, коли зла фея з’являлася перед Меридіаною, королівна зустрічала її надзвичайно привітно, благаючи дати ще якесь доручення, і запевняла, що згодна виконувати найтяжчу роботу, аби догодити найдобрішій феї.

Здивована терпінням королівни, Барбаста щодня вишукувала для неї нові, все складніші завдання, як, наприклад, збирати по зернині міру проса, загрожуючи жахливими муками, якщо Меридіана не дорахується хоч одного зернятка. Королівна завжди справлялася з будь-якою роботою, не забуваючи при цьому дякувати феї за її ласку.

Переможена слухняністю Меридіани, зла фея втомилася дошкуляти їй тяжкими завданнями і, завітавши якось до Белсунсіни, яку знайшла у вельми пригніченому стані, спитала про причину такого смутку. Добра фея, не криючись, повідала їй про своє горе, вихваляючи до небес красу, характер і чудові таланти Меридіани, й залилася сльозами, розповідаючи про це. Барбаста, яка і сама вже впевнилась у перевагах королівни, розчулилась, уздрівши сльози подруги, й пообіцяла привести її на Південний пік за умови, що Белсунсіна примусить чарівну королівну любити і її.

Добра фея пообіцяла виконати все, що просила Барбаста. Вже наступного дня зла фея прибула на Південний пік у супроводі королівни, і Белсунсіна мало не вмерла від радості, побачивши милу дівчину. Вона намагалася розрадити Меридіану в тяжкому горі, викликаному смертю матері; обидві феї, ніжно обійнявши королівну, пообіцяли замінити їй матінку і не приховувати від неї жодного із своїх секретів. Чаклунки одразу ж подарували їй перстень, який захищає від усіляких підступів заздрісних фей.

Довго ще оплакувала Меридіана свою дорогу матінку і згодом побудувала для неї на вершині гори мавзолей. Ця втрата змусила королівну замислитись над нещасною долею смертних, яким загрожує безліч небезпек і лихих пригод, бо навіть великі світу цього не можуть уникнути фатального перебігу змін у своїй долі; тоді вона остаточно зміцніла на думці, яку так часто навіювала їй мати-королева: вести доброчесне життя, відмовитись від спілкування, з людьми і, користуючись прихильністю фей, докласти всіх зусиль до вивчення планет. Перейнята цими думками, вона Ще дужче прихилилася до Белсунсіни, яка вчила її всьому тому, що знала сама.

Барбаста тепер любила королівну не менше, ніж її подруга, і теж розкрила їй свої секрети. Меридіана відвідувала зібрання фей, де

Відгуки про книгу Чарівні казки - Марі Катрін Д'Онуа (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: